Хто в Ужгородському національному університеті підробляє документи?

08.07.2020 11:23 ПОДІЇ

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 червня 2020 року залучив мене до участі в адміністративній справі № 260/2226/20 в якості третьої особи. 1 липня 2020 року я ознайомився з матеріалами цієї справи.

Згідно із позовними вимогами, позивач (боржник) Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет" просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби від 27 травня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.

Ця постанова винесена правомірно через невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду, що залишене в силі постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року, про поновлення мене на посаді завідувача кафедри історії України Ужгородського національного університету.

Що виявилося?

1. Позовна заява начебто власноруч підписана ректором Смоланкою В.І. (арк. 13 цієї адміністративної справи). Насправді подана в суд із підробленим (несправжнім) підписом, що навіть не схожий, геть докорінно відрізняється від справжнього підпису Смоланки В.І. на наданій в додатках до позовної заяви засвідченій копії наказу ректора Смоланки В.І. від 2 березня 2020 року, № 98/06-03 (арк. 51 цієї справи).

Такий же справжній підпис Смоланки В.І. є в засвідчених копіях офіційного листа Смоланки В.І. до мене від 28 травня 2020 року, № 1367/01-14 (арк. 43 цієї справи), наказу Смоланки В.І. від 14 січня 2019 року, № 166/01-14 (арк. 50) та довіреності Смоланки В.І. за № 68/01-14 (арк. 77).

Підроблені (несправжні) підписи ректора Смоланки В.І. є також в оригіналі заяви про забезпечення позову від 23 червня 2020 року, № 1577/01-14 (арк. 88 цієї справи) та копіях листів (звернень) до старшого державного виконавця від 27 березня 2020 року, № 1137/01-14 (арк. 32), та від 14 травня 2020 року, № 1177/01-14 (арк. 40).

У задоволенні вказаної заяви позивача (боржника) про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у цьому виконавчому провадженні Закарпатський окружний адміністративний суд обґрунтовано відмовив ухвалою від 24 червня 2020 року.

А на основі вказаних листів (звернень) до старшого державного виконавця з підробленим (несправжнім) підписом ректора в позовній заяві, знову ж таки, з підробленим (несправжнім) підписом ректора оскаржується цілком законна постанова старшого державного виконавця і висловлюється переконаність у протизаконності дій, невдоволення відсутністю реакції, письмових відповідей.

Постає питання про те, чи потрібно державному органу реагувати на підроблені листи (звернення)? Так, повідомивши про них орган досудового розслідування.

Підроблення документів є кримінальним злочином, а особливо тих, що надані суду. До того ж, відзначене вище підроблення є неодноразовим, серійним.

2. До позовної заяви з підробленим (несправжнім) підписом додається документ із завідомо недостовірними даними, відомостями, інформацією. Це оригінал довідки начальника відділу кадрів Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" Фалач І.В. від 25 травня 2020 року, №339, в якій повідомляється, що "на даний час в ДВНЗ "УжНУ" вакантних посад завідувачів кафедрами немає".

Насправді на сторінці відділу кадрів, що на офіційному сайті вказаного університету, в рубриці (заставці) "Вакансії" 22 лютого 2020 року оприлюднено повідомлення про наявність вакантних посад аж двох завідувачів кафедр: історії Угорщини та європейської інтеграції; міжнародних студій та суспільних комунікацій (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/s_subdivisions-dep_personal/vacancies).

Ці вакансії досі незаповнені, а виконувачами обов’язків завідувачів цих кафедр є кандидати історичних наук, доценти. Це випливає з інформації на офіційному сайті цього університету про кафедру міжнародних студій та суспільних комунікацій (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/fhistory_relati-kafkraino/staff) та про кафедру історії Угорщини та європейської інтеграції (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/humanitar-hu_history/staff).

Йдеться про цілеспрямовані протиправні дії службових осіб Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет", що полягають у виготовленні завідомо неправдивих і недостовірних документів для того, щоби свідомо ввести суд в оману, дезінформувати при ухваленні ним рішень.

3. Твердження позивача (боржника) у позовній заяві з підробленим (несправжнім) підписом про те, що він "добровільно виконав рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 р. по справі № 308/452/19, наскільки це було можливо зробити", є доволі промовистим відображенням правової неосвіченості та посадової (службової) некомпетентності керівництва вказаного університету та його ректора (додатково підтверджується згаданим листом Смоланки В.І. від 28 травня 2020 року, № 1367/01-14), а, до того ж, неправдивими, що взагалі неприпустимо.

По-перше, законодавство України вимагає в імперативному порядку виконання рішення суду щодо поновлення на роботі та жодним чином не передбачає його виконання "наскільки це було можливо зробити", тобто невиконання.

По-друге, Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби 13, 16, 17 березня 2020 року видав постанови про примусове виконання рішення суду про поновлення мене на роботі, виплату заробітку, повернення судового збору. Кошти мені з рахунку університету перерахували 19 березня і 1 квітня 2020 року, а за непоновлення мене на роботі державна виконавча служба наклала штрафи 5100 грн (6 травня 2020 року), 10200 грн (27 травня 2020 року) і повідомила орган досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Орган досудового розслідування – Ужгородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області – зареєстрував кримінальне провадження № 12020070030001732 від 6 червня 2020 року за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України.

4. У позовній заяві з підробленим (несправжнім) підписом є позбавлене правового змісту обґрунтування позивача (боржника) свого твердження про те, що він "добровільно виконав рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 р. по справі № 308/452/19, наскільки це було можливо зробити", тим, що ректор Смоланка В.І. наказом від 2 березня 2020 року, № 98/06-03, скасував свій незаконний наказ про звільнення мене з роботи від 28 грудня 2018 року, № 753/06-03.

Але цей незаконний наказ скасовано судом ще 11 квітня 2019 року! Повторне його скасування ректором через майже рік є просто нонсенсом.

Постанова Верховного Суду від 5 лютого 2020 року, що залишила в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 року, є остаточною, оскарженню не підлягає і додаткових роз’яснень не потребує. Отримавши її, ректор університету, як службова особа, що допустила грубе порушення конституційних прав і свобод, чинного законодавства, повинен був добровільно чи примусово відповідно до постанов старшого державного виконавця виконати рішення суду. Однак він досі це рішення суду не виконав, чим вчинив тяжке кримінальне правопорушення.

5. Позивач (боржник) у позовній заяві з підробленим (несправжнім) підписом безпідставно перекладає свою вину за невиконання вказаного рішення суду на Вчену раду університету, що 3 березня 2020 року не підтримала пропозицію ректора про відновлення кафедри історії України, яка безпідставно ліквідована 14 січня 2019 року, тобто після мого звільнення.

Позивач (боржник) хибно переконує суд у тому, що ректор "позбавлений можливості, жодним чином, впливати на рішення цього колегіального органу, до компетенції якого віднесено вирішення, зокрема, даного питання".

У законодавстві нема колегіальної (колективної) відповідальності, а персональна. Насправді згаданий ректор є головою Вченої ради університету, до складу якої входять переважно службові особи (проректори, декани, директори інститутів, головний бухгалтер, начальники відділів ректорату), що безпосередньо підпорядковані ректору, зокрема родичі (свояки). Всі рішення Вченої ради університету вводяться в дію, стають чинними лише наказом ректора. Його ж наказами формується, змінюється склад цієї ради.

Ректор Смоланка В.І. 3 березня 2020 року запропонував Вченій раді університету відновити кафедру історії України і сам же голосував проти, показуючи приклад іншим членам ради, підконтрольним і підпорядкованим йому службовим особам.

Одначе ні ректор, ні Вчена рада університету не мають жодних повноважень якимось чином, надуманими перепонами і протиправними зволіканнями "зробити неможливим" виконання рішення суду, змінити спосіб і порядок його виконання.

6. Спроби позивача (боржника) в позовній заяві з підробленим (несправжнім) підписом поставити під сумнів належне виконання службових обов’язків державним виконавцем є абсурдними. Адже постанову про примусове виконання рішення суду про поновлення мене на роботі відкрито 13 березня 2020 року і визначено термін примусового виконання рішення суду протягом десяти робочих днів – до 27 березня 2020 року.

Через безпідставне затягування і протиправне зволікання ректором Смоланкою В.І. щодо примусового виконання рішення суду державний виконавець цілком правомірно наклав на університет штраф у розмірі 5100 грн, причому аж 6 травня 2020 року (через один календарний місяць і десять днів від 27 березня 2020 року), і визначив новий термін примусового виконання рішення суду – протягом наступних десяти робочих днів.

Оскільки ректор університету знову примусово не виконав рішення суду, то державний виконавець 27 травня 2020 року наклав на університет повторний штраф 10200 грн, а 28 травня 2020 року державна виконавча служба повідомила орган досудового розслідування про вчинення боржником тяжкого кримінального правопорушення, що полягає в невиконанні рішення суду, яке набрало законної сили.

Вже після реєстрації цього кримінального правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12020070030001732 від 6 червня 2020 року за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України) боржник, прагнучи ухилитися від невідворотної кримінальної відповідальності, 9 червня 2020 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою з підробленим (несправжнім) підписом про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця, що передувала повідомленню про вчинення боржником тяжкого кримінального правопорушення.

7. Всі доводи в позовній заяві з підробленим (несправжнім) підписом про те, що рішення суду про поновлення мене на роботі боржник не виконав і не виконує з поважних причин є нікчемними. Ці "поважні причини" позивач (боржник) сам собі спеціально надумав і створив. Адже 28 грудня 2018 року ректор Смоланка В.І. мене незаконно звільнив з роботи. Скан-копія цього наказу опублікована в місцевих інтернет-виданнях 29 грудня 2018 року, тобто в останній робочий день того року. Із цих публікацій я дізнався про своє звільнення.

У найближчий перший робочий день, 2 січня 2019 року, я подав заяву ректору про невідкладну видачу належних документів, пов’язаних із цим незаконним звільненням, для підготовки позову про скасування незаконного наказу і поновлення на роботі. Проте їх безпричинно не видавали аж до 11 січня 2019 року.

Потім спішно протягом двох днів, 14 і 15 січня 2019 року, провели реорганізацію та ліквідували кафедру історії України, де я працював завідувачем від липня 2012 року, з метою утруднити моє поновлення, тобто штучно створити самим собі "обставини, що роблять неможливим виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 р.", як сказано в позовній заяві боржника з підробленим (несправжнім) підписом, що розглядається Закарпатським окружним адміністративним судом.

Такі неправомірні та маніпулятивні дії властиві лише управлінцям низької правової культури і з виклично нігілістичною правосвідомістю, оскільки жорстко конфліктують із чинним законодавством.

Замість того, щоби слугувати для всіх громадян України, особливо студентів, високоморальним взірцем неухильного дотримання правопорядку, Ужгородський національний університет його керівництво перетворило на показове місце беззаконня і правового безладу.

28 грудня 2018 року ректор Смоланка В.І. мене, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії України, незаконно звільнив з університету за нібито "аморальний проступок", що полягав у написанні та презентації художнього видання – книжки короткої прози "Червона лінія".

Остаточно мене поновив у правах Верховний Суд 5 лютого 2020 року. Його постанова є взірцевою для подальшої судової практики в Україні. Адже припинено цензуру і посягання на свободу художньої творчості, що репресивно придушувалася тоталітарним режимом.

А щодо кафедри історії України, ліквідованої в Ужгородському національному університеті. Насправді нема жодних "обставин, що роблять неможливим" її швидке відновлення.

Загалом наведені доводи щодо невиконання рішення суду та оскарження постанови державного виконавця є нікчемними, безпідставними, недостовірними з використанням підроблених (несправжніх) підписів ректора і наданням неправдивої інформації.

Наразі ухвалою суду від 6 липня 2020 року провадження в цій адміністративній справі № 260/2226/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в іншій адміністративній справі № 260/1932/20, де той же боржник оскаржує постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби від 6 травня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Що тут скажеш? Якщо вони подають підроблені документи в суд, то що вже говорити про рейтинги, якими тішаться.

Роман Офіцинський

Коментарі :


09.07.2020 10:00 офіс

ректор має тиснути на раду, щоб працевлаштувати мене. Для цього він повинен заставити раду реорганізувати університет.


Додати коментар

 

 

 

Погода

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат