Вбивство Кранца, або Кривава історія маєтку Ахметова в Ботанічному саду Донецька.

Вбивство Щербаня не можна розслідувати з відривом від інших резонансних убивств, які стрясали Донбас у бурхливі 90-ті. Зрозуміло, що нинішній заангажованій Генпрокуратурі чіпати весь той масив не можна, адже десятки осіб, які так чи інакше проходять у тих "мокрих справах", нині є депутатами Верховної Ради, впливовими бізнесменами, можновладцями.

Однак якщо Генпрокуратура не може собі дозволити згадати "героїв" тих років, то в автора таких зобов’язань ні перед ким немає.

Одним із джерел, на які посилається автор у своїй версії кривавої історії Донбасу, є папка з МВС з оперативними донесеннями, що стосуються життя донецького криміналу бурхливих 90-х. Коли я працювала над темою "Ху іс містер Іванющенко", цю папку мені вдалося дістати від особи, що деякий час працювала у МВС.

Звичайно, можна ставити під сумнів достовірність документів. Тож рекомендую сприймати авторський текст, як версію. Хтось може спитає: чи етично озвучувати прізвища відомих людей у кримінальних справах, спираючись на сумнівні джерела? Моя відповідь: якщо Генпрокуратура дозволяє собі вибудовувати обвинуваченя лідера опозиції на сумнівних доказах, чому автор не може викласти на розсуд читачів те, що має. Тим паче самому авторові документи з папки з МВС здаються достовірними.

Мотиви вбивства господаря Донбасу Євгена Щербаня, яке сталося в 1996 році на донецькому летовищі, варто пошукати в 1992 році.

В тому році Євген Щербань був уже відомий як власник корпорації "АТОН", потужний бізнесмен, обличчя Донецького регіону. А ось Ахат Брагін, наставник Рината Ахметова, був знаний лише як авторитет Донецька. Один із багатьох. Хоча вже почав легалізовувати свій "бізнес" і мав ту перевагу, що співпрацював зі Щербанем. Це прослідковується в документах оперативної розробки Ахата Брагіна. Там серед "контактів" Брагіна періодично вигулькує офіс корпорації "АТОН". До Щербаня Алік Грек заскочив і перед убивством іншого потужного бізнесмена Донецька Яноша Кранца.

Це було перше надзвичайно резонансне вбивство на Донбасі й перший серйозний переділ власності. Адже після смерті Кранца всі його "напрацювання" успадкував Алік Грек. До того ж, щоб показати іншим свою силу Брагін, демонстративно переніс свій офіс у розкішний маєток покійного (колишню держрезиденцію, яка будувалася для Горбачова) в ботанічному саду міста Донецька. Нині в тому маєтку мешкає відомий усім спадкоємець уже Ахата Брагіна — Ринат Ахметов.

До речі, в 92-му правоохоронці начебто розробляли і його причетність до вбивства Кранца. Зокрема, в папці, яку авторові передало джерело з МВС, є документ негласного спостереження за самим Аліком Греком у той місяць, коли був убитий Кранц.

Географія цього документа дає яскраве уявлення про становлення бізнесу Донецького клану. Алік Грек неодноразово відвідував "хлібні" місця Донецька, наприклад, склад шахти "Жовтнева", приймальню "Облспоживспілки", склад "Укроптгоспторгу", підсобні приміщення універмагу "Україна", комбінат панельного домобудування. Там він домовлявся, щоб державні установи списували певний товар, який він потім реалізовував на чорних ринках через свою кримінальну структуру. "Донецькі" ще тоді обкатували свої таланти обкрадати державу.

Згідно з цим документом, Брагін регулярно відвідував і похорони. Не здивуюся, якщо це були похорони його жертв. Особливий цинізм "донецьких" був відомий ще в ті часи.

Але що нам особливо цікаво — незадовго перед смертю бізнесмена Грек був помічений у офісі Єгнена Щербаня та кафе Кранца "Червоний кут", де Кранц зазвичай приймав візитерів.

Отож слідство потім відпрацьовувало версію, що Кранц загинув тому, що йому зробили пропозицію працювати разом, від якої не варто було відмовлятися, але підприємець виявився дуже впертий. У справі про вбивство Кранца правоохоронці зібрали багато томів важливих подробиць. Із "міліцейської папки" автор дізнався, що був навіть головний підозрюваний виконавець — такий собі Олег Морозов.

Чий це був "чоловічок", можна уявити з іншого документа з міліцейської папки, де йдеться про те, що Олег Морозов певний час проживав у квартирі Сергія Кия. Той Кий надзвичайно схожий на нинішнього народного депутата, який потрапив до списку Партії регіонів за квотою Рината Ахметова.

Я почала історію "донецьких" із вбивства Кранца, адже саме воно розпалило маштабну кримінальну війну на Донбасі, у крові якої й народився нинішній "донецький клан", який захопив Україну. Війна почалася, бо на початку 90-х будь-який великий бізнес Донецька був пов’язаний із криміналом. Не був виключенням і Янош Кранц. За ним також стояли відомі кримінальні авторитети — Фролов і Брагінський, із Кранцом співпрацювали підприємці з кримінальним ухилом Кушнір і Рябін. Пізніше цих двох звинуватять у тому, що вони стояли на чолі банди, яка вбила Брагіна, Щербаня, Момота та інших.

Якщо це правда, вбивство бандою Кушніра Ахата Брагіна та Євгена Щербаня можна розглядати не як замовне вбивство, а як вендету, як самооборону — вбити, щоб вижити самим. Щоправда, важко віриться, що "недобиткам" Кранца було до снаги прибрати двох королів Донбасу без сторонньої допомоги. Хоча все може бути — загнаний у кут звір особливо страшний. Також інтерес прибрати Щербаня і Брагіна тоді мала чимала кількість сильних фігур Донецька і Києва. Месникам могли і допомогти або просто підставити.

Україна мала шанс, що "єнакіївські" та "донецькі" перестріляють одні одних

Після вбивства потужного бізнесмена Яноша Кранца, коли ОЗГ Аліка Грека окупувало його маєток у ботанічному саду Донецька, кримінальні кола області були обурені, — адже був порушений баланс сил. Із міліцейської папочки автор дізнався, що після смерті Кранца відбулася сходка авторитетів у місті Дебальцево. Як стало відомо авторові з міліцейських документів на офісі МПП "Прометей", що належить братам Долідзе (авторитети, які контролювали північ Донецької області), зібралися зірки кримінального світу Фролов, Брагінський, Іванющенко (той самий Юра Єнакієвський), Узбек, Бімбат.

На кримінальному зібранні авторитети висловлювали невдоволення діями Брагіна, а також обговорювали економічні плани — взяти під контроль пункти обміну валют. Що цікаво, цю програму презентували такі собі Фролов і Юрушев. Перший уже покійний, другий —   відомий експортер риби в Україну, власник митного терміналу під Борисполем та улюбленого готелю Віктора Януковича в Києві "Інтерконтиненталь", де зазвичай Партія регіонів проводить свої заходи.

Узбек запропонував узгодити програму з Брагіним, однак авторитети заявили, що ніяких справ із Брагіним мати не бажають. Нині Узбек — бізнесмен Донецька. Коли автор розробляла тему, хто стоїть за приватними фірмами, яким залізниця в 2012-му віддала в користування свої вантажні вагони, то від донецької структури "Транс Систем Лоджистік" ниточку вдалося дотягнути і до Узбека, що зовсім не дивує, бо, як бачимо, ще в ті часи Узбек був людиною Брагіна, а нині відповідно близький до Ахметова.

Ахат Брагін був обурений рішенням дебальцівського збіговиська. Отож невдовзі правоохоронні органи почали розробляти його причетність до вбивства кримінального авторитета, близького до Фролова — "Бека". Учасники дебальцівської сходки відповіли вбивством людини з оточення Брагіна. Донбас сколихнула кривава вендета. Стикнулися лоб до лоба кримінальна північ та кримінальний центр і південь Донецької області.

Як би нині це не здавалося неймовірним, але в ті часи Ахат Брагін та Ринат Ахметов виступали проти братів Долідзе та Юрія Єнакієвського, який тоді "опікав" нині дуже відомих особистостей, як-от міністр АПК Микола Присяжнюк та президент Віктор Янукович.

Близькі стосунки між цими трьома почалися ще в часи Радянського Союзу, коли на грунті тотального дефіциту в країні наче на дріжджах зростали кримінальні клани. Директори різних державних баз списували товари, кримінальники реалізовували їх на чорному ринку за ціною набагато вищою за нормативну. Джерело з Єнакієва розповіло авторові, що такий бізнес спочатку звів Юрія Єнакієвського і Присяжнюка, який тоді був директором теплиць шахти "Орджінікідзевугілля". Через кримінальні структури можна було нелегально, але дуже вигідно реалізовувати овочі та зелень. Але банду більше цікавили автобаза шахти, автозапчастини та паливо, тому начебто через Присяжнюка авторитети Єнакієва вийшли на керівника автобази — Віктора Януковича.

Джерело з Єнакієві розповіло авторові, що Янукович не втаємничував наявність кримінального даху і навіть у наймізерніших конфліктах кричав "Покличу братву!". Ось так цікаво: в далекому 1994 році Ахметов та Янукович, яких нині не уявляють одного без іншого, були в різних окопах. А війна була масштабна і кривава...

Зокрема у березні 94-го невідомі особи вчинили замах на Аліка Грека в селищі Піски, де у "підприємця" був голубник. Хоча Алік Грек свого часу працював м’ясником (тобто продавав м’ясо), кажуть, любив братів наших менших, особливо коней і голубів. Біля голубків Брагіна і підкараулили вбивці. Дивом він залишився живий, кинувся в голубник, де відсидівся серед переляканих птахів, поки вся його охорона злягла під вогнем автоматів. У відповідь почали гинути дебальцівські-єнакіївські.

Невдовзі був убитий авторитет Мінас із вірменського угруповання. Потім С. Глєбов, джерело з МВС вказує, що він нібито контролював донецьке відділення банку "Інко", який на прохання Фролова оплатив замах на Аліка Грека. Був вбитий і сам Фролов — близький партнер покійного Кранца, один із найвпливовіших авторитетів бандитського середовища, затятий опонент Аліка Грека.

Міліціонерам пощастило взяти серйозний слід у справі вбивства Фролова, бо за кілька хвилин до його смерті наряд міліції випадково затримав поблизу місця злочину бойовика "Люксів" (так тоді називалася ОЗГ Аліка Грека) Володимира Рухманова. Міліціонерів випадково зацікавив чоловік, який у теплу погоду сидів на лаві в об’ємній куртці з великою сумкою на колінах. Під курткою виявився бронежилет, у сумці — автомат. Поки пакували затриманого в "бобик", почулися постріли і міліціонери навіть стали свідками втечі бойовиків. Стало ясно — Рухманов прикривав відхід своїх "колег".

Однак даремно напружувалися міліціонери, цього ж дня Рухманов був звільнений постановою прокуратури. Правда дивно, що прокуратура виявилася такою доброю до підозрюваного, який був затриманий на місці злочину? Але мотиви прокуратури стають зрозумілими, якщо знати, що тоді прокурором донецької області працював Геннадій Васильєв, нинішній народний депутат від ПР.

Єдине, що зробила міліція, це простежила за Рухмановим після його звільнення. І що ж?! Відразу після виходу з казематів Рухманов попрямував у готель "Люкс" у Ботанічному саду — резиденцію Ахата Брагіна, нинішній маєток Рината Ахметова.

Однак до звільнення Рухманова міліціонери все-таки встигли його допитати. Цитую документ із міліцейської папочки: "Первоначальные данные внутрикамерной разработки Рухманова указали, что преступление организовал Морозов по указанию Брагина. Закрепить указаную информацию не предоставлялось возможным ввиду постановления прокуратуры об освобождении Рухманова из-под ареста. Со слов адвоката Медведева, защищать Рухманова его попросил Коржев личный адвокат Брагина".

Що означають слова в міліцейському документі: "первоначальные данные внутрикамерной разработки Рухманова"? Очевидно це означає, що Рухманову довелося не солодко, якщо майор міліції Синенко, який затримував та "допитував" бойовика, так багато дізнався. Тому не дивно, що братва так жорстоко помстилася майорові.

Спочатку в Синенка стріляли, але він вижив та виїхав на заробітки у Грецію. Однак його дістали і там. Коли Геннадій Васильєв став Генеральним прокурором України, Синенка раптом було звинувачено у вбивстві... Ахата Брагіна. Єдиним доказом проти Синенка був його телефон у записній книжці одного з ймовірних убивць Ахата Брагіна, який, до речі, не дожив до суду. "Мафія перемогла", — тільки і сказав Синенко, коли в 2007 суд зачитав йому вирок.

В 2009-му Верховний суд скасував вирок і паралізованого екс-майора міліції випустили з в’язниці. Однак у 2011 "донецькі" знову згадали про майора і справу Синенка ще раз направили на дорозслідування. Отже Тимошенко не перша. Це давня донецька традиція сидіти за чужі вбивства.

Зрада Юрія Єнакіївського. Або як Янукович та Ахметов нарешті опинилися в одному човні

В 1994-му році сталася подія, яка змінила не лише хід кримінальної війни на Донбасі, а й   узагалі історію України. Від братів Долізе разом із усім своїм обозом пішов Юра Єнакіївський. І пішов він до Брагіна. Так нарешті Янукович опинився в одному човні з Ахметовим. А послаблений клан Долідзе почав втрачати позиції. Тим паче, що Ахат Брагін завдяки зв’язкам із Євгеном Щербанем дедалі більше брав під контроль силові структури Донецької області.

Наприклад, у липні 1994-го на офіс братів Долідзе в Дебальцеві з обшуком завітала міліція. Вона знала, куди йде, тому приїхала на БТР. Було затримано 37 бойовиків Долідзе та вилучено купу зброї. За інформацією з міліцейської папочки стає ясно, що Долідзе вважав, що дана спецоперація проведена з подачі Брагіна, який у той момент впливав на керівника УВС Гавриленка.

У вересні 1994-го Ахат Брагін отримав ще один подарунок — був убитий один із потужних ворогів Аліка Грека "злодій у законі" Брагінський. (Брагін вважав, що це саме люди Брагінського стріляли в нього з автоматів біля голубника під селищем Пески, коли Алікові Греку дивом вдалося врятуватися). Куля наздогнала Брагінського в шикарному ресторані "Червоний кут", який, як ми вже писали, колись належав покійному Кранцу. Таким чином, приказка тих часів щодо цього закладу, що "найкоротша вулиця в Донецьку починається від" Червоного кута ", а закінчується могилою", ще раз себе виправдала. З документів із міліцейської папочки автор з’ясував, що слідство розглядало версію причетності до вбивства бойовика "Чорта", який свого часу служив у повітряно-десантних військах. До речі, його ймення Юрій Дмитрович Чертков співзвучне зі йменням нинішнього народного депутата. Та й на обличчя він схожий.

Також із того ж джерела стало відомо, що об’єктом розробки правоохоронних органів у цій справі був Аркалаєв, теж дуже схожий на нинішнього народного депутата.

Після вбивства Брагінського всі кримінальні союзники братів Долідзе масово тікають за кордон, щоб трохи пересидіти й зібратися з силами. Серед тих, хто втік, у міліцейській папочці можна знайти прізвища Рябіна і Кушніра, саме на цих панів згодом повісять більшість резонансних убивств на Донбасі 1995—1996 років.

Багато з тих, хто легковажно лишився в Донецьку, були вбиті. Наприклад, у вересні 94-го загинули авторитети Дворний і Минайлук. "Дані злочини імовірно скоєні" бойовиками "з груп Ляшка і Немсадзе, оскільки згодом відзначено подальше їх зближення з Брагіним". Це цитата з оперативного донесення з папочки з МВС. До речі, чоловік з таким самим ймення, як у згаданого Ляшка (Міші Косого), нині є відомим бізнесменом Донецька, партнером Бориса Колесникова. Ляшко був співвласником відомого "Білого Лебедя", а також причетний до діяльності тютюнової фабрики "Хамадей", яка робить нелегальні цигарки для продажу на чорному ринку Європи.

А що стосується Немсадзе, то його банду Донецьк знає як найкривавішу. Особливо просунулося слідство щодо злочинів цієї банди після помаранчевої революції, коли були знайдені масові поховання. Десятки трупів були підняті з покинутих штолень Донбасу, викопані у лісосмузі під селищем Новий Світ. Юрій Луценко заявляв, що на рахунку Немсадзе 57 убитих. Однак заступник генпрокурора Ренат Кузмін, який оголосив Тимошенко вбивцею Щербаня, до Немсадзе поставився поблажливо. У 2010 році прокурорським поданням за своїм особистим підписом він звільнив його від кримінальної відповідальності. Чому? Бачте, на суді Гіві Немсадзе заявив, що керівник банди авторитет на прізвисько "Гіві" це не він, а його покійний брат Гурам.

Мати вбитих за вказівкою Немсадзе братів Мишакових, які були членами його банди, кричала на суді, що це не правда, що босом її синів був Гіві, а Гурам у ті часи був дуже хворою людиною, наркоманом в останній стадії. Саме Гіві, за свідченнями матері, цинічно приніс їй звістку про наглу смерть синів. Однак сторона обвинувачення, зокрема в особі Кузміна, визнала доводи Гіві переконливими і Немсадзе був звільнений від кримінальної відповідальності.

Взимку 94-го угруповання братів Долідзе зібралося з силами. Зокрема була вчинена спроба замаху на Ахметова з допомогою вибухового пристрою, закладеного в автомобіль, біля якого проїжджав Ринат Леонідович. А через місяць із гранатомета стріляли в Я.   Богданова (Самсона). Оперативне опрацювання фактів замаху вказало правоохоронцям на причетність сина вбитого Фролова, який намагався помститися за смерть батька і вважав, що в автомобілі їде сам Брагін. Правоохоронці з’ясували, що синові загиблого авторитета в спецоперації допомагали брати Долідзе та авторитет Український.

Після невдалого замаху на Богданова "люди Брагина в основном через Иванющенко в сжатые сроки вычислили их организаторов и исполнителей" (цитата з опердонесення МВС, авт.). Був убитий Фролов-молодший (син, який мстив за смерть батька, авт.), згодом авторитет Українский. Останнього після поранення було добито в реанімаційному відділенні лікарні. У вбивстві авторитета правоохоронці, згідно з міліцейською папочкою, підозрювали "бойовиків Батури з близкого оточення Юрця Малого і Зуя". До речі, в Єнакієві від простих мешканців можна почути, що Зуй — Зуєв це кум Віктора Януковича.

В інших документах папочки є дуже цікаві подробиці стосовно ймовірного безпосереднього виконавця вбивства авторитета Українського. Ним названий такий собі В. Пенковцев. Окрім вбивства Українського його підозрювали в десятках інших убивств. Після арешту Пенковцев хвалився слідству, що його група знищила 8 кримінальних авторитетів, близьких до ОЗУ Долідзе.

В 1996 році держзвинувачення вимагало для Пеньковцева виняткову міру покарання — розстріл. Але суд повністю виправдав убивцю. Це яскравий приклад правосуддя по-донецьки, досвід якого нині перенесено на всю країну.

До речі, в документах папочки, зібраних щодо Пеньковцева, автор натикнувся на цікавий епізод, у якому фігурує прізвище друга Януковича, донедавна мера Єнакієва Сергія Рухадзе, який улітку цього року помер від інсульту. Янукович із Рухадзе зблизився у 80-ті, коли працював директором автобази шахти "Орджонікідзевугілля". Коли Янукович пішов вище, то залишив свого друга на господарстві. Рухадзе понад десять років керував автобазою...

А ось епізод із міліцейської папочки, де фігурує особа схожа на друга Януковича. Тут ідеться про вбивство кримінального авторитета С. Івченка, на прізвисько Рембо, який був активним членом ОЗУ Долідзе. В липні 95-го Долідзе з другої спроби таки вбивають приятеля Ахметова — Богданова (Самсон), а за ним і його брата. Це була велика втрата для "Люксів", адже Самсон був одним із перших власників фірми "АРС", яка нині є співзасновником найбільшого приватного перевізника на залізниці фирми "Лемтранс". Назва "АРС", до речі, це перші літери від імен "Алік", "Ринат", "Самсон". Алік це Брагін, Ринат це Ахметов, а Самсон це Богданов. Позаяк із цих трьох живим на даний момент лишився лише Ахметов, не секрет, чия ця фірма.

До речі, нині по всій країні знімаються пасажирські потяги, бо прибутки залізниці від вантажних перевезень, які раніше покривали збитки від пасажирських, виводяться в першу чергу в приватний "Лемтранс". Хоча "Лемтранс" це не тільки Ахметов. Інший засновник "Лемтрансу" "СПС-груп" нині завозить предмети розкоші в резиденцію Януковича в Межгір’ї. Ось одне з останніх придбань: у минулому році "СПС-груп" привезла Януковичу в Межгір’я (цитую документи митниці) "стіл кавовий із листяних порід дерева (горіх), поверхня зі шкіри та з різьбленими деталями, дверцята зі вставкою з плетеного ратану. Вага 102 кг, фактурна ціна 216 тисяч грн.".

Кінець
Вбивство близького до Ахметова—Брагіна Самсона демонструє, що в 1995 році опоненти Аліка Грека раптом стали сильнішими. Це у принципі логічно пояснюється: прибравши місцевих "злодіїв у законі", Брагін викликав на себе вогонь усього "злодійського" руху колишнього Радянського Союзу. Зокрема, згідно з інформацією з міліцейської папочки, МВС України разом із ФСБ Росії перевіряло інформацію, що помсту Брагіну готує вірменський кримінал під очільництвом авторитета Галастяна. Вірмени планували використати замінований вертоліт.

Отож у вбивстві самого Брагіна, яке сталося в жовтні 1995-го, можна розглядати версію кримінальної вендети. А ось зі Щербанем усе набагато складніше. На жаль, у папочці з МВС, яка є в автора, дуже мало оперативних повідомлень, що стосуються подій у кримінальному світі після 1995 року, які могли би пояснити безліч темних плям. Але все-таки кілька доволі цікавих повідомлень зустрічається.

Зокрема, повідомлення про те, що у 1995-му в "Люксів" Брагіна з’явилися нові проблема — президент Леонід Кучма на відміну від Леоніда Кравчука вважав за потрібне встромити носа в донецькі справи.

Цікавість Києва підбили і вороги Брагіна авторитети брати Долідзе. Зокрема в папці можна знайти інформацію, як у 1995-му, ще до вбивства Брагіна брати Долідзе починають шукати сприяння (як не смішно це звучить) у центральних правоохоронних органах. Братами Долідзе тоді був викрадений бойовик Юрія Іванющенка — Салаватов. Його замкнули в гаражі в Алчевську, де під тортурами змусили розповісти на камеру всі скоєні ним злочини та про причетність до них Аліка Грека. На плівках начебто фігурували і покази на Ахметова. Плівку Долідзе передали в МВС і СБУ України.

І Київ відреагував. Отож 4 серпня 1995 року Ахата Брагіна затримує СБУ. Групи з СБУ та МВС, які приїхали з Києва, проводять обшук у ботанічному саду. Однак начебто нічого не знаходять і через три дні Аліка Грека було звільнено з СІЗО. А через півтора місяця його було вбито. Чи не цікавий збіг у часі?

А ще цікаво, де нині плівка Салаватова? І чому брати Долідзе давно мертві, а ось Салаватов живий і здоровий? За інформацією автора, оселився в Києві й живе непогано. Чому за зраду його не покарали свої? Наприклад, Немсадзе без проблем знищував членів своєї банди за найменшу провину, як демонструє приклад братів Мишакових, про яких автор розповідала вище. Що ж стосується Салаватова, то згідно з інформацією з міліцейської папки "він з’явився до «смотрящего» Юрія і все розповів, а той йому сказав «своє зізнання змиєш кров’ю». В результаті Салаватов начебто застрелив одного з братів Григорія, щоправда лише через три роки, і суто символічно відсидів у в’язниці.

Згідно з міліцейською папочкою, на слідстві Салаватов стверджував, що Брагіна вбили "брати Долідзе". Міліцейська версія про банду Кушніра не йде в розріз з розповідями Салаватова. Кушнір і Долідзе тоді були в одному човні.

Однак не менш популярною в народі, зокрема на Донбасі, є неофіційна і дуже живуча версія про причетність Рината Ахметова. І справді, не може не дивувати, чому під час вибуху на стадіоні "Шахтар" поряд із Брагіним не було його правої руки — Ахметова. Він начебто запізнився, бо вирішив прогулятися пішки...

Ахметову щастило і далі — згодом саме він став спадкоємцем імперії Брагіна. А пізніше, після розстрілу в Донецькому аеропорту Євгена Щербаня, Ахметов став і спадкоємцем бізнес-імперії Щербаня. До речі, ще до смерті нардепа Ахметов інтегрувався в деякі структури Щербаня, як молодший партнер. Наприклад, автор знайшов фірму "Гефест CS", що була створена після смерті Брагіна, де засновниками стали сини нардепа Євгена Щербаня Руслан та Євген разом із сином губернатора Володимира Щербаня Артемом і дружиною Рината Ахметова Лілією Смирновою.

А ось коли Євген Щербань загинув, Ахметов отримав контроль майже над усіма "напрацюваннями" нардепа і синам Щербаня дуже мало лишилося у спадок від бізнесу їхнього батька. Практично нічого, бізнес братів Щербанів і нині доволі скромний — трохи в сільському господарстві, трохи в будівництві і транспортних послугах і частка в заводі з виробництва черепиці.

Також слід згадати, що в бізнес-імперію Ахметова по суті влилися активи Олександра Момота, Олександра Шведченка та Сергія Романа після того, як вони були вбиті в 1996—1997 роках.

На Донбасі загинуло від куль чимало інших бізнесменів, але цих не можна не згадати, якщо розслідувати вбивство Щербаня. Дуже багато ниточок єднало всіх цих людей із Брагіним і Щербанем і дуже підозріло всі вони загинули в один рік —1996-й, лише Роману вдалося відтермінувати свою смерть — втік у Швейцарію. Однак варто лише було йому повернутися на батьківщину, як його було вбито.

Цікава деталь, якось автор мала розмову з одним із діячів кримінального світу бурхливих 90-х на прізвисько Бакал. До речі, Бакал майже сусід Ахметова. Його укріплений будинок із парканом, що заввишки з "межигірський", і масивними кованими ворота, де на гербі зображена рука з хустинкою, що тягнеться з загратованого тюремного віконця, розташований у тому районі, де народився і вперше прославив своє ім’я Ринат Ахметов. Так от цей Бакал розповів, що Роман вважав себе конкурентом Ахметова, тобто мав бажання зайняти місце вбитого Ахата Брагіна. А зайняв поряд. На цвинтарі...

Після його смерті в 1997-му році фірма "Юг", де Роман був співвласником, повністю відійшла Борисові Колесникову, бо інший співвласник Олександр Шведченко був убитий ще раніше. Шведченко, до речі, був близький до Щербаня. Наприклад, офіс його головної компанії "АлМар" знаходився в БК ім. Франка разом із "АТОНом" Щербаня. І після трагедії в Донецькому аеропорту він публічно заявив, що буде наступним. Так і сталося   й тоді інша фірма Шведченка "Скандинг-Юг", яка володіла частиною Центрального ринку Донецька, який контролював Алік Грек, також дісталася Колесникову.

Також був убитий Олександр Момот, який дуже вдало протоптав доріжки для донбаського металу на західні ринки. Його дітище трейдер металопродукції швейцарська компанія "Леман Комодітес" нині належить до бізнес-імперії Ахметова. Так само, як і Єнакіївський металургійний завод, який нині офіційно вважається активом Ахметова, раніше був контрольований "Данко" (структура Момотів), а потім такими цікавими особистостями, як Юрій Іванющенко та Анатолій Зуєв, якого в Єнакієві називали кумом Віктора Януковича.

Отже резонансні вбивства на Донбасі зіграли на руку Ринатові Ахметову. Однак не лише йому. В цьому контексті можна згадати і Леоніда Кучму. Адже перед тим, як загинути, Євген Щербань почав цікавитися президентськими виборами. Він вважав, що наступним президентом мусить стати ставленик Донбаського регіону. Великі статки Щербаня, а також донецький виборець, який традиційно голосує так, як скаже господар області (тут треба згадати, що кожний десятий виборець живе в Донбасі), становили справжню загрозу для Леоніда Кучми.

Отож Кучма почав баламутити воду в Донецьку за посередництва прем’єра Лазаренка і отримувати перші перемоги. Зокрема Кучма звільнив із посади губернатора Володимира Щербаня, який був близький Євгенові Щербаню, і на його місце в липні 1996-го року Леонід Кучма призначив губернатором людину Лазаренка, члена його партії "Громада", вугільного міністра уряду Лазаренка — Сергія Полякова. І тут найцікавіше — губернатор від Лазаренка був "підсилений" тоді нікому не відомим Віктором Януковичем, який стає заступником губернатора.

Чи не дивно все це? А особливо якщо зважити, що Янукович ніколи публічно не хвалився, що вперше прийшов у владу в команді Лазаренка.

Отже, як бачимо, на момент вбивства Щербаня конфлікт Лазаренка з "донецькими" не був з розряду "шаблі наголо". Розклад сил в обладержадміністрації доводить, що таки існували якісь домовленості прем’єра Лазаренка та президента Кучми з окремими сильними фігурами Донбасу. Опосередковано це підтверджує подальша доля Сергія Полякова — цього місточка між "дніпропетровськими" і "ахметівсько-януковськими". Бо в наступні роки він підтримував близький зв’язок із двома берегами. Після звільнення з посади губернатора він керував донецькою партією "Громада", в 1998 році пішов у Верховну Раду в списку "Громади" (наприкінці першої десятки), отже був людиною Лазаренка. Так само певний час він лишався близьким і Вікторові Януковичу, зокрема працював у його першому уряді міністром екології.

Тому доволі абсурдно виглядають потуги Генпрокуратури Януковича повісити вбивство Щербаня на Лазаренка, коли сам Янукович під час "ліквідації" Щербаня працював у команді Лазаренка. Звідки взявся Янукович у тій команді? Офіційно прийшов із посади генерального директора Донецького територіально-виробничого об’єднання автомобільного транспорту "Донецькавтотранс". Не офіційно це була кандидатура Ахметова—Іванющенка.

Через місяць після призначення у вересні 1996 Янукович вже стає першим заступником губернатора від Лазаренка. Потім у аеропорту вбивають Євгена Щербаня і досить швидко Янукович доростає до губернатора області. Нагадаю, губернатора призначає президент, отже знову домовленості Ахметова з Кучмою? А з ким ще? Хто ще лишився живий на Донбасі, з ким міг домовлятися Кучма про кар’єрне зростання Віктора Федоровича?

Від тих дуже цікавих домовленостей 1996-го року і починається кар’єрний злет Віктора Януковича аж до президентства. Своє отримав і Кучма. В першу чергу — другий термін президентства. Адже після загибелі Щербаня і Чорновола в нього не було серйозних конкурентів на виборах 1999 року і він легко розіграє карту з Симоненком.

Що стосується Донбасу, після смерті Щербаня його спадкоємцям тандему Ахметов—Янукович ще треба було підрости. І поки вони росли, Донбас підтримував Кучму. На виборах 1999 року Донбас дав Кучмі більше голосів, ніж рідна Дніпропетровська область. А на виборах 2002 року результати ще більш вражаючі: партія Кучми "За ЄдУ", взяла найбільше голосів у Донецькій області — майже 37 %, для порівняння у Криму лише 5 %, а в рідній Кучмі Дніпропетровській області 11 %. Кучма у свою чергу не ліз у донецькі справи, СБУ і МВС не приїжджали в розкішні маєтки Донецька, а бюджет справно закидав мільярди за мільярдами в чорну діру — вугільну галузь.

Поки Кучма царював "донецькі" в першу чергу підчистили тили, прибрали всіх своїх старих ворогів. У 1998-му були вбиті брати Долідзе. Цікаво, що в Єнакієві нині живе син Григорія Долідзе — Арсен. За інформацією автора, дитина головного ворога Брагіна—Ахметова на повному забезпеченні "єнакіївських". Це особливий цинізм "донецьких"   — убити батька і вигодувати його сина. Це що, мінімізація ризиків на майбутнє?

Так само в 1998-му були вбиті члени банди Кушніра, на яких дуже зручно було повісити всі резонансні вбивства. Помер сам Кушнір, до речі, за досить загадкових обставин. Він загинув у медчастині СІЗО № 3 міста Донецька, коли майже повністю оговтався від поранення, отриманого під час замаху. Офіційно він помер від нещасного випадку, йому начебто випадково ввели ліки, які викликали анафілактичний шок.

До речі, згідно з міліцейською папкою, в березні 1998 року у кримінальній справі за фактом замаху на вбивство Кушніра затримувався Сергій Вікторович Кий, дуже схожий на нинішнього народного депутата України, а також партнера по бізнесу Колесникова й Ахметова.

І після цього в Донецьку запанували "мир і спокій". Ні, бізнесменів, журналістів продовжили вбивати, але тих, хто працював із "Люксами", вже ніхто не займав. Так сучасний "донецький клан" підім’яв під себе весь Донбас: кримінальний, політичний бізнесовий, далі на всеукраїнський рівень його потягнув Кучма. В 2004-му Майдану вдалося відбити атаку. Проте в 2010-му українці цілком легітимно здали донецькому клану всю країну. І продовжуємо здавати своєю байдужість і зневірою.

Тетяна Чорновол, Українська правда