Минулого тижня Ужгород облетіла несподівана новина: в Боздоському парку просто на дорогу до людей вийшла молода дика лисиця. Чутка про те, як худюще молоде лисеня не боялося людей і залюбки їло з рук печиво збаламутила м’якосердих людей, які фотографували, знімали відео та спеціально приходили годувати «бідолаху»... Словом, мімімі потрохи підходило до зашкалу.

Але, при всій мімімішності, все ж зрозуміло — здорова дика тварина не йтиме до людей і не їстиме з їхніх рук. А кожна дика тварина, яка поводить себе незвичайно (наближається до людей, тварин, населеного пункту), є підозрілою у захворюванні на сказ. «Собаки, коти стають агресивними, нічого не бояться, починаються порушення у психіці, поведінці тварини. Буває атипова форма, коли тварина, навпаки, ховається, поводиться не так, як завжди. Здорова дика тварина боїться людини, зустрічі з нею завжди уникатиме», — коментує в мережі ветеринарний лікар поведінку тварини-носія сказу.

В обласній Держпродспоживслужбі підозри підтвердили.

— Основне джерело передачі сказу — укус, або ослизнення (потрапляння на шкіру слини зараженої тварини), — розповідає Юрій Шимон, начальник управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. — Якщо цю лисицю в Боздоському парку буде відловлено чи вона помре сама, і при дослідженні підтвердиться, що вона хвора на сказ, то практично всі ті люди, які з нею контактували, мали би пройти щеплення, яке надзвичайно болісне. Більша проблема в тому, що цієї вакцини постійно не вистачає.

— Яка ймовірність того, що лисиця заражена?

— Якби була можливість її дослідити, то тільки тоді ми могли би сказати точно — хвора вони чи ні.

— Як швидко з’являться перші симптоми сказу?

— Залежить від того, де був укус, якщо ми говоримо про укус.

Якщо укушена нога, то поки вірус дійде нервовою тканиною до голови, мине кілька місяців. Якщо укус ближче до голови, то прояви будуть помітні значно швидше. Є і атипова форма — до місяця і довше, але зазвичай це в середньому 7—10 днів.

— Якими мають бути тепер дії людей, які контактували з тією лисицею?

— Через здорову шкіру людина не отримає хворобу. Але якщо на шкірі є бодай маленька подряпина, вірус може потрапити в організм людини. Хвороба практично невиліковна, тому що поширюється не кровоносно-судинною системою, а рухається нервовими стовбурами, які практично захищені від дії антитіл.

Найчастіше носіями сказу є саме лисиці, а в межах міста це безпритульні собаки та коти.

Тож, найбільшою нашою допомогою дикій природі буде уникнення контакту з нею. І якщо натрапите на дику тварину чи птаха, яка не поспішає тікати від вас — найкраще, чим зможете їй допомогти, — прогнати її в хащі, легенько тупнувши ногою, або тихо пройти повз.

* * *

Сказ — смертельно небезпечне, гостре зооантропонозне захворювання вірусного характеру. Характеризується сильними, важкими ураженням ЦНС. Підступність сказу полягає в тому, що з моменту прояву перших симптомів надій на одужання вже немає. Захворювання призводить до летального результату в 99,99 %.

Ви просто погодували лисичку чи песика... До появи перших симптомів може пройти від кількох днів до кількох років. І коли відчуєте слабку недугу і подумаєте, що просто застудилися — все! Назад дороги немає! Сказ убиває в будь-якому випадку.

Далі головний біль, почнете почувати себе вкрай некомфортно та тривожно. Все ще думаєте, що це невинна температура і застуда. З часом вас почне підводити ваша координація рухів, а потім відчуєте страшну спрагу, але... просто фізично не зможете пити...

І вже точно не згадаєте про миле бідолашне лисеня чи безпритульного песика, якого в пориві м’якосердості погодували печивом…

В Україні за вісім місяців 2017 року лікарі зафіксували 660 інцидентів. В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун розмістила рекомендації на своїй сторінці в Facebook: «Запам’ятайте, що після укусу не треба очікувати симптомів! Збережіть собі ці правила. Навіть якщо укус був не до крові, слина зараженої тварини може потрапити на подряпини, а це — пряма загроза заразитися». За її словами, необхідно негайно і ретельно промити уражене місце великою кількістю води з милом; продезінфікувати рану антисептичним засобом на основі спирту або йоду (перекис водню не допоможе); звернутися в найближчого медзакладу.