Минулого тижня стало відомо, що виборчою кампанією від об’єднаної опозиції на Закарпатті керуватиме Олександр Кеменяш. Ця новина справляє двояке враження

З одного боку, вибір О.Кеменяша — депутата Верховної Ради трьох скликань, незмінного голови обласної організації «Батьківщини», що пройшов через масу виборчих кампаній і має неоціненний досвід політичної боротьби, —скидається на цілком закономірний (тим більше що інших рівнозначних кандидатур в опозиції на Закарпатті просто немає). З іншого — цілком закономірно й те, що на наступних виборах опозиції не доведеться розраховувати на серйозний результат.
За О.Кеменяшем давно закріпилася репутація непублічного і млявого політика, котрому не вдається доводити справи до логічного завершення, а над очолюваною ним «Батьківщиною» роками тяжіє імідж політичної сили нереалізованого потенціалу і втрачених можливостей. Це простежується на прикладі і загальноукраїнських виборчих кампаній, що проходили на Закарпатті, і особливо — місцевих. В обласній раді попереднього скликання потужна фракція БЮТу з 25 осіб була розділена конкурентами на дві антагоністичні частини й повністю усунута від впливу на політичні процеси в області. Нічого з цим вдіяти О.Кеменяш не зміг. А останні, торішні вибори для «Батьківщини» виявилися взагалі провальними: третє місце з 8,5% голосів в обласну раду та вісьмома депутатами, з котрих по мажоритарці пройшов лише один, — дуже незадовільний результат для найбільшої опозиційної сили краю. В області є навіть кілька місцевих рад, у яких не представлено жодного депутата від «Батьківщини», — річ для західноукраїнських областей, напевно,   унікальна. В обласній раді фракція партії фактично обслуговує інтереси регіоналів та єдиноцентристів, від яких отримала як бонус посаду заступника (навіть не першого) голови. Жодної активної опозиційної діяльності, за винятком хіба спущених згори акцій та проголошення заяв, вона не веде. Утім, задля справедливості слід зазначити, що так само не ведуть її й інші опозиційні сили. На Закарпатті ось уже кілька років немає справжньої, бойової й зубатої опозиції, яка б примусила владу рахуватися з собою. Імідж «Батьківщини» та «Фронту змін» тримається лише на особистій харизмі столичних лідерів. Однак спроможність місцевих команд конвертувати цю харизму в конкретні голоси, а головне — зберегти їх під час підрахунку від перетікання у стан опонентів викликає серйозні сумніви.
Невтішна ситуація і в мажоритарній частині майбутніх виборів. Об’єднана опозиція задекларувала, що висуватиме своїх представників на всіх округах, яких на Закарпатті є шість. Однак декларації — це одне, а знайти хоча б упізнаваних для широкого загалу (не кажучи вже про прохідних) кандидатів — зовсім інше. Із цим якраз проблема, зокрема й для самого О.Кеменяша. Пропорційний список об’єднаної опозиції не гумовий, тому лідеру обласної «Батьківщини», найімовірніше, доведеться балотуватися по мажоритарному округу, до якого входить його рідний Свалявський район. Однак чи зможе він мобілізувати свій електорат, коли взяти до уваги, що під час останніх місцевих виборів «Батьківщина» за кількістю голосів в обласну раду посіла на Свалявщині лише третє місце, пропустивши вперед ПР і поступившись майже вдвічі ЄЦу? Запитання риторичне. Тим більше що тепер вибори не вдасться провести на протиставленні «влада — не влада», оскільки по цьому ж округу балотуватиметься ще один представник «демократичного табору» — народний депутат, член фракції НУНС, позапартійний Станіслав Аржевітін. Авторитетний у своєму Міжгірському районі, він має підстави розраховувати на перемогу. У телефонній розмові з DT.UA С.Аржевітін підтвердив намір балотуватися по мажоритарному округу, до якого входять Міжгірський та Свалявський райони, а на запитання про неминуче протистояння з керівником виборчої кампанії від опозиції відповів: «Балотування О.Кеменяш саме по мажоритарному округу ще остаточно не визначене, тому я поки що утримаюся від коментарів». Утім, із жорсткої боротьби за прохідні місця в списку об’єднаної опозиції напрошується висновок, що О.Кеменяш таки піде по мажоритарці, і тоді двом демократам доведеться воювати не лише з владою, а й між собою.
Кампанія ще не ввійшла в гарячу фазу, однак досвід попередніх виборів навіває песимістичні для закарпатської опозиції прогнози. Отримати реальний результат по багатомандатному округу й захистити його, а не перетворитися на донорів політичних опонентів вона навряд чи зможе. Як і провести у Верховну Раду бодай одного депутата по мажоритарному округу. Якщо в області хтось і зможе протистояти владі з її адміністративним та фінансовим ресурсом (мова про згадуваного вже С.Аржевітіна чи екс-мера Ужгорода С.Ратушняка), то це будуть кандидати не від об’єднаної опозиції. А головна боротьба точитиметься між двома владами — Партією регіонів і «Єдиним центром». На сьогодні протистояння між двома партіями набирає обертів, що позначається на підконтрольних їм ЗМІ. Центрвиборчком, враховуючи побажання регіоналів, трохи підкоригував межі округів, із тим розрахунком, що ЄЦу вдасться провести щонайбільше трьох кандидатів (домовленості про поділ Закарпаття між ЄЦ та ПР із розрахунку «три на три» в січні нинішнього року озвучив губернатор Олександр Ледида, утім, В.Балога будь-які домовленості одразу заперечив). Сам лідер ЄЦу дивиться на ці потуги спокійно, — обласних регіоналів як конкурентів він не сприймає й тихенько робить свою роботу. Якщо опоненти (включно з опозицією) знову мовчки спостерігатимуть, як ЄЦ банально скуповує голоси, — результати виборів для них будуть уже другим холодним душем. Перший був у жовтні минулого року…

Володимир Мартин, Дзеркало тижня

admin