Інтерв’ю з Почесним консулом Литовської Республіки в місті Ужгороді та Закарпатській області Віктором Гарапком до 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Литвою.


— Кому належала ініціатива відкриття представництва Литовської Республіки в Ужгороді та Закарпатській області й які на нього, власне, покладаються завдання?

— Існують перевірені механізми розгалуження контактів між країнами і народами на регіональному рівні. Серед них — інститут почесних консулів, коло повноважень котрих визначається державою призначення за погодженням із державою перебування. Почесний консул сприяє урізноманітненню і поглибленню міжрегіонального співробітництва в цікавих для сторін напрямках. В Ужгороді з моєї ініціативи за підтримки тодішнього міністра закордонних справ Вігаудаса Ушацкаса Почесне консульство Литви було відкрите у 2009 р. Справа була схвалена і Президентом Литовської Республіки Валдасом Адамкусом, з котрим пощастило зустрічатися. Нині в Україні Почесні консульства Литви діють ще у 8 містах.

— Які поради вам доводиться чути від литовських партнерів у вирішенні тих складних проблем, котрі стоять нині перед нашою країною в питаннях безпеки, реформ політичної системи, надання імпульсів розвитку економіки?

— Литва й Україна стартували на дистанції незалежного державницького буття у схожих умовах, але вони рухалися й рухаються по ній із різними швидкостями і відмінними траєкторіями. У політичних еліт Литви існувало чітке уявлення щодо мети — повернення в сім’ю цивілізованих європейських народів. Це передбачало швидке і незворотне дистанціювання від усіх структур колишнього СРСР. Навіть із врахуванням того, що розрив кооперативних зв’язків у економіці тимчасово мав негативні наслідки. Але взятий політичний курс країни був вартий цієї ціни. Нині Литва користується плодами далекоглядності й послідовності своїх керівників, котрим народ довірив виведення державного корабля на широкий фарватер самостійного плавання. Якщо узагальнено представити точку зору багатьох людей зі сфер литовської політики, бізнесу, освіти, науки та культури, з котрими доводилося обговорювати це питання, то, по-перше, вони бажають послідовності і твердості в модернізації нашої країни, по-друге, те ж саме потребується у спрямуванні курсом до Європи і безпекових структур НАТО. Успіх Литви пояснюється копіткою щоденною роботою і структур влади, і суспільства, на волю як ця влада спиралася. Як показує соціологія, українці усвідомлюють переваги європейського вибору. Але непростий шлях виконання критеріїв відповідності треба пройти, не хитаючись, не зволікаючи, не лякаючись тимчасових невдач. Лише це дасть можливість скористатися своїм шансом. Струсити, так би мовити, пил і йти далі рівною і передбачуваною дорогою.

— Що маємо нині в активі регіонального співробітництва з литовською стороною?

— Найнагальнішою потребою задіяння механізму співпраці на регіональному та місцевому рівнях є знайомство з умовами і можливостями Закарпаття. Будемо відверті: не вельми значною є обізнаність литовців про наш край, поєднаний із їхньою країною історичними зв’язками завдяки князеві Федорові Корятовичу ще з часів середньовіччя. Ми повинні заповнити інформаційний вакуум належним змістом. Цим власне і займається Почесне консульство.

Постійну увагу до Закарпаття проявляв колишній Посол Литовської Республіки в Україні Альгірдас Кумжа, до заслуг котрого можемо віднести те, що в очах литовців ми стали впізнавані. А минулого року на запрошення голови облради В. Чубірка в нас побувала представницька делегація з Литви на чолі з главою адміністрації Каунаського р-ну Валеріюсом Макунасом. 13 жовтня 2015 р. відбулося підписання Угоди про співпрацю між Закарпатською облрадою та Каунаським районним самоврядуванням. Згідно з угодою сторони домовилися встановити довгострокові дружні взаємовигідні партнерські відносини на основі національної політики добросусідства та співробітництва між двома країнами. Литва стала першою з балтійських країн, з якими Закарпаття має надійну договірну основу міжрегіональної співпраці. Залишається наповнити її конкретним змістом і реалізувати заплановане на користь наших громад.

Маємо вже перші ластівки серйозного інвестування в регіональну економіку. Мова йде про інвестиційне «вливання» з боку литовського акціонерного товариства «Utenos trikotazas» у Мукачівську трикотажну фабрику «Мрія». Два роки поспіль у співпраці з Інформаційним центром НАТО при Ужгородському університеті (директор доцент Інна Туряниця) проводяться українсько-литовські науково-практичні семінари, які вшановують своєю присутністю представники Міністерства оборони Литви та Посольства. Цього року обговорювалися проблеми співпраці з НАТО. До нас завітали аташе з питань оборони підполковник Міндаугас Квікліс та начальник Центру військової підготовки ім. генерала А. Раманаускаса полковник Альгірдас Норкус.

Півтора місяця тому область відвідала група литовських телевізійників із каналу LRT, побувавши на термальних водах Косина, на Берегівщині у виноробів, у санаторії «Карпати», на Мукачівській трикотажці «Мрія». Не обійшли увагою й Ужгородський Національний університет, котрий має партнерські зв’язки з Університетом М. Ромеріса у Вільнюсі. В результаті на телеканалі з’явився чималенький сюжет про Закарпаття. А якщо перевести розмову у площину економічного виміру дипломатії, то литовського інвестора можуть цікавити сільське господарство, зокрема виноробство, енергетика, транспорт, легка промисловість, переробка деревини, сфера туристики і курортології, збереження довкілля, історичної спадщини. Ми маємо лише певні стартові умови співпраці в цих напрямах і, відповідно, безліч невикористаних можливостей. Литва дуже зацікавлена в розвитку двосторонньої торгівлі та двостороннього інвестування.

А остання за часом подія це презентація 8 грудня 2016 р. в Мукачівському історичному музеї «Замок Паланок» проекту «Кімната історичної пам’яті князя Федора Корятовича». В рамках події відбулася передача як дару Литовської Республіки копії на полотні «Портрета князя Теодора Коріятовича», який зберігається в Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі. Цю нагоду вшанувала присутністю литовська делегація на чолі з віце-міністром культури Ромасом Яроцкісом.

— Що, на вашу думку, варто і можна запозичити з литовського досвіду в масштабах регіону, наших міст і сіл?

— У Литві було налагоджену відповідальну перед територіальними громадами систему самоврядування. На місцевих виборах відбувається не стільки суперництво політичних партій, скільки конкурс проектів місцевого розвитку, які вони висувають. Врахування думки громадян у прийнятті рішень, які стосуються інтересів територіальних громад — звична справа для демократичної країни. А щодо «запозичити»? Литва сьогодні має дуже багато корисних напрацювань у галузі реформування житлово-комунального господарства. Кажучи відверто, треба просто озброїтися фотоапаратом і блокнотом під час прогулянки вулицями ошатних литовських міст, сіл і ферм, при спілкуванні як із пересічними громадянами, так і з відповідальними посадовцями і занотовувати враження, відображати їх на плівці і втілювати в рішення органів місцевого самоврядування України. На часі також встановлення партнерства між нашими містами — Ужгородом, Мукачевом та литовськими містами-побратимами. Це дасть змогу перетворити гостьові візити у вивчення конкретного досвіду, котрий можна буде використати в наших умовах. Литва цілком готова до транзиту реформаторського досвіду.

— Ви часто буваєте в Литві. Позиція литовського керівництва нам відома. А яке ставлення до України і тої ситуації, в якій наша країна зараз перебуває, серед бізнесменів, молоді, пересічних громадян, з котрими вам доводилося зустрічатися?

— Сприяючи захисту українських інтересів, виконуючи роль «адвоката» України в Євросоюзі, Литва прагне убезпечити свої власні позиції в регіоні. Природно, як окремо взята людина, так і держава як суб’єкт міжнародно-політичної системи прагне мати лояльних сусідів. Але все ж не тільки цими прагматичними міркуваннями зумовлена проукраїнська спрямованість литовської дипломатії. Знову ж вона спирається на санкцію з боку громадянського суспільства. Ось такий показовий факт: першого дня в новому навчальному сезоні 2014 р., коли спалахнув українсько-російський конфлікт, студенти Вільнюського університету пройшли своєю традиційною ходою вулицями міста з українськими прапорами. Симпатії пересічних литовців на нашому боці, бо що таке важка рука радянської імперії, тут пам’ятають добре. Але чуємо й інше: «Ніхто, крім вас самих, не зробить те, що належить». Це аксіома.

Інтерв’ю провів Сергій Ганус