Як змінюється початкова освіта.

Цей навчальний рік у початковій школі проходить по-новому. Найбільше змін у першому класі. Зараз втілюються нові рекомендації Міністерства освіти й науки України щодо підходів у навчанні малюків. І ні, програма легшою не стала, однак сталося певне переформатування тем і дещо змістилися акценти у викладанні. То що змінилося і як це працює? Чи є ефективність? Розповідають батьки школярів, учителі міської та сільської шкіл, а також інформацією діляться в управлінні освіти.

У Facebook періодично дискутують батьки. Мами ужгородських малят пишуть, мовляв, нарешті першокласникам не дають домашніх завдань, учнів перших—четвертих класів не вантажать уроками на вихідні дні, скасували жорстке оцінювання каліграфії… Та думки різняться: одні розповідають, що завдань стало менше, а підходи вже демократичніші, а інші наполягають, що суттєво нічого не змінилося.

Власне, що конкретно нового у початковій освіті? Сайт Міносвіти розповідає про рекомендації не давати домашні завдання першокласникам узагалі, а учням другого—четвертого класів не задавати уроків на вихідні, свята й канікули. Також відомство акцентує: дітей не можна перевантажувати вправами із додаткових посібників, зошитів з друкованою основою тощо. Варто нагадати про обсяги домашньої роботи. У другому класі мають задавати стільки, скільки школяр може виконати за 45 хвилин, у третьому — за одну годину і десять хвилин, у четвертому — за півтори години.

Ще одна новація — знято оцінювання каліграфії, зараз єдина вимога до школярів — охайне й розбірливе письмо. Вчителі не мають знижувати бал за «неправильний» відступ кількості клітинок та рядків. Також на оцінку не має впливати охайне виправлення у зошиті.

І з нового і те, що додали два предмети, за які не ставиться оцінка — це «Трудове навчання» та «Я у світі». Нагадаємо, що у початкових класах не оцінюються також «Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегрований курс «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична культура». Ці предмети оцінюються вербально.

Також Міністерство дозволило першокласникам писати простим олівцем, а вчителям запропонувало у адаптаційний період не виправляти червоною пастою. Але все це — на розсуд учителя.

Серед пропозицій Міносвіти — не оприлюднювати оцінки учнів. Ніде! Оцінки стосуються виключно дитини, її батьків та учителя.

Що маємо на практиці? Погляд батьків

Ми запитували в ужгородських батьків, чи виконуються рекомендації зверху у місцевих школах, а також цікавилися думкою щодо доцільності нових підходів. Ми спілкувалися з мамами дітей з різних шкіл Ужгорода.

Усі опитані відзначили, що оцінки не оприлюднюють на батьківських зборах. Одноголосно мами запевнили, що вчителі більше не оцінюють каліграфію, а звертають увагу на охайність письма. Також батьки першачків підкреслили, що у перший місяць навчання, в адаптаційний період їхні малюки писали олівцями, а педагоги не використовували червоної пасти.

«Завдяки цій реформі у дитини з самого початку не відіб’ють бажання вчитися, — ділиться ужгородка Ірина. — І дуже добре, що першачкам дозволили писати простим олівцем! Настав той час, коли школа дала дитині право робити помилки і легко їх виправляти. Мені і згадувати не хочеться свої сльози над пропущеною буквою, вирвані листочки і переписування сторінки через дві помилки. Ще у дитинстві я дізналася, що в США діти пишуть у школі простим олівцем. Тоді довго над цим думала, невже десь є такі щасливі діти і такі розумні дорослі».

Інший момент із домашніми завданнями. Тут одні казали, що першокласникам узагалі не дають уроків додому, а дехто зізнавався, що вчителька таки задає, але не багато. Щодо домашок на вихідні, то теж ситуація різна: десь педагоги дослухалися до Міністерства, а десь — не надто.

Ярослав, батько другокласниці Кіри, розповідає, що домашні завдання на вихідні дають тільки з англійської мови, і він вважає, що це дуже добре, батьки самі зацікавленні в іноземній мові.

Катерина, мама першокласниці Наталки, акцентує, що дочці задають уроки, але не багато.

«Я вважаю, що це правильно, адже вчитель фізично не встигає з усіма 39 учнями виводити кожну цифру, літеру», — додає Катерина.

Певні опитані стверджують, що їхнім дітям дають завдання на вихідні не тільки з іноземної мови. При цьому наші респонденти не вважають, що їхня малеча перевантажена.

Щодо оцінювання, то мами в інтерв’ю виданню запевнили, що першачкам оцінок не ставлять.

«Дуже добре, що в першому класі немає оцінок. Чудово, що система освіти намагається зацікавити дитину самим процесом навчання, а не одразу прищеплює комплекс меншовартості, схиляючи до постійного порівняння себе та інших з допомогою оцінок», — додає пані Ірина.

Що маємо на практиці. Погляд учителів

А яка думка вчителя? Ми розпитували педагогів однієї з ужгородських шкіл та для порівняння взяли коментарі у представників сільської школи. Наші джерела висловлюють свою думку анонімно.

Почнемо з простого олівця та червоної пасти. В ужгородському навчальному закладі протягом вересня перший клас писав олівцем, а вчителі заховали свою червону пасту. Вчителька цього закладу в інтерв’ю виданню каже, що з певної точки зору це не дуже хороша практика, бо малі діти часто гумкою розтирали свої зошити до дірок. І ще момент — учитель виправить помилки, а дитина потім стирає свої записи.

«Ось дитина пише олівцем, я повиправляла їй чорною пастою. А вона може стерти свої записи. Залишаються тільки мої чорні позначки. А якщо дирекція перевірятиме зошити і там побачить … незрозумілі записи вчителя…», — ділиться співрозмовниця.

Десь аналогічно вважають колеги з сільської школи, мовляв, малюки дуже не акуратно стирають записи, а коли впровадили ручку, то школярі все одно продовжували розтирати свої зошити до дір.

А яка думка щодо каліграфії? Представники ужгородської школи не знижують оцінку за каліграфію, однак зважають на охайність.

«Раніше знімали багато балів за розмір і форму літер. І це не було настільки доцільно. А тепер просто вимагається охайність роботи. І треба зважати, що почерк є індивідуальною особливістю кожної людини. То чому за це знижувати оцінку, — міркує педагог. — З іншого боку, якщо не впливати оцінкою, то діти писатимуть як завгодно».

Дві наші співрозмовниці з сільської школи наполягають, що оцінку за помарки треба знижувати, бо як можна ставити «відмінно», якщо у зошиті безліч виправлень. Вони знижують бал і за охайні виправлення, а в окремих видах робіт оцінка залежить і від каліграфії.

Ну, і одне з суттєвих питань — домашні завдання та їх кількість. Це дискусійна тема, адже навіть якщо вчителі не задають завдань, то деякі батьки вимагають, аби була домашня робота. Інші батьки навпаки проти великої кількості матеріалу. Вчителі міської і сільської шкіл запевняють, що не задають уроків на вихідні/свята/канікули, але першачкам таки дають дуже мінімально у будні. Чому? Бо педагог не встигає за один урок донести інформацію усім 40 учням, а також у програмі замало часу для закріплення знань, тож треба це робити самостійно. З іншого боку, рятує група продовженого дня, на якій вихователь протягом 35—45 хвилин в ігровій формі проходить з учнями вивчений матеріал. А ще вчителі зізнаються, що батьки просять домашки задля певної дисципліни своїх чад.

Думка ужгородської школи — першокласникам неодмінно треба вдома читати, аби закріпити буквар, займатися правописом і вчити іноземні слова. Але все це можна пройти і на «продльонці», а вдома вже тільки відпочивати.

Що таке кількість уроків, які дитина має зробити за час, визначений Міносвіти? До прикладу, другокласникові мають задати стільки, скільки він виконає за годину й десять хвилин. Учитель ужгородського навчального закладу розповідає, що ці 70 хвилин — це одна задача й кілька виразів із математики, одна вправа з української мови, читання одного тексту, а також вправи, слова і тексти з англійської.

Одна з учительок сільської школи підтверджує, що відмінили самостійну роботу на вихідні, свята, канікули, але першачки мають кілька вправ у навчальні дні, аби, знову ж таки, закріпити знання. Інша вчителька каже, що нема потреби щось задавати, бо вихователь групи продовженого дня в інтерактивній захопливій формі подасть необхідну інформацію.

Вчителі міської і сільської шкіл підкреслюють, що зараз змінилися підхід і мета у навчанні. Уже відійшло поняття «зубрити», тепер не треба знати чітких визначень, а треба їх розуміти. Завдання педагога — не примусити вивчити дефініцію, а показати, як вона працює на практиці. Представники ужгородського навчального закладу наголошують, що діти зараз дуже освічені, поінформовані, постійно хочуть чогось нового, однак із ними дуже складно у дисципліні. Нині справді до кожного треба шукати індивідуальний підхід. Одному вчителю — до 40 учнів...

Учителька сільської школи вважає, що доцільніше впроваджувати нововведення у програмі: «Краще вилучити деякі теми, до яких учні початкових класів просто не готові. Слід дати додаткові години на закріплення матеріалу, адже навчальна програма у початкових класах легшою не стала».

Її колега додає, що проблема і в тому, що бракує підручників, учителі завантажені, а дітей не завадить повчити і дисципліні: «Слід вдосконалити навчальну програму й підручники, а всіх учнів 100 % забезпечити підручниками. Було би добре розвантажити педагога від паперової роботи, щоби він міг усю свою увагу приділити дітям. І вважаю, що з першого класу варто ввести предмет «Етика»».

Погляд влади

Як чиновники на місцях бачать втілення новацій Міносвіти? Начальник управління освіти Ужгородської міської ради Оксана Бабунич іронізує, що саме слово «новація» в освіті важко сприймати серйозно, адже за останні 25 років саме галузь освіти неймовірно штормлять різні реформи. Складається враження, що освіта стала полігоном для випробувань. Проблема у тому, у цих реформах відсутня системність.

Якщо говорити про актуальні зміни, то нині найактивніше обговорюють об’єми програм, об’єднання та інтегрування курсів. У початкових класах перегрупували теми, зняли багато другорядних понять, зменшили кількість термінів і явищ для вивчення.

На запитання, чи стала легшою програма, чиновниця каже, що радше стала менш громіздкою, але змінилися принципи й підходи. Нині освіта йде до того, аби формувати компетентості, теорія поступається практиці, а правила вже не для того, аби їх дослівно вивчити, а для того, аби збагнути, що ж вони дадуть у житті.

«Візьмемо, до прикладу, літературу. Кінцева мета освіти, скажімо, не у вивченні всіх творів, а виробленні певних навичок. Умовно, діти вчаться читати, аналізувати, робити висновки, критично мислити. Та сама література є засобом, а не самоціллю», — пояснює Оксана Юріївна.

Вона наголошує, що ми маємо навчити школярів розвиватися, вчитися, розуміти свої сильні й слабкі сторони, чітко оцінювати себе щодо «я це можу, а це — ні». Іншими словами, дитині треба допомогти знайти себе. Саме у цьому контексті особливо актуальне питання надмірного навантаження малюків саме з боку батьків.

«У першому класі не має бути домашніх завдань, але деякі батьки просять задавати. У цій ситуації прошу керівників, учителів, батьків дати дітям спокій. Дитина має мати трішечки спокою. Вона має просто погратися, просто поїсти, просто поспати і просто погуляти. Інакше який тоді сенс у дитинстві? Не можна усе дитинство вбити на навчання і гуртки, які подобаються більше батькам, — висловлюється Оксана Юріївна. — Так, дитиною треба займатися, але якщо малюк перевтомлений, то гріш ціна цим заняттям».

Цікаво, що деякі батьки продовжують бачити успіх у перфекціонізмі й оцінках, мовляв, раніше освіта була іншою, більше було відмінників. Сьогодні нема сенсу й і не потрібно вимагати й чекати з усього 12 балів, бо предметів і обсягу матеріалу зараз значно більше. Це нереально все охопити, дитині варто допомогти визначити свої пріоритети в освіті й найбільше старатися у тому, до чого є хист і талант. Бути відмінником — значить не вміти розставляти пріоритети, сьогодні це вже не потрібне, навіть більше, це дуже шкідливо для фізичного й психічного здоров’я.

Мабуть, настав той час, коли слід усім по-новому поглянути на освіту, а найперше, на потреби своїх дітей. Система освіти недосконала у всьому світі, але кожен батько й мама можуть вдосконалити світ власної дитини.

І вчителі зараз дивляться на речі під іншим кутом. Зараз їм треба бути особливо гнучкими, активними й готовими до постійних змін.

«Хороший учитель той, хто миттєво реагує. Але не по заготовках, які були актуальними вчора. Думаю, ті педагоги, які готові мінятися, учитися і вдосконалюватися, є готовими до будь-яких новацій у освіті», — висловлюється пані Оксана.

Евеліна Гурницька