Місяці зо три тому стаття про стан у сфері рибоохорони в нашій області «Озерний спрут Закарпаття» наробила чимало переполоху. Нагадаємо, що в ній йшлося про скандальне, незаконне господарювання ПрАТ «Закарпатський рибокомбінат».

У статті йшлося про скандальне, незаконне господарювання ПрАТ «Закарпатський рибокомбінат», у відомстві якого знаходяться 5 одних із найбільших природних озер області − ТГР «Форнош», «Залуж», «Пістрялово», «Горбок», «Пальва» та форелеве господарство «Шипот». Громади та акціонери вже продовж кількох років намагаються добитися справедливості, однак теперішній власник ПрАТ В.І.Олексик, вочевидь, має свої важелі впливу на правоохоронні та фіскальні органи.


Події почали загострюватися ще у 2006 році. До цього ще у 1998 державне підприємство «Закарпатський рибокомбінат» став акціонерним товариством (АТ). 75% акцій запропонували купувати працівникам господарства (та прирівняним до них особам) протягом 5 років, і власниками акцій стали більше 100 чоловік. 25% акцій все ж лишилося у державі – таким чином вона зберігала за собою хоч якесь право впливати на розвиток та ведення справ у стратегічно важливому підприємстві.

Як виявилося згодом, голова правління АТ та найбільший акціонер Олексик почав від початку 2000-х скуповувати все більше й більше акцій. До тих, хто не погоджувався, застосовувалися інші «підходи». Зокрема у справі, що була подана ошуканими акціонерами до прокуратури у 2008 році, Олексик дуже прозоро натякав: краще продайте на тих умовах, що пропоную − вам же ще тут зі мною працювати. Оскільки у безробітній Іршавщині пристойну роботу знайти важко, багато хто погоджувався. Тож голова правління та члени його родини отримали контрольний пакет акцій…

Нагода отримати всі 100% акцій трапилася у 2006 році, коли розпродувалися останні 25% рибокомбінату. Олексик спрацював швидко. Він навіть не повідомив про це більшість акціонерів! Разом з прибічниками підробив протокол Загальних зборів, адже ніяких зборів не відбулося (збір підписів багатьох акціонерів підтвердив, що вони навіть не здогадувалися про те, які доленосні перипетії відбуваються на підприємстві. Відповідно, липові й решта паперів неіснуючих зборів: рішення про викуп державної частки і «Положення»   та «Відомість про розподіл акцій».

Окрім того, в усних розмовах Олексик розповсюджує інформацію про те, що 25% акцій треба викупити в держави, бо, мовляв, підприємство загарбають рейдери. Тож директор дає вказівку працівникам «списати наліво» 7 тон виловленої риби, а за ті гроші «врятувати рибокомбінат від рейдерів». Так і сталося: саме на ці кошти викуповується державна частка, але … на ім’я Олексика (доказ тому – касовий ордер, який Олексик згодом надавав як доказ того, що «він викупив у держави 25%»).

Прикро, що тоді численні звернення людей до влади та прокуратури залишилися без уваги. Районна ж прокуратура взагалі відмовилася відкривати справу «за відсутністю складу злочину». Дуже дивно, адже були й документи, і численні свідчення ошуканих, й купа явних порушень, які варто було лише перевірити…   «Закарпатський рибокомбінат» тепер − приватне акціонерне товариство, пройшовши шлях від державного і відкритого акціонерного. Протестують «вряди годи» лише громади сіл, на території яких розташовані озера.

Одразу після того, як вищенаведені факти з’явилися у регіональних та українських ЗМІ, п.Олексик зібрав пресс-конференцію, однак на ряд питань так і не зумів дати зрозумілу відповідь. Наприклад, на такі: «Яке має право Олексик володіти державною часткою, якщо не заплатив ні копійки власних коштів? Хто з акціонерів офіційно (і де цьому підтвердження) уповноважував чи доручав або ж відмовлявся від особистої сплати за себе вартості належних йому акцій на користь В.І.Олексика. Чому підроблені папери зі Зборів акціонерів, яких взагалі не було? Хто і коли вибирав головою Спостережної Ради товариства   дружину В.І. Олексика, секретарем − його старшого сина, а членом ревізійної комісії – молодшого?».

Тим більше, що лист від 09.08.2011 №52-1124 вих.2011 стверджує, що «… проведеними перевірками встановлено, що ПрАТ «Закарпатський рибокомбінат» використовує водний об’єкт на території району без правовстановлюючих документів та сплати відповідних платежів до бюджету».

Ще пізніше, 18 вересня,   пояснення ситуації дав начальник закарпатської держрибоохорони А.Сорокін на прес-конференції у «Новому Закарпатті», який не тільки підтвердив незаконність приватизації та сьогоднішньої діяльності «Закарпатського рибокомбінату», але й надав   кілька томів документів на підтвердження власної правоти.

Однак, за п.Олексиком, вочевидь, серйозний тил – оскільки віз із «рибними» проблемами Закарпаття так і не зрушив із мертвої точки. І складається враження, що ноги в того «тилу» ростуть із обласної прокуратури.

Ляля Антонова
сlipnews.info/

admin