Але її треба берегти і грамотно використовувати.

У контекст серії наших статей про воду у Закарпатті, її катастрофу, забрудненість, неефективність водозаборів і відсутність очисних споруд можна внести й питання мінеральної води.

Закарпатська область має найбільшу кількість мінералки серед усіх областей, однак її масово розливають у пляшки, виснажуючи свердловини, а неефективні очисні споруди можуть пропускати шкідливі речовини до мінерального джерела.

Мінералку не можна пити необмежено й будь-коли. Така вода вимагає грамотності й міри у видобуванні й споживанні.

Міркуючи про мінеральну воду, логічно говорити і про санаторії у різних районах області, адже кожен район має унікальну воду, яка допомагає при конкретних недугах.

Про наш мінеральний скарб детальніше розповів у інтерв'ю «РІО» Петро Добра, кандидат медичних наук, доцент Ужгородського Національного університету, заслужений лікар України. Він 35 років працював лікарем у санаторіях, починаючи з 1973 року. У санаторії «Поляна» перебував на посаді заступника головного лікаря, був головним лікарем у санаторії «Верховина», також працював головним лікарем, а згодом директором об'єднання «Закарпаткурорт». Петро Петрович завідував кафедрою фізіотерапії, медичної реабілітації і курортології на факультеті післядипломної підготовки УжНУ Лікар багато їздив на наукові конференції до Італії, до речі, виступав із доповіддю на міжнародній конференції у Мілані. Він обмінювався досвідом в Іспанії, Франції, Ірландії, США та інших країнах.

— Пане Петре, скажіть, що є мінеральною водою?

— Мінеральні води поділяються на столові й лікувальні. Саме про столові ми часто читаємо і чуємо по телебаченню, на пляшках написано: «Столова мінеральна вода». До столових мінеральних вод належать усі мінеральні води, які мають у своєму складі не більше 1 г мінеральних солей на 1 л. Мінеральні води, які мають понад 1 г солей на 1 л — це вже лікувальні. Слабі мінеральні води мають у своєму складі до 5 г мінеральних солей на 1 л.

Будь-яка питна вода теж має солі, вся вода має — 0,4—0,5 г різних солей на 1 л. Особливо та вода має сіль, яка добувається зі свердловин, проходить через шари земної кори, вона насичується тими мінералами, через які проходить. Якщо там є ще й газ, то й вода буде газованою. Для Свалявщини характерно, що там усі води природно газовані.

—У пляшках вода аж занадто газована...
— Туди вводиться додатковий вуглекислий газ для того, щоб «законсервувати» її, щоб не було осаду. Якщо не додавати додатковий вуглекислий газ, то випадає осад, вода вже стає неякісною.

Негазована вода теж має свій термін придатності. Будь-яка мінеральна вода може зберігатися у пляшці щонайбільше шість місяців.

— Кажуть, у кожному районі Закарпаття вода має різну мінералізацію і має відповідні показання для вживання

— Закарпатська область має унікальні й різноманітні мінеральні води. Кожна лікувальна вода має такі мікроелементи, які впливають на певні функції того чи іншого органу.

До слабомінеральних вод належать усі види Лужанської, вона має від 3 до 5 г солей, така вода найкраще, бережно впливає на людський організм й легко виводиться, даючи хороший лікувальний результат.

У Свалявському районі є вода «Поляна купель», яка належить до вод середньої мінералізації — 8—9 г солей на один літр. Вона має вуглекислий газ, калій, натрій, кальцій. «Поляну купель» за її складом ще можна назвати мінеральною вуглекислою гідрокарбонатною, її часто призначають при лікуванні шлунково-кишкового тракту, у першу чергу, шлунка.

На Свалявщині також є «Поляна квасова» — вона належить до вод з підвищеною кількістю солей — від 9 до 12 г на літр. Інколи лікарі при лікуванні захворювань ШКТ через велику кількість солей рекомендують цю воду розбавляти.

Загалом усі води Свалявського району найкраще допомагають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту з підвищеною секреторною функцією шлунка (підвищена кислотність).
На Хустщині є Шаянська мінеральна вода, яка належить до вод середньої мінералізації, ефективна при лікуванні захворювань печінки й жовчовивідних шляхів, оскільки у ній є магній.

У санаторії «Гірська Тиса» у Рахівському районі використовується миш'яковисто-радонова мінеральна вода. Так, у нас і такі води є. Води Гірської Тиси широко використовуються для лікування пацієнтів із захворюванням опорно-рухового апарату. Крім того, ця вода ще й вуглекисла, а радон і миш'як у воді у такій кількості, що воду можна використовувати для внутрішнього і зовнішнього приймання.

У санаторії «Синяк» Мукачівського району мінеральна вода має у своєму складі велику кількість сірководню, який використовується для лікування захворювань опорно-рухового апарату.

У нас є надзвичайні залізисті мінеральні води, якими багатий Міжгірський район, але там доволі складно з забезпеченням інфраструктури. Так, найбільше залізистих вод саме у Міжгірському районі.

Хочу сказати, що мінеральні води Міжгірщини, які мають залізо у своєму складі, за добу після добування уже не можна використовувати. Люди набирають по 20—30 пляшок і везуть додому для лікування. Цю воду можна зберегти на кілька діб, якщо її набрати у пляшку до самої верхівки, закрити так, щоб не потрапляв кисень. Без кисню вона може зберігатися до 5 днів.

У селі Келечин є свердловини, з яких постійно тече вода з великою кількістю заліза, потічок, з якого тече вода, весь червоний. Сой-мівська мінеральна вода також має залізо у своєму складі, на її джерелах побудований санаторій «Верховина». Там у 1996—97 роках я відкривав єдине в Україні відділення для лікування пацієнтів із захворюваннями органів кровотворення.

— Край має значно вищий потенціал води, який ми не використовуємо — так кажуть науковці...

— На Закарпатті майже кожен район має мінеральну воду, у нас вивчено понад триста мінеральних вод, але це ще не всі.

Однак ми використовуємо не всі мінеральні води. Чому? Для того, щоб воду використовувати, потрібно провести розбудову інфраструктури, запросити інвестора, створити біля джерела реабілітаційний чи лікувальний комплекс і проводити лікування з використанням тієї води.

Я вважаю, що ми мало працюємо з інвесторами. Інвестори не хочуть йти на наш ринок — це по-перше, а по-друге, у тому ж Міжгір'ї, до прикладу, особливі умови — це складний район, там не так легко створити інфраструктуру. Інвестор прийшов би, якби була створена інфраструктура. Який сенс, що у Келечині є свердловина, якщо там газу нема, електрики нема, воду треба підвести, з каналізацією вирішити. На це все потрібні гроші для того, щоб там щось побудувати.

— Водночас ЗМі пишуть, що у Закарпатті розкрадають воду, комерціалізують те, що дане природою... Ситуація таки загрозлива?

— За останні роки наші свердловини стають виснаженішими, занадто багато у нас захопилися відкачуванням і продажем мінеральної води. Чому? Бо заробляємо гроші... Створюємо заводи, відкачуємо багато мінеральної води. Так, відбувається виснаження свердловин. Подивіться у супермаркеті, для чого там стільки мінеральної води? Треба подумати, як зберігати найцінніші мінеральні води. Дуже широко почали розливати воду на Свалявщині, на Хустщині. Треба ж зважати, що вода нам буде потрібна у майбутньому для лікування, оздоровлення.

— Область багата і термальними водами, однак чи є для них належна інфраструктура?

— У Закарпатті дуже багато термальних мінеральних вод — теплих мінеральних вод із температурою від +20—25 оС, навіть до +60 оС, тож за останні роки ми почали доволі широко використовувати цю воду. Раніше найактивніше цю воду використовувало Берегово. Також зараз такій воді приділяє увагу санаторій «Теплиця» біля Виноградова. Зараз непогано використовують теплу мінеральну воду у Хустському районі — у Вишкові. Все залежить і від того, у чиїй власності є лікувально-оздоровчий заклад.

Термальна мінеральна вода є і біля Ужгорода. У селі Розівка на полі є свердловина з теплою мінеральною водою, яка дає 500 кубів мінеральної води на добу. Однак ця свердловина законсервована. Куди її використовувати? Там треба облаштувати інфраструктуру... У нас є багато мінеральних вод, у тому числі теплих, які можна було би використовувати. Але тут усе залежить від того, чи приділятиме обласне керівництво більше уваги цьому.

—До речі, як правильно вживати мінеральну воду?

— Людський організм з їжею приймає 7—8 г солей — це та норма, яка потрібна людині на день. Жодну мінеральну воду вживати щодня або регулярно небажано. Чому? Тому що організм насичується цими мінералами, відбувається порушення водно-сольового обміну в організмі, ці мінеральні солі, які випиваємо з водою, всмоктуються в організм, а їх же треба вивести з нього, відтак відбувається навантаження на серцево-судинну систему, сечовидільну систему й печінку. Чим більше солі в мінеральній воді — тим більше навантаження на ці системи.

Не можна пити мінеральну воду постійно. В організмі (до прикладу, у суглобах, хребті, на судинах) відкладаються мінеральні солі, але не всі виводяться.

За кордоном, до речі, не так потужно використовуються мінеральні води, особливо високої мінералізації. А наші люди, які живуть біля свердловин, йдуть з пляшками, набирають воду і вдома постійно п'ють, але це не дає результату.

Так, мінеральну воду таки треба пити при лікуванні за призначенням лікаря. На жаль, сьогодні цього правила не дотримуються, але воно все одно є.

— А як щодо зовнішнього застосування?

—Вуглекисла мінеральна вода, яка використовується для мінеральної ванни, позитивно впливає на опорно-руховий апарат. Чому? Бо вуглекислий газ потрапляє на шкіру, подразнює нервові закінчення, розширює капіляри, покращує кровообіг і, звісно, поліпшує функцію того органу, на який вона спрямовується.

— А як щодо грамотного використання термальної води?

— У термальній воді можна перебувати 15 хвилин. Наука вивчила й довела, що тепла мінеральна ванна має найкращий ефект на 12-й хвилині перебування у ній. Від 12-ї хвилини до 15-ї зберігається на цьому рівні ефективності, а після 15-ї спадає. Крім того, довге лежання у термальній воді — це велике навантаження на організм.

— У цьому контексті хочеться спитати загалом про вживання води. Сьогодні реклама нав'язує, що протягом доби необхідно випивати 2—3 літри звичайної води. Чи безпечно це?

— Людина має приймати на добу не більше двох літрів рідини (враховуючи всі напої, їжу), інакше відбуватиметься навантаження на серцево-судинну систему, тим паче, людям старшого віку, серцево-судинна система яких не зможе це все нормально перекачати. Ті, у кого хвороби серцево-судинної, сечовидільної систем, печінки, їм не можна пити багато води.

Для нормального функціонування організму, нормального водно-сольового обміну треба пити два літри рідини на добу.

— Якщо говорити про інфраструктуру, то над чим зараз варто працювати санаторіям?

— Для того, щоб будь-який оздоровчий заклад нормально працював, він має постійно оновлюватися. Зараз потреби вже інші, умови інші, хоча мінеральна вода лишилася та сама. Ми ще не можемо себе зрівнювати з європейським підходом, бо у нас нема тих зарплат. Ціни у нас пішли, як за кордоном, але умови у нас ще не зовсім хороші.

Раніше держава виділяла соціальні путівки, але вони були дуже дешеві, тому санаторії не дуже могли розвиватися за рахунок цих путівок, грошей бракувало. Аби ж санаторно-курортна система працювала, у неї треба вкладати гроші, ми не достатньо працюємо з інвесторами, які й не дуже хочуть... Скажу, що для розвитку санаторію треба вкладати більше грошей й організовувати більше заходів, аби задовольнити потребу людини в рекреації. Людині треба створити такі умови відпочинку, щоб вона забула про всі клопоти й раділа тому, що забула про все погане, відтак стала здоровішою, спокійнішою й досягнула необхідного результату.

Евеліна Гурницька