На Закарпатті просто зараз знищують унікальний нафтопровід. Навіть місцеві не знали, що ходили стратегічним об’єктом, який був в абсолютно робочому стані. До справи про розкрадання причетна російська компанія.



Вже тиждень в Ужгороді кажуть, ніби на всіх АЗС продають не "литву", "білорусь" чи "румунію", а "нафту із Дубриничів"!

Як йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень, труби ріжуть. Пальне, що залишилось у резервуарах, зливають і продають. Головне – всі все знають, адже з цього приводу є навіть детальне і категоричне рішення Верховної Ради.

Відеокамера і прямі трансляції в інтернеті – незмінні атрибути Павла, який вже кілька років бореться із одним з найбільших пограбувань держави. Кремль, його емісари в Україні, наші продажні чиновники і судді на очах у всіх провертають аферу транснаціональних масштабів. Вони крадуть унікальний продуктопровід, що колись був військовою таємницею СРСР. Аби зупинити цей злочин, активіст зробив більше, ніж усі наші силові дорогезні структури разом узяті.

Павло очолює організацію ДОСТА. Із місцевої говірки це означає досить. Саме це слово мала сказати держава уже багато років тому, коли Кремль заявив права на спеціальну військову трубопровідну систему, що йшла територією України.

Труба була настільки таємним об’єктом, що про її існування знали одиниці. Її будували понад 10 років за радянських часів із 1957 до 1968 року. Нафтопродуктопроводи Самара-Західний напрямок – це те, що зараз ми бачимо і другий – Грозний-Армавір –Трудова, якого вже не існує, бо у 2002 році росіяни вирізали цю трубу – створювали на випадок війни як підтримка держав Варшавського договору. Загальна площа – майже півтори тисячі кілометрів. Тепер його викопують разом із деревами. Там, де колись був ліс – зараз пустеля. Такі смуги – майже по всій області. “На один кілометр вони знищили 800 кубів деревини. Тут астрономічні суми, ви розумієте, тут навіть не шестизначні цифри, тут набагато більше. Це ми не враховуємо вже те, що ми бачимо: забруднення пішло до поверхневого водоносного шару ґрунту, забруднення пішло до річок і потічків”, – розповів громадський інспектор з охорони навколишнього середовища Держекоінспекції в Закарпатській області Богдан Рущак.

За його словами, із проголошенням незалежності України майно мало стати державним, але цього не зробили. Тоді російська “Транснефть” у 1993 році одноосібно заявила про те, що вона володіє цією трубою. На яких підставах, з яких причин – це незрозуміло. Відтоді почались суди. Україна казала, що труба – її, Росія тягнула ковдру на себе. І весь цей час цією структурою хтось користувався у власних інтересах. Але у 2017 році Спеціальна комісія Верховної Ради розставила всі крапки на “і”.

Парламент постановив, що труба – державна власність України, тому всі роботи слід було заморозити до остаточного вирішення всіх питань у судах з кримінальних справ, яких безліч. Але російській “Транснефти” рішення не є указом. “У 2001 році вони проводили реорганізацію: заводили якогось, здається, швейцарського власника. Я би хотів бачити, щоб цей власник швейцарський в Швейцарії зробив би от такі речі”, – додав Рущак.

Фірма “Прикарпатзахідтранс”, яка представляє інтереси російської сторони, вирішила, що нафтопровід тоді не повинен дістатися нікому, по суті розпочавши економічну диверсію. Складна система трубопроводів із резервуарами та великими базами стали нещадно вирізати, залишки пального разом із металом розпродаватись. Підприємство навіть пропонувало Міністерству оборони купити в неї солярку. Є документ, у якому міністр Степан Полторак просить главу уряду Володимира Гройсмана дозволити купити в цієї контори дизель для військових.

“Ми не знаємо достеменно, які трубопроводи, скажімо, входять в орбіту їхніх інтересів, які не входять, тобто, те, що до Дубринич абсолютно справний трубопровід – це стовідсотково, як далі іде після Дубриничів – ми, на жаль, не знаємо”, – розповів активіст Рущак.

Карпатські джерела отруєні нафтою, а в землі є залишки ізоляції від труб, яку потрібно було утилізувати певним чином через її токсичність. “На чорному ринку метр труби оцінюється приблизно у 1000 гривень, а якщо її беруть на металобрухт, то від 630 до 700 гривень за метр, а в одному метрові труби – від 100 до 130 кілограмів”, – повідомив Павло Павлов, голова Громадської організації “ДОСТА-ЗАКАРПАТТЯ”.

Труби – в ідеальному стані. Могли служити ще не один десяток років. У селі Дубриничі Перечинського району працює приймаюча нафтозберігаюча баз, яка потім відправляє солярку далі замовникам. Ця ніде незафіксована нафтова ріка без всякого митного контролю без всякого приховування потрапляє у бензовози найвідоміших брендів АЗС. Базу не чіпають, бо вона найбільша і, можливо, має особливого покровителя. Іншим так не пощастило. “Ми передбачаємо те, що йде руйнування цілісного майнового комплексу для того, аби ця структура залишалася монополістом з транспортування світлих нафтопродуктів в нашій області. У селі Росош ви побачите аналогічний комплекс зі зберігання і перекачування, але до нього підвід труби вже демонтується”, – додав Богдан Рущак.

У районі працює півсотні нелегальних АЗС. Вони просто не могли працювати без продажних місцевих фіскалів, правоохоронців і чиновників, які чомусь точно знають, що їм нічого не буде.

Сіра АЗС стоїть поряд з офіційною. Там усе знають, але тихенько мовчать. Ціна на нелегальній АЗС – 30 гривень 30 копійок, що дешевше за офіційну на 3 гривні 30 копійок. Михайло Кончі – один з тих, хто бачив масштаби розкрадання бази, бо кілька місяців тому зміг потрапити на територію. Каже масштаби – гігантські. 120 бочок ємністю близько 1000 тонн кожна. Розміри – 37 метрів завдовжки і 8 метрів у діаметрі.

В обласній прокуратурі чекають на результати експертиз щодо забрудненості ґрунту та води. Підозри неоголошенні і тривають експертизи. Поки правоохоронці розслідують ці справи, а Верховна рада ухвалює чергові остаточні рішення Кремль спокійно провертає аферу століття і у всіх на очах нищить в Україні унікальну трубопровідну систему, вбиває українську екологію, вирізає ліс та ще й з прибутком для себе.

zakarpatpost.net

admin