У грудні поточного року минає 12 років із дня кончини Корнелії Гаврилівни Петрецької, доцента кафедри фізичної та колоїдної хімії хімічного факультету УжНУ, кандидата хімічних наук. Її життя обірвалося 21 грудня 2004 року. З глибоким сумом проводжали ми її в останню путь холодного зимового дня, а перед очима поставали яскраві картини нашої неповторної студентської юності, аспірантури, понад трьох десятків років наполегливої праці, що були віддані молодому вишу, який за ці роки став відомим в Україні і за її межами закладом високого рівня. У цьому здобутку, становленні УжДУ є частка праці, розуму та душі і Корнелії Гаврилівни.


Корнелія: Відмінниця з бездоганною красою

Основні віхи мого життя — навчання, педагогічна і наукова діяльність — напрочуд збігаються з життям Корнелії. Наше навчання у виші припадає на 50-ті роки минулого сторіччя. В ці роки Ужгородський університет був наймолодшим у СРСР, у ньому було всього шість факультетів. Щорічний набір на перші курси цих факультетів налічував 25—30 студентів. Тож студентський колектив був невеликим, студенти різних факультетів часто зустрічалися, спілкувалися в гуртожитках, студентських їдальнях, бібліотеках і читальних залах, де часто бракувало місця для всіх бажаючих займатися. Крім того, нас об’єднували спільні святкові заходи, спортивні змагання між факультетами, майже щотижневі вечори відпочинку. Треба сказати, що життя студентів у ті роки було більш наповненим, значно цікавішим, ніж тепер. Студенти складали єдине братство, єдину велику родину, де всі були на виду, де всі знали всіх.

На хімічному факультеті загальну увагу привернула Неля Туранчич. Це була висока, статна дівчина, яку не можна було не помітити. Струнка постать із гордо піднятою головою, гарне обличчя з виразними карими очима, темне, з мідним відтінком волосся, заплетене в довгу косу. Класична, бездоганна краса... У неї навіть ім’я було незвичайне — Корнелія. Але не тільки зовнішністю приваблювала Неля. Вона була відмінницею навчання у школі та університеті впродовж усіх п’яти років, закінчила університет із червоним дипломом. Розумна, самостійна, сильна особистість.

До Ужгорода Корнелія приїхала з села Ільниця Іршавського району, де народилася 8 серпня 1935 року. Її батьки були вчителями початкових класів. Цю родину, де крім шести своїх дітей виховувалася ще одна дівчинка — сирота, знали і поважали не лише в Ільниці, але й поза її межами. Ще навчаючись у школі, Корнелія обрала для себе майбутню професію хіміка. Іспити під час навчання на хімічному факультеті вона долала з легкістю здібної, талановитої людини.

Залізна воля Корнелії. Її вклад у науку

Після закінчення біологічного факультету, відпрацювавши два роки за призначенням, я була запрошена професором Руденком до аспірантури при кафедрі ботаніки УжДУ. Серед аспірантів цього набору я зустріла Нелю. Вона вступила до аспірантури при кафедрі фізичної та колоїдної хімії на запрошення відомого хіміка професора П. М. Стадника. Тема її дисертації — «Відмінні особливості гетерогенних і гетерогенно-гомогенних каталітичних реакцій». Ця тема вимагала не лише глибоких знань, але й уміння зібрати, змонтувати прилад для експериментальних досліджень. Навіть хлопцям із певними навичками було не просто впоратися з цією роботою. Непосильним таке завдання було для інших дівчат, але не для Нелі. Щодня до пізньої ночі трудилася вона в лабораторії, збираючи прилад, проводячи досліди.

Вона засвоїла склодувну майстерність і металозварювання. Тільки залізна воля і витримка допомагали їй впоратися із невдачами і труднощами, якими часто-густо супроводжувалася її робота. Вона стала висококваліфікованим фахівцем, ерудованим науковцем. Її наукова діяльність — це вагомий вклад у науку. Поле її наукової діяльності — дослідження гетерогенних каталітичних реакцій із метою виявлення можливості проходження їх за гетерогенно-гомогенним механізмом. У листопаді 1969 року на вченій раді Чернівецького держуніверситету Корнелія успішно захистила дисертацію, здобувши науковий ступінь кандидата хімічних наук.

Ще до закінчення роботи над дисертацією Корнелія Гаврилівна почала викладацьку діяльність на хімічному факультеті. З 1 вересня 1962 року вона зарахована асистентом на кафедру фізичної та колоїдної хімії. Їй доручили загальний курс колоїдної хімії для студентів хімічного факультету, згодом вона розробила спецкурс «Фізична термодинаміка», Корнелія цілком переробила і оновила всі розділи курсу фізичної хімії. Вона викладала непрості дисципліни, але і тут досягла високого рівня, ставши викладачем екстра-класу. Найчутливішим барометром викладацької діяльності є студенти. На хімічному факультеті Корнелію Гаврилівну студенти обожнювали. Поряд із глибокими знаннями і бездоганною викладацькою майстерністю вона випромінювала енергію, яка властива лише винятковим особистостям.

Чимале місце в житті доцента Петрецької займала громадська робота. Упродовж багатьох років вона — голова методичної комісії хімічного факультету, заступник голови Менделєєвського товариства, староста наукового та науково-методичного семінарів кафедри, голова обласної хімічної секції товариства «Знання», академнаставник ряду випусків.

Не згасає інтерес і до науки. Результати своїх досліджень Корнелія Гаврилівна доповідає на всесоюзних (1964) і республіканських (1980) нарадах із питань фізичної хімії та механізму каталітичних реакцій. Бере участь у щорічних звітних наукових конференціях викладачів УжДУ. Її науковий доробок становить 21 наукову статтю, частина з яких з’явилася в такому солідному збірнику, як «Катализ и катализаторы» (вид-во «Наук. думка», Київ, 1965—1975).

Найяскравішого викладача хімічного факультету ніхто не затримував...

Буремні 90-ті роки минулого сторіччя внесли багато змін у діяльність навчальних закладів України, негативний вплив яких відчувається і донині. Не оминуло це лихо і УжДУ. Незадовільне фінансування вишів призвело до скорочення кадрів, у першу чергу — педагогічних. Це торкнулося викладачів пенсійного віку з великим, понад 30 років стажем роботи у виші. Між іншим, саме ці педагоги складали основу педколективу, забезпечуючи той рівень УжНУ, якого він досяг за всі ці роки. Досвідчені, ще цілком працездатні викладачі опинилися в атмосфері зайвості, меншовартості, їх звільняли без попереджень, власних заяв. Доцент Петрецька, будучи людиною самодостатньою, з почуттям власної гідності, не витримала красномовних натяків: у 1994 році вона написала заяву про звільнення за віком. Було їй тоді неповних 59 років…

Найяскравішого викладача хімічного факультету ніхто не затримував. При цьому не зайвим вважаю зауважити, що робота для Корнелії Гаврилівни була єдиним сенсом життя — вона була бездітною. Ще повна сил і життєвої енергії вона шукає змогу прикласти свої зусилля у будь-які корисні справи. Не пориває зв’язок із членами рідної кафедри, яким вона була потрібна, які цінували її досвід, доброзичливість, науковий потенціал. Та все ж це було не те, що могло задовольнити жагу цього потужного інтелекту.

У ці роки самотність душі приводить її до храму Божого. Щонеділі на великій службі і в інші дні також її можна було побачити на звичному її місці у греко-католицькому храмі Ужгорода. Другою пристрастю у весняно-осінній період став невеликий клаптик землі на необроблюваних схилах гористої частини Ужгорода. Проводячи разом із чоловіком, художником Юлієм Кондором дозвілля на лоні природи, вони отримували радість, задоволення не стільки від вирощених ними квітів, овочів, як від спілкування з довкіллям, природою.

В останні роки життя, вже будучи важко хворою, Неліка продовжувала цікавитися подіями в рідній Україні, з захопленням сприймала події на Майдані Незалежності в Києві у 2004 році. Вона любила життя у всіх його проявах. Вміла працювати і вміла відпочивати. Її активність охоплювала всі сфери життя. З нею було цікаво, на які би теми не заходила розмова. Відвертість, щирість, широта кругозору були основою її неординарної натури. Я гадаю, що вона залишила помітний слід у житті хімічного факультету, де пропрацювала все життя. Вона завжди житиме в пам’яті людей, які знали її, спілкувалися з нею або просто були в її оточенні.

Доцент кафедри ботаніки Магдалина Чубірко