В Ужгороді відбулось громадське вшанування Героїв Небесної Сотні
Пам’ятні заходи із громадського вшанування Героїв Небесної Сотні до 4-ї роковини Революції Гідності, за організації та участі закарпатських активістів київського Євромайдну, відбулось сьогодні в обласному центрі Закарпаття на площі Театральній, де в 2013-2014 роках проходив ужгородський Євромайдан.
Вшанування почалось із спільного Молебню священнослужителів з різних конфесій, запаленням лампадок у формі цифри "2014" та покладання квітів біля плакату із фотографіями загиблих учасників Революції Гідності в Києві.
Адже тоді, 4 роки тому, українці зі всіх куточків країни прийшли до її столиці із мирним протестом вимагати право на гідне життя в європейській Україні та відставки злочинного режиму Януковича. Однак у відповідь відбувся кривавий розгін протестуючих, внаслідок чого понад сотню героїчних патріотів України полягли в цій битві за нашу свободу та гідність, а тисячі інших були пораненими чи безвісті зникли.
Завершився даний захід-реквієм виступами закарпатських учасників київського Євромайдану, які були безпосередню під час тих трагічних подіях 18-20 лютого 2014 року. Двоє з них, Вануш Гаспарян із Ужгорода та Михайло Бібен із Тячівщини, ще й отримали від нападаючих «беркутівців» та «тітушок» досить важкі травми тоді, біль від яких відлунюється і по сьогодні.
Координатор закарпатського підрозділу 7 сотні Самооборони Майдану Віталій Грегор, окрім спогадів, також висловив своє обурення цинічністю та безвідповідальністю діючої влади, яка і досі не зробила елементарного – не покарала тих, хто забрав життя наших патріотів, на крові яких фактично вона і пришла. Жоден із представників цієї влади на місцях навіть не відвідали сьогоднішній пам’ятний захід, організований безпосередніми учасниками тих подій, показавши свою істинну "повагу" до людей та аморальність.
Опісля, Закарпатське об’єднання «Україна Соборна» також продовжила пам’ятні заходи в Сквері Героїв Майдану, вшанувавши Молебнем пам'ять всіх полеглих за Україну та виступами учасників Революції Гідності. Наостанок був зачитаний вірш Емілії Оленич, дочки пораненого закарпатського активіста київського Майдану із Міжгірщини Віталія Оленича.
***
Людина – гордо звучить, чи не правда?
Та людина – це не звання й не посада.
За людяність грошей не отримаєш, нічого не купиш
Та чисту совість і повагу неодмінно здобудеш.
Не кожен в спромозі в собі людяність зберегти,
Ризикуючи своїм життям, побратиму допомогти,
На благо українців, свого любого народу,
Боротися до останнього, молячись Богу.
Стояти під прицілом у Беркута з нічим у руках,
З кров’ю на обличчі та сльозами в очах.
Та з вірою в серці про щасливе майбутнє
Безстрашно, мужньо та могутньо.
Українці – це сила, яка була і завжди буде,
Це Герої, про яких ніхто й ніколи не забуде.
Це гордість наша, з щирим серцем та душею,
Любий мій народе! Майбутнє наше за тобою!
Нажаль, той час вже за горами,
Коли в Україні мир та злагода панували.
Коли людське життя справді цінувалось,
Злочинство справедливо без винятків каралось.
Влада забуває, що всі ми люди на Землі
Ніяк не володарі та не судді.
Не вам вирішувати коли й кому помирати,
Не ви життя давали, і не вам його забирати.
І перед тим як людей вбивати, не варто забувати,
Що перед Богом всім ще нам стояти
І там за свої вчинки кожен відповість,
За ненависть до свого народу та злість.
18-20.02.2014 р., Емілія Оленич
З повагою, закарпатський учасник Революції Гідності Віталій Грегор
ТЕГИ : майданКоментарі :
Додати коментар