Переважно за кожним успіхом відомих людей стоїть надійний тил, який сіє перші зерна, надихає, підштовхує, вкладає час, фінанси, терпіння...

І дуже часто самі ж зірки публічно завдячують саме своїм мамам. Напередодні Дня матері «РІО» записала дві мамині історії про їхніх дочок — відомих дівчат із Закарпаття — чемпіонки з бальних танців Вероніки Мишко та переможниці міжнародних конкурсів із фортепіано Анжеліки Фукс. Обидві дівчини об’їздили світ, мають безліч нагород і авторитет у світовій спільноті. І завжди поруч — їхні мами.

25-річна Вероніка Мишко зі своїм партнером Володимиром Лятовим входять до двадцятки пар світу європейської програми, вони є третіми у світі з програми десяти танців. Також вони залишаються чемпіонами України у десятці танців. Мама Вероніки — Олександра Мишко є постійним тренером пари, також Ніка з Володею беруть уроки у кращих тренерів світу. Нагадаємо, що пані Олександра керує найбільшим у краї танцювальним клубом спортивного танцю «Грація», вона очолює Закарпатський обласний осередок Всеукраїнської федерації танцювального спорту. У 2015 році пані Олександра стала   заслуженим працівником фізичної культури і спорту України.

Вероніка: Щодня підніматися на сходинку вище

Щодо шляху дочки до танцювальної кар’єри, перемог по всьому світу, пані Олександра зізнається, що раніше особливо ставила перед Веронікою планки і висоти, зараз дівчина сама над цим працює, прагне і знає, чого хоче. Але з самого дитинства, звісно, мама націлювала на навчання гри на фортепіано, іноземним мовам, шкільним предметам, безумовно, йшлося про тренування і перемоги. І так вимагалося, аби майбутня призерка все встигала.  

«Ми не просто займалися, ми ставили перед собою мету, будували плани. Я навчена так, що завжди людина має мати перед собою якийсь план, ціль завжди дає можливість рухатися вперед, щось робити. Для мене основне — рух, розвиток, аби щодня ти піднімався на сходинку вище», — розповідає Олександра Мирославівна.

І настанови у дитинстві дали свої плоди. Сьогодні мама підказує доньці нюанси тренерства, адже Ніка якраз робить перші кроки у цій сфері. Навчати нове покоління танцюристів їй дуже до вподоби, але наразі все одно пріоритетом є кар’єра спортсменки.  

«Вона досягнула багато, вона успішна, вона багато вчиться, вона дуже любить читати, вивчає іноземні мови, цікавиться художниками, картинами, музикою, психологією. Думаю, це допомагає їй як спортсменці і в праці, і в роботі з дітьми, їй дуже подобається працювати з дітьми», — додає наша співрозмовниця.

Олександра Мишко найбільше цінує у своїй доньці доброту, поважає за цілеспрямованість, працьовитість, а надихають маму доньчині щирі веселість і життєрадісність за будь-яких обставин. Олександра Мирославівна зізнається, що від Вероніки є чому повчитися. Скажімо, вмінню простіше дивитися на речі й легше сприймати багато моментів. У багатьох питаннях мама прислухається до думки дочки. Тут є і справжня дружба, адже разом вони проводять багато часу: на роботі, у поїздках на змаганнях. Водночас удома пані Олександра є мамою, у подорожах — тренером, а на роботі — таки шеф, президент клубу, у якому працює Вероніка. Тим не менше, за будь-яких обставин, ситуацій вони мають свободу залишатися собою — саме і найбільше — мамою і донькою. Дуже багато питань вирішують спільно, і це на краще, тим паче, що мама з донькою дивляться в одному напрямку.

Вероніка та прекрасні сукні, які розробляє мама

Мама з донькою дуже цінують вільний час, бо його вкрай мало, відтак вони максимально використовують дорогу, вже на початку поїздки на змагання чи у справах вони налаштовуються, що це вже відпочинок. Якщо конкурс проходить у цікавій, екзотичній країні, то Олександра з Веронікою залишаються там довше — ось у березні знайомилися з японською культурою у Токіо.

Також вони разом люблять бути на кухні, оскільки на готування завжди бракує часу, то такі моменти особливо цінні, і тут не треба чекати свята чи вихідного дня, головне, виділити ті моменти у напруженому графіку. А ще ці граційні дівчата дуже люблять вилазки на природу з шашликом, тістечка у місцевих кав’ярнях, є і улюблені домашні страви, які не завжди дозволені, але побалувати себе можна — смаженим м’ясом, випічкою.  

Вихідного дня ще можна сходити на шопінг, який дуже любить мама, хоча Вероніка каже, що їй нічого не треба, бо не є вибагливою ні в одязі, ні в їжі, вона дуже легка у всьому. Але пані Олександра завжди «за» шопінг і це гарно піднімає настрій обом. Особливу увагу мама Олександра Мирославівна приділяє конкурсним сукням доньки — раніше шили у Львові, Москві, зараз роблять замовлення у кутюр-студії «EM» у Литві. Мама працює над попереднім ескізом, напрямком, а також це узгоджується з Веронікою. Останнім часом, на програму з 10-ти танців на   Чемпіонати Європи, світу шили сукні з національними елементами, тим паче, з нашої колоритності можна творити справжні шедеври.

Насамкінець запитуємо у пані Олександри про материнство. Вона вважає, що у подружжі мають бути любов, дружба, взаємоповага, а дитина має рости у любові, відчувати, що сім’я її любить, є її тилом і щоби не сталося у житті, дитина має знати, що вона може прийти додому, де матір з батьком їй допоможуть.

Анжеліка: Призові місця з музики і танців

Історія Анжеліки Фукс також надто вражає. 27-річна піаністка давала   концерти у США, Канаді, Кореї, Китаї, Австралії, Еквадорі,   Угорщині, Словаччині, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландах та Німеччині — це далеко не повний перелік країн. Вона закінчила консерваторію ім. Ференца Ліста у Будапешті, а аспірантуру — у Манхеттенській консерваторії у Нью-Йорку. Донедавна два роки іспанською мовою викладала музику у Еквадорі. Наразі перебуває в Ужгороді, реалізовує проект «Visual music», зняла два фільми й далі   втілює свої музичні мрії.

Її мама — тендітна й вишукана жінка з ім’ям, яке їй так пасує, Лоліта. Вона найбільше цінує у доньці відповідальність, порядність і цілеспрямованість. Лоліта Фукс зізнається, що музика у житті доньки — це не лише наполегливість і праця, а й доля. Коли мама привела доньку у музичну школу, то, звісно, вона вже тоді бачила, що дівчинка добре грає на фортепіано, але ще не підозрювала, що рівень уже був дещо вищим, ніж у інших дітей. Спочатку йшлося про те, що Анжеліка займатиметься просто для загального розвитку, однак педагоги зауважили, що маленька піаністка дуже обдарована, віртуозна. До слова, дівчинка посилено займалася бальними танцями, вигравала призові місця, але вибір був на користь музики, мабуть, таки музику вона любила більше. Крім того, почалися подорожі на міжнародні конкурси з фортепіано, перші місця, це її неабияк зарядило, додало ще більшого інтересу. Також у дівчинки була дуже хороша педагог, яка підбирала такі програми, аби інтерес до музики не зникав.

Власне, піаністка завжди знала, чого хоче. Попри всі життєві випробування, вона ніколи і не думала кидати музику, це те, чим вона хоче займатися у житті.

Анжеліка: Угорщина, США, Еквадор

Музика — на першому місці, але дівчина також встигає посилено вивчати мови: вдосконалює англійську, добре володіє угорською та іспанською. Після Америки їй кортіло поїхати до екзотичної країни, також вивчати нову мову. Відтак два роки мешкала у Еквадорі, де їй дуже добре давалося викладання. Їй вдавалося віднайти талант у дітях й розвивати його музичну складову, завдяки цьому юні маленькі піаністи починали дуже добре грати. Мама пишається, бо її дочка так добре підняла дітей, що дехто навіть поїхав вступати до США, аби вивчати музику.

Зараз вона займається тим, про що мріяла з дитинства, — власним проектом «Visual music», позаяк дівчина завжди хотіла синтезувати класику з іншим видом мистецтва (живописом, поезією, театром). Ось зараз уже зняті два фільми за двома фортепіанними творами Шопена і Шуберта, треба додати завершальні штрихи, незабаром очікується прем’єра.

«Вона хоче, аби люди чули музику, а на екрані бачили візуальний зміст музичного шедевра», — додає пані Лоліта.

У рідному місті піаністка вже реалізувала проект з майстринею Юлією Мироновою, яка займається пісочною анімацією. Ось ці пісочні картини народжувалися під фортепіанну музику.

Шопен для мами

Звісно, найбільше пані Лоліта любить слухати, як грає її донька. Раніше особливо насолоджувалася Лістом, а зараз більше обожнює красиву, ніжну, романтичну музику Шопена. Каже, що слухала би і слухала, а деякі твори, які грає Анжеліка, вже знає до нот.

«Дуже приємно бути мамою відомої доньки. Постійно люди підходять, усі знають, що я мама Анжеліки Фукс, роблять компліменти, захоплюються концертами, розповідають, яке задоволення отримують від гри Анжеліки», — усміхається жінка.

А ще мама вчиться від доньки багато чому, її єдина донечка постійно надихає пізнавати щось нове. Вони справжні подруги, донька завжди всім ділиться і радиться з матір’ю. Обоє люблять просто гуляти Ужгородом і спілкуватися на різні теми.

Пані Лоліта з власного досвіду переконана, що нема більшого щастя для жінки, ніж бути матір’ю. Якщо жінка зустрічає своє справжнє кохання, то вона, в першу чергу, хотітиме присвятити себе родині, материнству.


P. S. Редакція вітає всіх мам із Днем   матері.

Евеліна Гурницька