Піввіку разом: «Юності Закарпаття» виповнилося 50 років, а її керівникові Михайлові Суслікову — 90

Наталія Каралкіна 17.02.2012 16:24 ДОЗВІЛЛЯ

Вони нерозлучні з 1961 року: один із кращих і найстаріших в Україні ансамблів народного танцю і його незмінний керівник, без праці якого це визнання навряд чи відбулось би. Цього року в них подвійний ювілей. Михайлові Суслікову, народному артистові України, майстрові масштабних танців, виповнилося 90 років, а заслуженому самодіяльному ансамблю «Юність Закарпаття» — 50.

Сьогодні в колективі 35 учасників віком 16—40 років. Тренуються тричі на тиждень, для багатьох ансамбль став частиною життя. Окрему історію складають покоління, які виросли і виховувалися у творчій атмосфері. Навряд чи в якомусь іншому колективі створилося стільки сімейних пар, як у «Юності Закарпаття» — майже 30 сімей. Наприклад, сім’я Суслікова-молодшого також створилася в ансамблі. Тут він познайомився з майбутньою дружиною, після цього їхня дочка також зустріла свого чоловіка в ансамблі, а сьогодні перші кроки у хореографії роблять уже їхні діти.

Частиною піввікової історії є і дитячий ансамбль «Веселка», яким керує Людмила Петрецька, заслужений працівник культури України, педагог-репети¬тор, дочка і помічниця Михайла Суслікова. 70 % тих, хто в юному віці займався в ансамблі «Веселка», сьогодні утворюють «Юність Закарпаття».

Людмила Михайлівна роз¬повідає, що не батько вплинув на її рішення займатися танцями: «І я, і мій брат досить пізно почали займатися хореографією. Брат у 15, я у 11,5 року. Зараз це вважається дуже пізно. Ніхто не наполягав, хоча розмови ці точилися та й ми росли в такому середовищі, але це рішення було виключно нашим. Ми захотіли, марили танцями. Коли створився колектив, мені було три роки і я весь час була присутня на репетиціях у батька. В ансамбль «Юність Закарпаття» ми вступили пізніше і це, напевно, підтверджує те, що за нас ніхто не вирішував. Я, наприклад, спочатку й не думала про танці. Вчилася в музичній школі, потім в училищі, закінчила його з відзнакою, планувала вступати до консерваторії. На той час танцювала в «Юності Закарпаття», але хореографія була лише моїм хобі. Думаю, що й батько не дуже хотів для мене такої кар’єри. Але це сталося само собою».

Зараз Михайло Сусліков дуже задоволений роботою своєї дочки, а вона, у свою чергу, вважає його найавторитетнішим хореографом. «Взагалі, я дуже зважаю на його думку. І не тому, що він мій батько, а тому що я вже трохи побачила, поїздила по світу, спостерігаючи за різними хореографами, колективами. Бачила їхні танці, порівнювала з можливостями свого колективу і без жодного сорому можу сказати, що його майстерність, талант набагато вищі, його танці неперевершені. Мені здається, що така людина не народжується просто так», — каже Людмила Петрецька.

Рідні та друзі Михайла Суслікова кажуть, що на похвалу він скупий. Постійно перебуває у творчому пошуку, суворо слідкує за репетиціями свого ансамблю. Змінювати щось у програмі можна тільки зі згоди майстра. «Його життя — це колектив, це рух, це танці. «Юність Закарпаття»   він обожнює, — каже дочка відомого танцівника. — І ще батько ніколи не був зірковою людиною. Не зазнався і після того, як йому присвоїли звання «народного артиста». Гостинний, любить спілкування, компанії, молодь, творче середовище».

Ансамбль «Юність Закарпаття» за 50 років об’їздив дуже багато країн. Виступали з концертами в Канаді, Франції, Італії, Африці, Великобританії, Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині. Сьогодні в Україні немає самодіяльного колективу, якому би виповнилося стільки років і він би продовжував існувати. За часів Радянського Союзу таких ансамблів було дуже багато, втім, «Юність Закарпаття» й тоді входила у трійку кращих самодіяльних колективів України. Після проголошення незалежності ситуація різко змінилася: занепадає народне мистецтво, на перший план виходить модерн.

Людмила Михайлівна каже, що сучасні батьки готові віддати на танці своє чадо у віці 3,5 року, хоча найоптимальніше починати тренування з шести-семи років. «Річ у тім, що зараз це комерція, на цьому заробляють гроші, тому дитину візьмуть у будь-якому віці. Дитина, звісно, буде розвиватися, але лише настільки, наскільки вона зможе, скільки ви зможете їй дати. Сучасні батьки не мають часу з дітьми займатися, тому їм легше заплатити за навчання і всебічний розвиток. Наплив є на сучасні танці, народне ж мистецтво поки що спочиває на лаврах. Молоді мами мріють, щоб їхня дитина йшла в ногу з часом, і використовують найрізноманітніші способи. Але лише народні танці дають ту основу, без якої неможливо навчитися справжній хореографії, — переконана Людмила Петрецька. — Це ті корені, те дерево, до якого потім можна прищепити все, що захочеш. Це основа всієї хореографії. На жаль, сьогодні це мало хто розуміє». І ще трохи бракує патріотизму, але він штучно не створюється. Соромно, коли діти не можуть показати жоден рух закарпатського танцю. Тому якщо буде підтримка народного, впевненість у тому, що свій край треба прославляти, то й народні танці будуть розвиватися».

Одна з нагальних проблем, із якою стикається «Юність Закарпаття» — відсутність постійних спонсорів. Коли один костюм коштує в межах 1,5 тисячі, підтримки з боку держави чекати марно. Соромно, але весь найкращий одяг «Юності Закарпаття» ще з радянського періоду. За 20 років незалежності для танцюристів не пошили майже нічого. Спроби підтримки талантів є, але вони надто мізерні порівняно з потребами.

«Різниця між хореографією радянського часу і сучасною найбільше відчувається у відсутності фінансування, — каже Людмила Петрецька. — І ще змінилася молодь. Немає того, чим би на неї можна вплинути: розмови про патріотичність, духовність йдуть наче в повітря. Відтягнути від Інтернету сучасного підлітка майже неможливо. Якщо з дитинства немає хобі, то дитину важко до чогось спонукати. Очевидно, комерціалізація зробила свою погану справу. Сьогодні мало хто розуміє, що таке мистецтво, духовність, а людина починається саме з цього».

Ансамбль «Юність Закарпаття» тренується у приміщенні Будинку культури профспілок. Місця тут поки що вистачає, але підлога потребує негайного ремонту, їй уже понад 30 років. Допомогти найкращому ансамблю Закарпаття пообіцяв Олександр Ледида, голова Закарпатської ОДА.

З нагоди подвійного ювілею на Закарпатті видали книжку про найвідоміший народний танцювальний ансамбль краю та його незмінного керівника. Оскільки учні та друзі кличуть Михайла Суслікова «батя», то книжка має таку ж назву. Тираж — 500 примірників. Михайлові Петровичу її подарували під час ювілейного концерту «Мої роки — моє багатство». Тож поважні ювіляри тепер матимуть іменне видання як підтвердження власної геніальності. Хоча мистецтво і не потребує жодних підтверджень, тим паче, якщо воно витримує часову відстань у піввіку.  

Photobucket

Наталія Каралкіна

Коментарі :


 

 

 

Погода

ДОЗВІЛЛЯ

Оголошення

Архів новин

Березень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
23
24
25
26
27
28
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
1
2
3
4
5
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат