«Не будь баобабом»: Ужгородці подарували свято підопічним семи психоневрологічних інтернатів на Зака

15.12.2018 21:15 СОЦІО

Відомий закарпатський правозахисник, громадський активіст Олег Григор’єв на початку грудня спільно з Рухом підтримки закарпатських воїнів провели рейд по психоневрологічних інтернатах області. «Наразі предметами першої необхідності та одягом в інтернатах забезпеченні, а от звичні для нас речі: цукерки та фрукти, для вихованців інтернатів щось особливе», — написав у кінці листопада Олег.

Люди відгукнулися на заклик і ось уже цього тижня Олег Григор’єв опублікував на своїй сторінці у Facebook фотозвіт поїздки. «Друзі, я не перестаю вами захоплюватися! — написав він. — Протягом двох днів на акцію «Не будь баобабом» разом з Рух підтримки закарпатських військових ви переказали коштів більше ніж на 22 000 грн. І замість запланованих поїздок до двох психоневрологічних інтернатів і 300 подарунків, ми протягом трьох днів відвідали аж 7 закладів і подарували 1038 святкових пакунків. Ваша реакція на прохання допомогти перевершила очікування». Він опублікував 42 фото, щоб усі причетні змогли розділити «разом з нами ці почуття, побачити, скільки тепла було в ці дні. Тепла, яке створили ви! Вам, мабуть, складно це уявити, але навіть звичайні банани викликали у людей бурю емоцій. Деякі з підопічних побачили їх вперше.

Вихованці, яких ми вітали, дорослі і діти, які майже все життя проводять у психоневрологічних інтернатах — глибоко самотні, невидимі для суспільства. Зовнішній світ часто для них закінчується межами власної кімнати. Вони замкнуті у собі, бідні на емоції, мають сильну психічну депривацію. У них незвичні для нас посмішки, проте вони справжні, відкриті й щирі. Навіть коли вам здається ніби хтось із них дивиться на вас з оскалом, це зовсім не означає, що ви йому не подобаєтеся. Так само, коли вам здається ніби вони хочуть вас вдарити. Та насправді вони хочуть подарувати вам свою любов так, як вони вміють і можуть її виразити. До глибини проймає усвідомлення, що люди, позбавлені любові з дитинства, готові щиро з вами нею ділитися. Насправді подарунок, який вони отримують від вас — це не тільки цукерки з фруктами, а набагато цінніше, те, що можуть всі, а не кожен готовий — увагу і небайдужість. Гострий дефіцит у таких закладах.

Поява наших дівчат-снігуроньок робила щасливими чоловіків молодших за 85 років — багато хто хотів отримати на пам’ять фото з поцілунком. Це також було маленьке, але велике диво для підопічних. Проте найважча роль, як виявилося, випала нашому Миколаю. Підопічні заривалися у його бороду, плакали, торкалися, цілували руки і ставали перед ним на коліна. Особливо щемливо було чути прохання дітей до Миколая забрати їх додому. А одна жінка п’ять хвилин непорушно стояла, обійнявши його, і ніхто не був у силах щось зробити. Після пережитого, пропустивши через себе стільки емоцій, наш Миколай на цілий день замкнувся у собі і не міг ні з ким розмовляти.... Можливо, з часом ви і забудете, що пожертвували певну суму грошей, але підопічні будуть пам’ятати ось такі миті, як одні з найщасливіших. Раніше фраза «Допоміг одній людині — допоміг усьому світу» здавалася мені банальною, та зараз знову починаю в неї вірити. Дякую вам. Дякую».

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат