Недеревні промисли в лісовому господарстві Закарпаття.

Ще в далекі часи ліс був чи не єдиною домівкою і годувальником первісної людини.

Вона повністю залежала від навколишнього лісового середовища, адже кращого для її існування не було. Особливо це стосується нашого краю, де більша половина його території вкрита лісами. Тут люди добували їжу, мали домівку.

Ліс дає нам не лише деревину, меблі й інші вироби, чисте повітря і кисень, але й багато харчових дарів природи, лікарських рослин, створює хороші умови для ведення мисливського господарства.

Вже в ХІІІ—ХV ст.ст. феодали, володіючи лісами, використовували їх із метою збільшення тваринництва, відгодівлі худоби, свиней, кіз, овець, збирання меду, різних дикоростучих плодів, а також для полювання, яке було поширене серед населення краю, тому що ліси були багаті на диких звірів — ведмедів, диких вепрів, вовків, оленів, лосів, лисиць, куниць, турів. Водилося багато і птахів. Спочатку полювання було вільним. Потім феодали ввели податки. А з кінця ХV ст. позбавили селян права на полювання, залишивши його з собою...

Побічне використання лісових ресурсів за часів Чехословаччини

Після того, як Підкарпатський край ввійшов після розпаду Австро-Угорської імперії до складу Чехословацької Республіки, для нього настало нове, ще невідоме для його мешканців життя. Уряд оголосив значну частину лісів державними, почалося використання лісових ресурсів, у т. ч. і для підсобного господарства. Із скупих архівних документів стало відомо, що у складі державних лісових дирекцій були створені Ужгородський, Тур’є-Реметівський, Великоберезнянський, Ставненський, Мукачівський, Свалявський, Кушницький, Жденівський, Воловецький, Синевирський, Буштинський, Тересвянський, Великобичківський, Рахівський та Ясінянський (мовою оригіналу) утилізаційні цехи, які виробляли хвойно-вітамінну муку, збирали кору дуба, вільхи, берези для виготовлення дубильних речовин, збирали тріски для дерев’яних виробів.

В архівних документах Медведівської державної народної школи, що на Мукачівщині, знаходимо, що під час збирання у лісі насіння дуба (жолудів. — Авт.), бука (буковини. — Авт.), школа виводила учнів на збір цього насіння. Його здавали державі, а зароблені гроші використовували на шкільні потреби, у т. ч. і на одежу малозабезпеченим учням.

Свого часу батько розповідав мені, що селяни також збирали в лісі жолуді та буковину і за певну плату здавали заготівельникам, які час від часу приїжджали в села і приймали все зібране. За його словами, в нашому селі Медведівці, що на Мукачівщині, був свій заготівельник — Юрій Маркулин. Крім того селяни збирали різні лікарські трави, гриби й інші дари лісів. Таким чином заробляли гроші на потреби сім’ї. А ще розповідав мені, що на прилісових територіях лісові господарства тримали бджолопасіки, з яких щорічно отримували мед й іншу медову продукцію.

П. Попрадський для збірника «Підкарпатська Русь» пише, що в лісових господарствах діяли мисливські колективи, а полювання здійснювалося відповідно до встановленого державного порядку. Цікавим було полювання на рись, ціна хутра якої завжди була високою.

Аби допомогти селянам, держава влаштовувала організоване полювання на диких кабанів, які знищували їхні кукурудзяні, картопляні поля. За його словами, того часу вони швидко розмножувалися й стадами набігали на поля. І щоб зберегти свої врожаї, селяни вимушені були ночами з вигуками і трещітками охороняти поля.

Дуже цінним трофеєм мисливців був виняткової величі й краси благородний карпатський олень. А ще відрізнявся красою своїх рогів. Таке полювання приносило мисливцям велику насолоду.

Радянський період розвитку підсобного господарства в лісовому комплексі

Як свідчать архівні документи фондів Р-181 та Р-202 Державного архіву Закарпатської області, після встановлення в краї радянської влади перші повоєнні роки підсобні лісові промисли не отримали вагомого розвитку, але з другої половини 1950-х побічне використання лісу поступово отримало комплексний характер розвитку. В лісах почалася заготівля недеревної продукції, зокрема, дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарської і технічної сировини, деревних соків, утримання бджолосімей та збирання меду. А для відгодівлі худоби, свиней, овець, кролів заготовляли сіно, очерет. Проводилася організація мисливського господарства, рибництва, у тому числі створювалися форелеві господарства, які завжди розглядалися як потенційний резерв продовольчої програми.

Отже, така підсобна лісова діяльність давала можливість підвищити рентабельність лісового господарства. Цьому сприяло наявність кваліфікованих кадрів та необмежена мережа збуту продукції.

Із доповідної начальника Управління лісової охорони і лісонасаджень про роботу підприємств за 1946 рік Павла Прокопенка дізнаємося, що для лісового господарювання 1946 рік був несприятливим. Тривала засуха призвела до численних, що носили загрозливий характер, лісових пожеж. Така ситуація негативно вплинула на заготівлю природних кормів для худоби й іншої живності. Того року 179 випадків пожеж знищили 1100 гектарів лісових площ, а збитки від них становили 352 532 карбованця. Засуджено по справі цих пожеж 12 винуватців. А на їх гасіння затрачено 14 520 людино-годин.

Проте підприємствами управління для 167 голів робочої худоби та 713 голів іншої живності на зимівлю було заготовлено 212 тонн зернових та картоплі. Прибуток від них склав 16 800 карбованців, а від садів на площі 131 га — 2 тис. крб.

Із архівних документів видно, що до тогочасних приємних подій можна зарахувати і те, що управління і його структурні підрозділи 1946 року почали працювати з робітничими колективами, які працювали в лісі ще за часів чехословацької та угорської доби і, добре знаючи лісову справу, продовжували чесно працювати вже на іншу державу.

Перші повоєнні роки мали місце самовільного захоплення селянами лісових земель, на яких вони випасали худобу та косили траву на сіно. З цього приводу начальник управління Павло Прокопенко на балансовій комісії доповідав: «Использование лесных земель производилось повсеместно крестьянами в порядке самовольного захвата указанных угодий и на основании санкций окружных НК в период 1945 года. Использование и пастьба скота в лесу в 1946 году регулировалось лесхозами по согласованию с окрисполкомами» (мовою оригіналу).

Крім основної діяльності лісгоспи працювали над виготовленням виробів широкого вжитку. Такий вид діяльності був у плані і підлягав виконанню, як і всі інші види. Це і дрова на опалення, їх було заготовлено 136,8 тис. м куб., бондарні вироби, колеса для возів, окремо спиці, головки, багра, виноградні кілки, клепка паркетна та різні домашні вироби, всього виготовлено на 3 488,8 тис. крб.

В архівних документах знайдено наказ Головного управління лісо­охорони та лісонасаджень при РМ СРСР від 9.12.1946 р. № 432, яким були легалізовані діючі на той час утильцехи, які працювали за чехословацької та угорської влади та ввійшли до складу Закарпатського управління, де на правах господарських одиниць продовжували працювати. За словами колишніх працівників лісу, вони займалися виробництвом хвойно-вітамінної муки, заготівлею кори дерев для виробництва дубильних речовин, виробляли предмети ширвжитку, збирали тріски після рубки і здавали на переробку.

Цікавим буде ознайомити читача зі збитками, які завдала лісовому господарству Друга світова війна. В Державному архіві (Ф. Р-202, оп. 2, спр. 8) зберігаються акти на 158 аркушах Надзвичайної комісії, яка з 1.03 по 20.04.1946 рік встановила, що такі збитки склали 413 164 998 карбованців.

Як свідчать архівні документи, бурхливий розвиток підсобне господарство отримало на початку 1970-х — кінці 1980 років. Тільки 1970-го з відходів деревини було вироблено продукції ширвжитку на 6 298 тис. крб. Заготовлено дикоростучих плодів — 339,5 тонни, грибів — 4,2 тонни, виготовлено 28,1 тонни березового соку.

Виконуючи урядову продовольчу програму, підприємства лісового виробничого комплексу тільки за 1987 рік виробили побічної продукції лісу на 13,4 млн. крб., у т. ч. здали м’яса державі 979,6 тонни. Із дикоростучих плодів, ягід і грибів цех тодішнього Буштинського лісокомбінату виробив 2,46 млн. умовних банок консервної продукції, яка, за словами М. Бігуна, була бажаною у магазинах та їдальнях ЦК КПРС та ЦК Компартії України. Мали до 30 тис. бджолосімей та збирали товарний мед — до 28 тонн щорічно. До прикладу, пасічник Іван Новак тодішнього Дубриницького лісокомбінату з пасіки в 105 вуликів збирав понад 1 тонну товарного меду щорічно.

Вирощували до 2 млн. штук малька форелі на рік та зариблювали гірські річки. На них у 1960—1990 роках успішно працювали форелеві господарства.Крім того Буштинський лісокомбінат мав окреме форелеве господарство. Для цього він у 1962 році рек онструював старі сплавні греблі на річці Озерянці та інших, на яких створив водоймища загальною площею 23,78 га, до яких влітку 1963-го запустив 210 тисяч мальків форелі.

У 1965 році лісокомбінат закінчив будівництво на території колишнього лісозаводу поблизу Музею лісосплаву на березі річки Озерянки форелевого розплідника потужністю 1,5 млн. ікринок одноразового закладення, а в рік до 4 млн. У наступні 1966—1970 роки з нього зарибнили фореллю всі природні водойми мисливського господарства «Синевир».

На жаль, велика повінь 1998 і 2001 років знесла розплідник разом із Музеєм лісосплаву.

Архівні документи засвідчують, що лісові господарства створювали для диких тварин необхідні умови лісового життя. На зиму заготовлювали корм, улаштовували годівниці та солонці, виготовляли кормові віники, яких тільки в 1987 році було виготовлено 482,9 тис. штук. А в годівниці заклали 163,8 тонни зернових, 163,8 — коренеплодів та певну кількість сіна.

Найбільша кількість диких тварин за архівними даними була в 1970 році. Зокрема, ведмедів — 472 голів, кабанів — 2 676, оленів — 3 782, вовків — 34, козуль — 9 132, зайців — 8 782, лисиць — 2 516, білок — 6 686, рисі — 114, куниць — 1 902, видр — 105, борсуків — 965. Різної птиці — 18 795 шт. За 1980, 1983 роки відстрелено 274 кабана, оленів — 205, козуль — 132 голови.

У 1970—1980 роках у Шаланківському розпліднику успішно розвивалося фазанне господарство. Тут усі роки вирощували фазанів, отримували від них яйця, дієтичне м’ясо, а навколишні угіддя наповнювали фазанами, які в подальшому розмножувалися на території всієї області. В окремі роки кількість фазанів досягла 2 тисяч. На 1 січня 1984 року їх було 1 811 гол., у т. ч. 1 300 самиць, від яких отримано 18,5 тис. штук яєць та 6 481 пташеня. А в довколишні угіддя 1984 року було випущено 2 014 птахів.

Корінний мешканець Виноградова Іван Біланчук розповідає про одну сторінку в історії добре відомої на Виноградівщині Чорної гори, яка ще з давніх часів була під суцільними виноградниками. Отже: «Виноградівська Чорна гора, будучи і в радянські часи під суцільними виноградниками, належала Виноградівському винрадгоспу. Якісний її обробіток приносив високі врожаї винограду. Але десь наприкінці 1960-х стало не вистачати робочих рук, а техніка не могла подолати крутизну гори. Виноградники без обробітку стали занепадати. Тож був знайдений вихід — більшу частину гори, площі якої прилягали до лісу, передали Виноградівському лісгоспу, який посадив тут фундук, урожай якого доправляли на Львівську кондфабрику «Світоч».

Значна частина харчової лісової продукції господарства реалізовувалася через управління робітничого постачання та магазин «Дари природи» в Ужгороді, товарообіг якого в 1987 році склав 148 тис. крб. У ньому завжди був широкий асортимент соків, джемів, сухофруктів, грибів маринованих і сушених, деяких м’ясних виробів (автор цих рядків також був покупцем)».

Не можемо обійти без уваги капітальне будівництво, адже без нього побічне лісове господарство не могло отримати повного розвитку. Тільки в 1987 році було побудовано 20 корівників і ще 13 будувалося, 11 вівчарень, 14 кролятників, 2 вівцеферми та 2 кролеферми. Того року в наявності було 1 020 голів великої рогатої худоби, 4 201 вівця та 10 тис. голів кролів.

Дослідивши та вивчивши архівні документи радянського періоду та інші інформаційні джерела чехословацького періоду, доходимо висновку, що такого успішного розвитку лісового побічного промислу, як за радянського господарювання, не було. Тоді на цю підгалузь працювали необхідні матеріальні та фінансові ресурси і, основне — кваліфіковані кадри, які сумлінно виконували свою роботу.

Нині одним із головних напрямків роботи лісових господарств є ліквідація суцільних рубок, які в подальшому мають відійти у минуле, відтворення деревостанів. За словами начальника ЗОУЛМГ Валерія Мурги, 2018 року відновлено лісових культур на площі 2291 га, у т. ч. 1 580 га — шляхом природного поновлення. Функціонує понад 140 розсадників. Тільки в одному Брустурянському ЛМГ посаджено лісокультур на 62 га.

А лісівники Ясінянського лісомисливського господарства для розмноження форелі на малих річках будують штучні перепади, які є ефективним засобом підвищення природного відтворення ідеальних умов для розвитку «царської риби».

Юрій Туряниця, краєзнавець, член НСЖУ