З часу проголошення незалежності України та створення її Збройних сил продовжують широко обговорюватися проблеми українізації національної армії, розробки української військової термінології, створення нових статутів

Викликає занепокоєння така ситуація: на вісімнадцятому році незалежності військо Української держави продовжує послуговуватися...

З часу проголошення незалежності України та створення її Збройних сил продовжують широко обговорюватися проблеми українізації національної армії, розробки української військової термінології, створення нових статутів. Викликає занепокоєння така ситуація: на вісімнадцятому році незалежності військо Української держави продовжує послуговуватися чужою мовою, українізація посувається черепашачими темпами, а Міністерство оборони хоч і впроваджує нові статути, але їх мовний рівень вельми далекий від сучасного нормативного стандарту.

Три століття бездержавності трагічно відбилися на долі української мови як у цивільній, так і у військовій сферах. Нашим Збройним силам катастрофічно бракує як досвідчених, кваліфікованих фахівців з військової термінології, так і необхідної літератури, у тому числі підручників та посібників. Ситуацію погіршує повна відсутність капітальних праць з військової термінології, які вкрай необхідні при створенні або перекладі навчальної, довідкової літератури та статутів. Польща та Росія вже давно мають цілий ряд розробок з історії військових термінів від найдавніших часів до сьогодення, що повністю задовольняє практичні потреби. Відсутність таких капітальних праць дуже ускладнює розробку української військової термінології.

Серед численних публікацій, присвячених проблемам українізації Збройних сил особливий інтерес викликають статті доктора філологічних наук, професора А. Бурячка "Повернімо українській армії українську військову термінологію" та стаття під такою ж назвою редактора газети "Козацький рід" А. Погрібного (надруковано у квітні 1998 року), автори яких пропонують запровадити у Збройних силах України національні військові звання, уніфікувавши їх зі званнями Українського козацтва.

Поділяючи принципові погляди авторів цих публікацій, мені б хотілося доповнити їх деякими своїми міркуваннями.

Система військових звань колишнього Радянського Союзу, запроваджена у Збройних силах України Законом "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року, має англійсько-німецько-російсько-французьке походження і не відповідає, як на мене, традиціям української армії.

Згадаймо історію.

Особовий склад українського козацького війська поділявся на три групи: козаки-стрільці (рядові), підстаршини (молодші командири) та старшини (офіцери). Старшинський склад поділявся на молодших старшин, булавних старшин (старших офіцерів) та генеральних старшин (генералів).

Починаючи зі створення формувань Українських Січових Стрільців (1914 рік) вводяться персональні звання особового складу (так звані ступені), за якими було закріплено назви командних посад козацького війська (хорунжий, сотник, отаман, полковник та ін.). З деякими змінами їх було введено і в інших українських збройних формуваннях (війська Центральної Ради – 1917 рік, Українська Галицька армія, Збройні сили гетьманату та Директорії – 1918 рік, Українська Повстанська армія – 1942 рік). Особовий склад Українського Військово-Морського флоту, створеного у 1918 році, носив звання (ступені) західноєвропейського зразка – матрос, мічман, лейтенант, капітан 1 та 2 рангу, адмірал тощо.

Національні збройні формування мали різну кількість військових звань – від 13 у військах Центральної Ради до 18 в Українській Галицькій армії. На мою думку, у Збройних силах України найдоцільнішим буде запровадити звання Української Галицької армії, оскільки їх кількість повністю відповідає кількості військових звань, передбачених Законом від 25 березня 1992 року.

Флотські звання можна залишити майже без змін, але оскільки "старшина" в українських Збройних силах за давньою традицією є синонімом слова "офіцер", то звання молодшого командного складу – старшини 1 та 2 статті, головного старшини та головного корабельного старшини доцільно буде змінити званнями підстаршини та підстаршин 1, 2, 3 статті.

В українських збройних формуваннях 1914-1940 роках не було вироблено єдиної системи знаків розрізнення особового складу, яка б стала традиційною. Усталилися лише кольори петлиць, що вказують на рід військ. Існували знаки на петлицях (Українські Січові Стрільці, війська Центральної Ради та Директорії), нарукавні нашивки (Українська Галицька армія), погони (збройні сили гетьманату).

Сучасні українські Збройні сили успадкували старі совєтсько-російські знаки розрізнення – погони з галунними нашивками та п'ятикутними зірками, запроваджені у російській імператорській армії ще у 1827-1843 роках. Отож доцільним буде розробити свою оригінальну систему знаків розрізнення, взявши за основу тип, який існує у більшості сучасних армій: зберегти плечові погони для всього особового складу, а знаки на погонах, успадковані від колишньої армії, замінити штампованими з металу накладними емблемами у формі щитів (для військовослужбовців родів військ – золотого кольору, служб – срібного).

Відзнака старшого стрільця та старшого матроса – щит візантійський (круглий), підстаршин – щити італійські (овальні), головних підстаршин – мигдалеподібні (овальні з гострокутною нижньою частиною), молодших старшин – німецькі (прямокутні із заокругленою нижньою стороною), булавних старшин – варязькі (трикутні), генеральних старшин – квадратні, генерала армії України – щит косокутний (ромбоподібний). Таким чином, форма щита вказуватиме на групу особового складу, а кількість щитів – відповідне військове звання. Нарукавні нашивки командного складу Військово-Морських сил можна залишити без змін.

Канти (у вихованців військових ліцеїв) та галунні нашивки (у курсантів військових інститутів) уздовж країв погонів доцільно замінити фігурними щитами, розміщеними у верхній частині погонів. На погонах ліцеїстів – польський щит (прямокутний із заокругленими кутами та увігнутими довгими бічними сторонами), курсантів – щит шестикутної форми.

Емблеми, які вказують на спеціальність, повинні бути максимально лаконічними – два перехрещених гарматних стволи у артилеристів, силует танка – у танкістів, емблеми ж будівельних частин, залізничних та інженерних військ слід замінити більш спрощеними. Також доцільно відродити емблему Української Повстанської армії – тризуб з мечем у його центральній частині як відзнаку мотострілецьких військ.

Нові однострої повинні бути пристосованими для служби в умовах сучасних Збройних сил із збереженням традиційної деталі історичних українських одностроїв – петлиць-"зубчаток" відповідних кольорів, присвоєних певному роду військ (мотострілецькі війська – малинового кольору, авіація та аеромобільні війська – блакитного, артилерія, ракетні та танкові війська – помаранчевого, інженерні – коричневого, медична, ветеринарна служби та юстиція – червоного).

Таким чином, поряд із впровадженням державної мови, розробкою національної військової термінології наші Збройні сили набудуть і зовнішніх українських ознак.

Перелік пропонованих військових звань

Армійські

Склад генеральних старшин

Генерал-сотник (генерал-полковник)

Генерал-поручник (генерал-лейтенант)

Генерал-чотар (генерал-майор)

Склад булавних старшин

Полковник

Підполковник

Отаман (майор)

Склад молодших старшин

Сотник (капітан)

Поручник (старший лейтенант)

Чотар (лейтенант)

Хорунжий (молодший лейтенант)

Склад головних підстаршин

Підхорунжий (старший прапорщик)

Бунчужний (прапорщик)

Склад підстаршин

Булавний (старшин)

Старший десятник (ст. сержант)

Десятник (сержант)

Вістун (молодший сержант)

Склад шеренгових

Старший стрілець (старший солдат)

Стрілець (рядовий)

Флотські

Генерали та адмірали

Адмірал

Віце-адмірал

Контр-адмірал

Старші офіцери

Капітан 1 рангу

Капітан 2 рангу

Капітан 3 рангу

Молодші офіцери

Капітан-лейтенант

Старший лейтенант

Лейтенант

Молодший лейтенант

Прапорщики та мічмани

Старший мічман

Мічман

Сержанти та старшини

Підстаршина (головний корабельний старшина)

Підстаршина 1 статті (гол. старшина)

Підстаршина 2 статті (старшина 1 статті)

Підстаршина 3 статті (старшина 2 статті)

Солдати та матроси

Старший матрос

Матрос

Микола СУХОМЛИН, Харків Народні Блоги

admin