Звичайна безгосподарність гальмує енергетичну незалежність Закарпаття.


Будувалася невисока гребля (5—10 м) для накопичення води, щоб подати її на турбіни. Кількох десятків кіловатів генеруючої потужності було достатньо, щоб у кожному будинку засвітилося по кілька «лампочок Ілліча». Село вважалося електрифікованим. Побутового стоку річок для цього вистачало. Таких ГЕС у Закарпатті було понад 500. Коли ж у селах у 40—50-х рр. створилися колгоспи, з’явилися великі ферми, бази механізації, будівлі наповнилися побутовою електротехнікою, малопотужні сільські ГЕС виявилися неспроможними задовольняти потребу в електроенергії й були виведені з дії як нерентабельні», — розповідає про початок гідроенергетики на Закарпатті експерт із будівельного проектування, енергозбереження, чистої енергетики Анатолій Петровський. Про водно-ресурсний потенціал краю пан Анатолій знає майже все і роками говорить про ефективне використання річкової системи. Влада щоразу обіцяє сприяння тому чи іншому проекту, потім не знаходить для себе матеріальної вигоди і закриває питання. Зате про енергоефективність не втомлюється говорити чи не кожен чиновник.

Кілька років поспіль на Закарпатті залишається відкритим питання спорудження ГЕС. Через лобіювання, а опісля й заборони щодо спорудження станцій навколо них було створено чимало міфів, які ми попросили пояснити Анатолія Петровського. Заодно спробували з’ясувати, чи має шанс Закарпаття стати енергонезалежним за рахунок малих ГЕС.

Інтерв’ю з експертом — другий матеріал рубрики про енергоефективність у газеті «РІО». Попередню статтю «Дві міні-ГЕС і природний аквапарк в Ужгороді» читайте в номері від 24 січня.

10 млрд. кіловат-годин енергії виробляють закарпатські річки за рік

— Чому питання гідроенергетики на Закарпатті таке суперечливе?

— Про гідроенергетику в Карпатах і, зокрема, в Закарпатті сьогодні говорять чимало. З одного боку, йдеться про фантастичні можливості зробити бізнес, використовуючи енергетичні ресурси річок Закарпаття. При мізерних вкладеннях, нехтуючи інтересами суспільства та екологічними умовами, такі оптимісти хочуть отримувати надприбутки, нещадно експлуатуючи загальносуспільне багатство. З іншого боку, песимісти говорять про загрозу для природи Карпат і для людей.

Для Закарпаття, де переважає гірська місцевість, найдоступнішою і найбільш актуальною є мала гідроенергетика як складова загального комплексного використання водно-ресурсного потенціалу гірських річок. Однак закарпатці купують із-за меж краю близько 2 млрд. кіловат-годин електроенергії, витрачаючи на це близько мільярда гривень щороку. Ще понад мільярд витрачається на купівлю близько 700 млн. куб. м газу. Крім того, щорічно на паливо використовується до 4 млн. куб. м деревини (5000 га) лісу, а це весь річний природний приріст лісів краю. Саме тому площа лісів нестримно скорочується. Загальні витрати області на енергоносії становлять понад 2,5 млрд. грн. Ці обставини стали поштовхом для розгортання будівництва гідроелектростанцій, а також до розмов, які сьогодні точаться.

— Як щодо водного потенціалу краю, чи достатньо його для розбудови ГЕС?

— Сьогодні на Закарпатті розпочалося маловоддя внаслідок багаторічної безгосподарності, про яку сказав перед цим. Водночас водно-ресурсний потенціал краю становить у середньому близько 12 млрд. куб. м (12 куб. км) за рік. Це умовне море завбільшки 10 на 12 км, завглибшки 100 м. У самому центрі Європи таке багатство Богом дане, напевно, найбіднішому в Європі народу! На кожного мешканця припадає в середньому ставок площею 1 га, завглибшки 1 м. Загальний гідроенергетичний потенціал річок краю перевищує 10 млрд. кіловат-годин щорічно.

Лише 140 мільйонів кіловат-годин із нього використовує Теребле-Ріцька ГЕС. Всім іншим ми нехтуємо. Створили собі ворога з води, псуємо її і боремося з нею. Ліквідуючи такий затримувач вологи, як ліси, ми прискорюємо стікання опадів у потічки, які живлять річки. Звужуючи і захаращуючи русла річок, ми робимо їх неспроможними пропустити паводки і провокуємо руйнівні повені, на ліквідацію наслідків яких витрачаємо біля 150 млн. грн. у середньому щорічно.

Сьогодні багато країн світу завдяки гідроенергетиці забезпечують усі свої потреби в електроенергії (Австрія, Швейцарія, Швеція, Канада та ін.). Замість фізично зношених, морально застарілих споруджуються тисячі нових сучасних ГЕС, оптимізується їх розташування, потужність, технологія обслуговування. Сучасна МГЕС — це комп’ютеризований комплекс, що діє місяцями без втручання людини.

Річка — у трубі, а вздовж деривації — пустеля

— Кілька років тому в області активно обговорювали спорудження 500 ГЕС. Але громада виступила проти, називаючи таке рішення нераціональним...

— Дійсно, перші збудовані зразки свідчать, що в сучасних ГЕС застосовується застаріла (минулого тисячоліття) технологія водокористування. Найчистіша галузь енергетики — гідроенергетика — перетворена бездуховними невігласами в засіб нищення природи, гальмування розвитку економіки та погіршення соціального становища місцевих громад, розколу суспільства. В них одна мета — збагачення шляхом нещадного пограбування природи і суспільства. Насамперед від місцевих громад забрано Богом дарований такий засіб існування, як річки і річкова вода. По-друге, забираючи в дериваційну трубу залишки збіднілого водостоку в маловодні літні й зимові періоди, енергетичні інвестори перетворюють річку вздовж деривації в безводну пустелю, збірник нечистот, розплідник різноманітних інфекцій. Усе живе вздовж неї жорстоко потерпає від безводдя: рослинний і тваринний світ, люди.

— За яких умов малі ГЕС можуть стати реальністю на Закарпатті?

— Найважливіша умова полягає в тому, щоб господарями на відповідних територіях (басейнах річок), власниками і розпорядниками водно-господарських комплексів були місцеві громади, а різноманітні інвестори — їхніми партнерами, а не колонізаторами.

У цьому процесі слід запровадити більш ефективну форму управління наявною часткою продуктивних сил (ВРП річок) та виробничими відносинами у процесі їх використання. Такою формою можуть бути об’єднання (товариства, спілки, кооперативи) суб’єктів господарювання на даній території, які слід створювати на добровільних засадах із кооперуванням їх дольових внесків.

У наших умовах прийнятна така форма, як товариство розвитку села (міста) — ТРоС (ТРоМ). Бути його членами — право кожної фізичної та юридичної особи, насамперед місцевих, а також сторонніх, щоб мати можливість задіяти кожному свою (знеособлену) частку загального природного ресурсу та дольові внески, а також зовнішні інвестиції. Товариство здійснює різноманітні проекти економічного і соціального розвитку громади, насамперед такі масштабні й довготермінові, як комплексне використання водних ресурсів річок, рекреаційного потенціалу тощо.

Слід розробити Генеральні програми перспективного розвитку сіл (міст). Наступними етапами мають бути програми використання рекреаційного потенціалу, комплексного використання водних ресурсів річок і т. ін. В умовах апатії й безвиході сьогодення найважливішим є відшукати ту рушійну силу, яка б ініціювала і очолила процес розбудови суспільства чи його частки в окремому мікрорегіоні, щоб здійснити цей грандіозний проект.

Господарями ГЕС мають бути місцеві громади

— Що варто зробити найближчим часом для забезпечення хоча би часткової енергонезалежності Закарпаття?

— Спорудження ГЕС, що здійснюється тепер, формально не суперечить рішенням Енергетичної програми Закарпаття на 1996—2015 рр. — їх будувати необхідно. Але ж усе робиться не так, як нею передбачено: і мета не та, і методи не ті. Програмою передбачено переведення на повне енергетичне самозабезпечення більшості поселень зокрема та краю в цілому, виходячи з того, що природні ресурси належать місцевим громадам сіл (міст), районів басейнів річок, а їх використання повинне бути раціональним, по-господарськи в мінімально-необхідному обсязі для задоволення, передусім, їх власних потреб і мінімального техногенного навантаження довкілля. Запропоновано обов’язкове акумулювання (збереження) води, створення її запасу для різноманітних потреб на маловодні періоди року.

Варто зазначити, що винуватцями цієї руйнівної системи, насамперед, є не прийшлі інвестори, а саме місцева влада. Вона ставить їх у такі умови, що іншими вони бути не можуть. Обмежившись жебрачою подачкою за згоду на здійснення інвесторами бізнесової діяльності на території місцевої громади, влада перетворює власника капіталу на абиякого орендаря з усіма його негативами як квартиранта. Не дати згоди на спорудження об’єкта органи влади також не мають ні юридичного, ні морального права. Вони не повинні перешкоджати підприємництву.

Єдиний вірний вихід із цього становища для місцевих громад — ретельно проаналізувати свої природні ресурси (оцінити їх належним чином) і наявні проблеми громад, спланувати їх вирішення, пов’язати їх із інтересами та можливостями інвесторів і не задовольнятися крихтами з їхніх столів.

Якщо сповна по-господарськи використати наявні природні ресурси і плідно співпрацювати, обидві сторони будуть у великому виграші, потерпілих не буде. Бізнес буде високоприбутковим, місцевій громаді буде забезпечений сталий розвиток, населенню — добре оплачувана робота, припиниться ганебне збиткування над природою.

***

Малі ГЕС це універсальні водно-господарські комплекси з такими перевагами:

1. Глибоководні водосховища — храми води з ажурними водозливними греблями, шлюзами для пропуску суден та риби, впорядкованими берегами, об’єктами рекреаційної та водно-господарської інфраструктури. Вони забезпечують збереження водозбору басейнів річок, рівномірний збагачений стік по їх руслах, нейтралізуючи паводкові та посушливі піки, стабілізуючи водопостачальні, санітарно-очисні, транспортувальні функції річок. Надійно вирішується проблема руйнівних паводків, бо вони зникають.

2. Завдяки нагромадженню великих запасів води з високим натиском забезпечується стале виробництво дешевої екологічно чистої електроенергії в кількості, достатній для задоволення повних енергетичних потреб місцевих громад із перспективною виробничою і соціальною інфраструктурою. Це дозволить відмовитися від купівлі дорогого газу та вирубування лісу на паливо, спалювання інших органічних видів палива — найбільших забруднювачів довкілля.

3. Високоорганізоване промислове рибне господарство з інфраструктурою.

4. Мережа закладів рекреаційної інфраструктури для відпочинку значної кількості рекреантів у всі пори року. Рекреаційний потенціал краю запрацює на всю потужність, що забезпечить сталий розвиток його економіки, високий життєвий рівень населення.

5. У процесі створення і дії УВГК зі супутною інфраструктурою забезпечується повна зайнятість населення відповідних територій. При цьому ГЕС потребує мало обслуговуючого персоналу (4-5 чол.). Найбільше робочих місць створюється у водно-господарській та рекреаційній інфраструктурі при комплексному водокористуванні.

Розмову вела Наталія Каралкіна