Тур’є-Реметівський інтернат візьме участь у Чемпіонаті України з футболу
Закарпаття— єдина область, яка ще не брала участі в Чемпіонаті України з футболу для інвалідів. Виправити ситуацію збираються в Тур’є-Реметівському інтернаті для психічно хворих, там є своя футбольна команда, яка зараз наполегливо готується до Чемпіонату. Детальніше про команду, про те, як проходять тренування і чим живе сам інтернат розповів заступник директора Тарас Іпполітов.
— Яка історія створення інтернату?
— Кажуть, що в 1900-х роках на місці теперішнього інтернату був кінний завод. Того часу він був відомим на всю Австро-Угорську імперію, тому і став справжньою гордістю нашого краю. На території інтернату колись був концтабір. У 1942 році разом із ще 320 полоненими тут перебував Олекса Борканюк (громадський і політичний діяч, журналіст). Всі утримувалися там у кайданах, дехто був розстріляний, а решта переведені в інший концтабір. На згадку про ці події біля інтернату споруджено обеліск, кожного 9 Травня там віддають честь, покладають вінки. 3 липня 1956 року Закарпатський обласний виконком депутатів трудящих ухвалив рішення, аби приміщення дали під інтернат. А вже 1 вересня був відкритий Інтернат для пристарілих та інвалідів. У 70-х роках у інтернаті проживали понад 400 людей з усього колишнього Радянського Союзу.
— А сьогодні скільки пацієнтів перебувають на лікуванні?
— Зараз 326, але їхня кількість час від часу може змінюватися.
— Чим вони займаються у вільний час?
— Пацієнти в нашому інтернаті мають досить гнучкий графік. Після сніданку до обіду та від обіду до вечері займаються, чим хочуть:дивляться телевізор, грають у шахи та шашки. Також маємо бібліотеку, де кожен охочий може взяти собі книжку, газету. Ще в нашому розпорядженні є землі, виділені під сінокіс та вирощування кукурудзи й жита. Також вирощуємо худобу, що дає можливість покращити раціон харчування для підопічних. З 1998 року функціонує міні-пекарня, у якій наразі працюють троє людей, тож забезпечуємо щодня усіх наших підопічних хлібобулочними виробами.
— Ваші підопічні грають у футбол?
— У нас є своя футбольна команда, тренування проводяться тричі на тиждень. До нас навіть приходять тренери Іван Бучок та Олександр Прудкий, які свого часу професійно займалися футболом. Зараз ми готуємося до участі в Чемпіонаті України з футболу серед інвалідів. Для цього закупили форми та м’ячі. Цього року завершуємо облаштування футбольного майданчика, щоб мати можливість запросити грати до себе інші команди, наразі тренування проходять на стадіоні нашого села. До речі, Закарпатська область нині єдина з-поміж усіх інших областей, яка не брала досі участі в Чемпіонаті України з футболу серед інвалідів.
— Їм справді подобається ця гра?
— Ми мусимо розуміти, що такі люди можуть мати непередбачувані реакції на ті чи інші явища. Наприклад, перед тренуванням з футболу один із пацієнтів може до мене підійти й сказати, що тренуватися він не хоче, бо в нього не працює розетка й він не може дивитися телевізор. А якщо він не може дивитися телевізор, то грати в футбол він не збирається, але через годину-другу, вибачається і каже, що все в порядку: він готовий приступити до тренувань.
Ксенія Сільвай
Коментарі :
Додати коментар