Реформи загальної аграрної політики в Євросоюзі мають наголос на переорієнтацію ринку та постачання якісної продукції, що відповідає потребам споживача. Усе це стимулюватиме подальший розвиток ринку органічної продукції.

З огляду на такі пріоритети, на Закарпатті є цікавий приклад невеличкого сімейного фермерського проекту, який відповідає стандартам органічного виробництва, а цікавим є, зокрема, ще й тим, що впроваджує їх на території України виходець із Євросоюзу. Покинувши територію, де, на його думку, панують монополісти, Орест Дель Соль вирішив реалізувати власні погляди на органічне тваринництво там, де більше недоторканого природного простору — в Україні.  

Згідно з європейськими стандартами органічного   агровиробництва, воно   повинне   базуватися   в   першу   чергу   на   відновлюваних ресурсах   у   межах   окремих   сільськогосподарських   формувань. Відтак слід звести до мінімуму використання   невідновлюваних   ресурсів   з   допомогою   вторинної   переробки   відходів   та побічних продуктів рослинного і тваринного походження для повернення в ґрунт поживних речовин. Усі ці «вимоги» ефективно виконує «закарпатський француз» Орест, який власноруч вирощує їжу для тварин своєї ферми, доглядає їх і докладає усіх зусиль, щоб виготовляти якісні молочні й м’ясні продукти.

Закарпатський фермер, який насправді є вихідцем з Євросоюзу, свого часу переїхав до України з Франції, вже 10 років є фермером на Закарпатті та своєю місією вважає показувати власним прикладом, що в Україні можна успішно жити і господарювати.

Орест Дель Соль, випускник паризької школи гастрономії, засновник приватного фермерського господарства «Зелений гай», наголошує, що всі інгредієнти його фірмових смаколиків — місцеві. З-за кордону привозить хіба що спеції, а також частково підходи до фермерства. Виробник позитивно оцінює зближення України та ЄС, однак із застереженням ставиться до глобалістських тенденцій, зокрема, всередині самого Євросоюзу: «Я переживаю за законодавчі перспективи, в тому числі в Європі, але знаю, що і я, і мої друзі в ЄС успішно переживуть ті правила, бо більшість із них зроблені для глобалізаторів. Я — за маленькі фермерські господарства, за маленьких виробників, бо саме вони виготовляють здорову їжу. Я проти тих великих підприємств, тих, хто наймає багато робочих. Сумніваюся, що Україні треба сліпо копіювати ті поширені в Європі правила».

Водночас Орест відзначає українські позитиви процесу реформування: «Бачу, що зараз непогано працює ветеринарна служба. Взагалі бачу серозні позитивні зрушення. Санепідемстанція була досить корумпованою організацією, а от ветеринари набагато ближчі до сільського господарства, набагато професійніше і людяніше поводяться. Коли читаю про усі ці наші реформи, то переживаю, але з практики поки бачу, що переживати немає чого, позитивів   і позитивних можливостей все ж більше».

Орест Дель Соль каже, що до України з Євросоюзу його переманили незіпсована хімікатами земля, чисте повітря, лісові пейзажі довкола села у Хустському районі, де він мешкає зараз. «Я відпочиваю, коли працюю. Це не труд, а канікули, постійні канікули», — так сприймає він фермерство. Щодня доглядає своє господарство — кіз, свиней, кроликів та корів. Усім їм — натуральне харчування. Разом із дружиною виробляє сир із козячого молока та м’ясопродукти (кілька сортів ковбас, паштети, в’ялене м’ясо). Усе це — органічне, переробляється на місці, де й вирощується.

Тваринництво є фундаментом   організації   сільськогосподарського   виробництва   у органічних   виробничих   підрозділах,   оскільки   воно   забезпечує сільськогосподарські   землі необхідними   органічними   та   поживними   речовинами   і   відповідно   сприяє   покращенню   та розвитку сталого аграрного виробництва. Орест Дель Соль забезпечує й іншу вимогу до органічної продукції, відповідно до якої органічне тваринництво є діяльністю, пов’язаною з землею, і коли це можливо, тварини повинні мати доступ до відкритого повітря або районів вільного випасу. Тварини ферми «Зелений гай» узагалі не живуть у повністю закритих приміщеннях, розкошуючи на відкритому повітрі.

«Тут можна щасливо жити»

Своє рішення щодо вибору країни (а саме зміни Франції на Україну) фермер пояснює так: «Я дуже специфічна людина, свого часу приїхав в Україну, щоб допомогти. Завжди дотримуюся такої думки, що людям треба показати, що тут, в Україні, можна робити. І не тільки робити, а більш філософськи: тут можна жити, можна бути тут щасливим. А як ви покажете українцям щось позитивне, якщо пріоритетом вважаєте, що те, що виробляється тут, має продаватися за кордон? Для мене якраз це негативний процес. Можливо, наш товар сьогодні такий якісний, що й у Франції, й Швейцарії нема такого, а там, схоже, ще й коштує втричі дорожче. Але суть не в тому, ми заробляємо і тут. Хоча є певні кризові моменти, люди заробляють менше і ми, відповідно, заробляємо не так, як раніше, але мені вистачає. І вистачатиме».

Впродовж останніх 10 років Орест — фермер. До того допомагав розвивати на Хустщині сільську сироварню. «Уся сировина — українська, технологія, правда, швейцарська, але ми довели на прикладі Селиської сироварні, що на ринку України можна нормально жити і працювати. А ще й виконувати соціальну роль, адже сироварня приймає молоко від населення».

Продовжуючи про позитивні зрушення, фермер додає: «Раніше я боровся з пожежниками, зараз не чую про проблеми з ними. Податкового тиску теж не відчуваю. Єдиний податок не вважаю, що високий. Навпаки, міг би бути й вищий».

«Я не вірю в папірці, працюю завдяки довірі клієнта до мене»

Важливо підтримувати довіру споживачів до органічної продукції, — наголошується навіть у профільних документах щодо фермерства у ЄС. Орест Дель Соль називає довіру до власної продукції основним здобутком свого господарства. І навіть щодо дозвільної документації, Орест зауважує: «Я працюю завдяки довірі клієнта до мене. Так, у мене є документи, але особисто я не вірю в документи, в папірці з печатками, бо це лише посвідчення, що от, контролер тут був, лабораторія теж працювала. Знаєте, у великих глобальних компаній документально все добре, а по-справжньому — далеко до того. Тим більше, що чинні норми розроблені більше для великих підприємств, де вже до них маленьким еко-господарствам. Утім я, звичайно, за, щоб більшим був контроль на місцях». «Зараз набагато легше, ніж було раніше, — веде далі господар. — Коли ми відкривали сироварню, пам’ятаю, було чимало проблем — і очисні споруди йшли перевіряти, і технологію, і технологів. Думали, якщо є інвестор, то зараз усі будемо багаті біля нього. Це неправильно. Зараз один плюс економічної кризи — контролюючі служби стали набагато нормальніші. Вони почали розуміти, що важливо, щоб узагалі були підприємці. Бо якщо постійно ходити з перевірками, то частина з них просто піде у тінь».

Секрети успіху від Ореста Дель Соля

На прохання поділитися секретами успіху для тих, хто хоче працювати на українській землі, Орест насамперед наголошує: «Треба подивитися, що є на місцевості, що було раніше, яка сировина доступна до вирощування. Далі — треба переробляти її самому і самому ж займатися продажем. Ось ми були на полонині недавно: одні збирають, інші везуть, треті купують, четверті роблять джеми, п’яті роблять маркетинг, шості продають у супермаркеті. Це неправильно! Розпочавши щось, сам йди до кінця, до клієнтів. Я все сам роблю і сам продаю, тому успішно».

Сам Орест такий «секрет» дізнався ще 30 років тому, зізнається щиро: «Мені просто це пояснили ще 30 років тому добрі люди і так само я все, що розказали мені, готовий розказати іншим. Але з тим трохи тяжко, бо, як правило, початківці сьогодні хочуть зразу і багато, не хочуть вчитися і вкладати свої сили у тривалий процес».

Ще одним секретом фермер називає спеціалізацію. Вибрав щось своє — роби це і не «розпилюйся»: «Треба робити одну свою справу, бо зараз модно таке — пік хліб, захотів робити ковбасу. Або робив ковбасу, захотів займатися рибою. Це не добре. Роби своє. І ще раз повторю: роби сам. Можливо, то лише я анархіст, не люблю приймати команду і роздавати команди. Але якщо сам робиш, то і клієнт одразу розуміє, що за продукт перед ним, і довіряє більше».

Орест не втомлюється наголошувати: краще прийняти людей вдома, як туристів, і їм продавати свої вироби, а не шукати оптовика, який додасть «зверху» свої

40 %. «Крім того, ринок ненадійний, навіть серед супермаркетів, — продовжує застерігати Орест. — Мені часто дзвонять, що, мовляв, відкривають магазин, просять продукцію. Але як часто відкриваються, так часто і закриваються. На відміну від магазинчика наших знайомих. Це сімейна справа, вони самі шукають виробника, їздять у всі кутки, знаходять якісні товари і продають своїм постійним клієнтам. І жодна криза економічна на них не впливає. Чого ми і створили Асоціацію виробників Карпат — щоб люди розуміли, що свій продукт треба їсти, а не купувати італійський сир чи горілку «Фінляндія».

Наостанок Орест запрошує на свої обійстя та ферму. «Мене цікавить не так бізнес, як щасливе життя і можливість не зіпсувати свої стосунки з друзями, насолоджуватися сімейними справами, — каже він. — Не всі мене розуміють, навіть сказав би, що дуже мало, хто розуміє. Тому люблю не розказувати, а краще показати те, чим я живу і у що вірю. Тоді видно, що я не просто говорю, а роблю це, живу цим. Я щаслива людина і люблю щасливих людей. Навіть у кризі бачу позитиви: люди боряться. Наприклад, закарпатські люди, вони просто не довіряють нікому. Я готовий боротися за права і свободи в Україні, хотів би, щоб усі закарпатці так само були активні й готові відстояти себе».

Щодо любові до всього європейського, Орест жартує: «Люди в Україні купують наш товар, бо або шукають органічну продукцію, або оригінальний смак їжі. Дехто чує, що це француз робить і зразу думають, що це ліпше, ніж українське. А це не обов’язково так є».  

Наразі Україна перебуває в очікуванні того, що ринок землі «запрацює», на противагу нинішній ситуації з мораторієм.

Нещодавно у Комітеті ВРУ з питань аграрної політики і земельних відносин був розглянутий проект державного бюджету в частині аграрної галузі. Фахівець із понад 10 річним досвідом роботи у галузі операційного менеджменту, маркетингових та ринкових досліджень, аналізу цінової кон’юнктури міжнародних та українських ринків сільськогосподарських культур, генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький відзначив кілька важливих моментів при обговоренні: «Сьогодні існують різні думки стосовно держбюджету серед аграрних асоціацій, народних депутатів та Кабміну. Беззаперечними позитивними моментами у проекті є те, що серед 6,3 млрд. гривень, які закладені на державну підтримку аграрного сектору, передбачено 500 млн. гривень для проведення нормативно-грошової оцінки земель, яку востаннє проводили 20 років тому. Оскільки ми перебуваємо в очікуванні відкриття ринку землі, без цієї оцінки ринок не запрацює. Враховуючи те, що ми маємо понад 40 млн. га земель сільськогосподарського призначення, ця оцінка займе щонайменше рік-два. Ще одним позитивним моментом є фінансування Держпродспоживслужби в рамках забезпечення біобезпеки та компенсацій втрат від АЧС. Це допоможе розвиватися виробничим напрямкам, де генерується додана вартість та формується аграрний ВВП».

У коментарі Ужгородському прес-клубу Тарас Висоцький дав загальну оцінку стану сільськогосподарської сфери в Україні загалом. «Якщо взяти до уваги топ-3 напрямки, залишається невирішеним питання земельної реформи, довгострокової стратегії держпідтримки і також питання імплементації зобов’язань у рамках Угоди про Асоціацію, бо ми експортоорієнтовані, тому в нас є міжнародні зобов’язання», — каже фахівець.

За його словами, у рамках Угоди про Асоціацію є різні блоки. Фактично ми повинні в себе запровадити не обов’язково однакові, але за своєю концепцією ідентичні правила гри щодо контролю, виробництва аграрної та харчової продукції для того, щоб умови були такі самі, як європейських колег-конкурентів. Тому ми повинні аналізувати та адаптувати європейське законодавство. Чому європейські правила гри корисні українському аграрному сектору? До них закладені принципи стабільного розвитку, соціальна підтримка, розвиток сільських територій та економічний розвиток. Їхня імплементація на практиці змусить виробників виконувати більше зобов’язань, однак європейські правила реалізують стандарти безпечності та якості продуктів, — наголошує Т. Висоцький.

Ганна Твердохліб,
Ужгородський прес-клуб,
фото Ірини Брези

Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ у регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні».