Сказати, що туризм у Карпатах, як і по всій Україні, розвивається стихійно — нічого не сказати. Як і більшість процесів в Україні, туристична сфера відповідає на вимоги ринку, переслідуючи сьогоденну користь й рахуючи доходи від зусиль і вкладених коштів у власні готель, ресторан, садибу, транспорт, канатну дорогу, баню/сауну тощо...

При цьому відсутність та/чи недотримання регулятивно-нормативних актів у взаєминах: влада — суб'єкт господарювання — екологія, частенько приводить до негативного впливу туристично-рекреаційних закладів на довкілля та природу взагалі.

Курорт, до якого немає дороги

Класичним прикладом вищевказаного, а саме надмірне, нічим нерегламентоване й неконтрольоване збільшення навантаження на природні ресурси Закарпаття, може слугувати «гірськолижний курорт» Драгобрат, що у Рахівському районі.

Саме тут, як ніде в краї — чітко видно, як тісно переплітаються антагоністичні інтереси вищенаведеного п'ятикутника. На Драгобраті зареєстровано близько 100 суб'єктів підприємницької діяльності, в яких працевлаштовані сотні людей — місцевих мешканців. Однак найпроблемнішим питанням круглорічного функціонування «курорту», який може одноразово прийняти понад 2 000 (або 20 000 на рік!) відпочивальників, залишається дорога завдовжки всього лише 9 кілометрів (від автомагістралі обласного значення: Рахів — Ясіня). Вона фактично веде руслом річки й зворів та прокладена з усіма можливими порушеннями будування шляхопроводів, не кажучи вже про екологію.

Майже щорічні повені, які нищать полотно дороги, та відсутність коштів для проведення капітального ремонту шляхопроводу «на Драгобрат» — тема не одного бунтівного зібрання власників туристичних суб'єктів. Місцева ж влада «відігрується» на іншому: акти на земельні ділянки підприємцям ніби й видали, але дозволи на будівництво: готелів, турбаз, ресторанів, барів, канатних витягів тощо, практично не дають, методично караючи штрафами власників самобудів, які ростуть як гриби після дощу, нерідко «стіна в стіну». На підтвердження цьому — «шанхайський вид» Драгобрату, який постійно будується. Власники ж об'єктів на Драгобраті «відігруються» на ігноруванні сплати туристичного збору, який при рекреаційних можливостях «гірськолижного курорту» та по суті захмарних цін на послуги, які надаються відпочиваючим, є мізерним.

З водою — біда, з вигрібними ямами — катастрофа, зі сміттям — ще гірше

Як відомо, кожна будівля, повинна мати не тільки затверджену/ погоджену проектно-кошторисну документацію, але й дотримуватися/відповідати технічним умовам, особливо, якщо в таких будівлях проживатимуть люди. Тобто питання постачання електроенергії та води, відведення каналізації тощо є надзвичайно важливі. І якщо з першою позицією на «курорті» ще можна миритися, то з водою — біда, а з вигрібними ямами — катастрофа. Вода, яку самотужки та без зайвих формальностей (читай: дозволів) кілька кілометрів провели до осель, з вигрібних ям і колодязів на самому сідлі стежкою до Близниць, «пропадала» обернено пропорційно до кількості споруджених готелів-монстрів, окремі з яких можуть прийняти до 220 осіб!

Тому сьогодні власники «курорту», нікого не питаючи, хаотично й самовільно почали масово бурити майже 100 метрові свердловини й качати воду для «своїх туристів». Однак через дорожнечу «бурових робіт» (залежно від глибини від 5 000 до 10 000 доларів США!), свердловини замовляють «у складчину» з ближніми по бізнесу сусідами. Таким же чином, «у складчину» утримують й давно переповнені вигрібні ями: і дешевше, й нечастим перевіряючим можна показувати одне й те ж, стверджуючи, що саме цей жах — твоя вигрібна яма, яка за проектом мала би бути у кожного суб'єкта господарювання.

Зі сміттям ще гірше. Адже його не можна просто відвезти й висипати у річку, як це нерідко роблять із вмістом вигрібної ями, наприклад, напередодні перевірок. Тому сміття, яке неможливо спалити, бо не все горить, пакують у поліетиленові міхи й розкидують по незавершених будівництвах та по лісних стежках навколо «курорту». Картина, звичайно, неприваблива, але: скільки того літа, кепкують місцеві підприємці, маючи на увазі, що сніг «сховає» будь-яке неподобство з довкіллям.

Окреме питання життєдіяльності «курорту», особливо у зимовий період, це опалення по-набудованого на Драгобраті, яке здійснюється виключно дровами, які протягом усього літа заготовляють, нерідко у найближчому лісі, про що свідчить практично цілодобово робота мотопил. Таке поняття, як «заборона вирубки» лісу, тут багатьма просто ігнорується.

Вказівники, профінансовані чехами, знищили варвари

Сказати, що цивілізація «забула» про найвищий «гірськолижний курорт» України (1 100—1 400, а витяг до 1 700 метрів над рівнем моря!) — збрехати. Так, з 2008 року, за кошти влади Чеської Республіки та завдяки Клубу чеських туристів, польських й місцевих активістів у Закарпатті були промарковані понад 1 300 кілометрів літніх, туристичних стежок. Практично по всьому краю встановлено сотні вказівників, які дозволяють мандрівникові не тільки зорієнтуватися у горах, а й, знаючи відстань та час ходи до того чи іншого об'єкта, розподілити власні сили. Незважаючи на зауваження з боку чиновників України щодо невідповідності європейського знакування українським стандартам, які однак нічого для цього не зробили, здійснене маркування суттєво допомагало не тільки підприємцям краю, а й службам: МНС та гірській службі рятувальників. Однак недавно змонтовані вказівники буквально знищені невідомими варварами!

«Дісталася» до Драгобрату й мережа Інтернет, що є важливим елементом сучасних об'єктів тимчасового перебування відпочивальників. Однак похизуватися якістю надаваних послуг, як й уникнути формалізму, якого забагато на «лижному курорті», двом провайдерам, які діють на Драгобраті, поки що не виходить, незважаючи на захмарні ціни Ін-тернет-послуг.

На самій вершині Стогу будуть новий об'єкт

Водночас «цивілізація» йде далі, нерідко ігноруючи екологію. Так, на самій вершині Стогу (1 704), куди вже веде двокрісель-ний витяг, почали підготовку до будівництва чи то ресторану, чи то кафе. «Початок» будівництва наочно показує сутність варварського підходу зі знищенням альпійського шару, який формується сотнями років. Про ймовірний дозвіл від органів місцевої влади чи відсутність заборони з боку екологічних інституцій говорити не доводиться. Ще один проект — побудова канатної дороги на одну з Близниць — узагалі катастрофа, адже реалізується практично вже на території Карпатського біо-сферного заповідника! Натомість усі будівельні роботи здійснюються важкою технікою, яка немилосердно нищить альпійський шар полонин та кущі чорниць та ялівця, коріння яких й тримають скелясті грунти карпатських гір. Наступна ерозія альпійських луків довершує картину «цивілізованого освоєння», а фактично апокаліпсису Карпат.

Європейська практика не знає прикладів масового проживання відпочивальників безпосередньо на високогірних, гірськолижних об'єктах

Виходячи з вищенаведеного, є очевидним, що проект Драгобрат програє за багатьма позиціями, майже аналогічному туристичному комплексу (ТК) «Буковель», що розташований в Івано-Франківській області. А от до «гірськолижного курорту», то першому, як вважають місцеві чиновники, взагалі далеченько, тому й доцільно брати це поняття у лапки. І це, на жаль, стосується не тільки дороги, відсутністю каналізації чи відношенням до екології. А підтвердженням визнання успішності ТК «Буковель», у тому числі й з боку місцевої влади, можуть слугувати попередні домовленості між Закарпатською ОДА та керівництвом ТК «Буковель» про розширення діяльності останнього фактично на території Свидовецького хребта, себто Драгобрату.

З іншого боку, варто констатувати: європейська практика не знає прикладів масового проживання відпочивальників безпосередньо на високогірних, гірськолижних об'єктах, яким є Драгобрат. Практично всюди: і в Австрії, й в Італії, й у Франції чи Швейцарії, рекреанти та туристи проживають у населених пунктах, де не так складно організувати не тільки побут та дозвілля для останніх, а й надати медичну допомогу, гірських рятувальників тощо. Саме у містечках та селищах для відвідувачів побудовані не тільки готелі для проживання, а й ресторани, кафе та бари, що спрощує, наприклад, доправлення продуктів, прання білизни тощо й відповідно таке господарювання, з урахуванням наявних очисних споруд та системою збору відходів й утилізації сміття, є найприйнятнішим із точки зору збереження довкілля. Саме такого роду відпочинки, по суті кластери, й мають право називатися... курортом! А от для масового катання на схили гір відпочивальників везуть сучасні та безпечні витяги, на відміну від Драгобрату, на який, по суті адреналінове доправлення туристів здійснюють військовими автомобілями підвищеної прохідності. Безпосередньо на схилах гір, де й відбувається катання, щонайбільше можуть бути організовані буфети з гарячим чаєм, кавою та бутербродами. Тому коли на «гірськолижному курорті» Драгобрат власники та місцеві «реставратори» намагаються наповнити меню власних закладів харчування не гірше, ніж у столичних ресторанах, це викликає, щонайменше, посмішку.

Натомість для того, щоб останній мав можливість реально скористатися своїми природними можливостями не тільки взимку, а й влітку, дійсно стати найвисокогірнішим гірськолижним курортом країни, потрібно чимало зусиль, причому від усіх зацікавлених сторін: власників туристичних об'єктів, представників влади, державних служб тощо. Для загального ж успіху останні повинні погодитися з:

— приведенням архітектурно-будівельних норм до правил забудови курорту;
— доцільністю організації адміністрації/ТІЦа з координуючими правами й функціями;
— необхідністю виготовлення й розміщення інформаційних стендів про курорт;
— пошуком альтернативного доправлення відпочивальників, як-то канатна дорога з смт Ясіня;
— необхідністю єдиної системи водовідведення, зливової каналізації та очисних споруд;
— нагальністю організації збирання, сортування, утилізації та відвезення побутового сміття;
— доцільністю присутності на постійній основі лікаря, рятувальника МНС тощо;
— важливістю вчасної та у повному обсязі сплати курортного збору й інших коштів.

І тільки після вирішення вищенаведених питань та низки інших необхідних заходів й робіт на Драгобраті буде можливим зачислити останній до туристичного курорту, а заодно уникнути екологічного лиха, яке сьогодні загрожує Драгобрату.

Підготував Ю. Ключівський, керівник ІАЗЕЕй, Драгобрат — Ясіня — Ужгород, Фото автора