ОСББ проти рейдерства.

Із розвалом Радянського Союзу збанкрутіли колишні промислові гіганти Ужгорода, як-от механічний, машинобудівний заводи, «Ужгородприлад», «Турбогаз» та інші. Розпочався масовий розпродаж соціальної сфери частинами. Разом із будівлями гуртожитків «продавали» і мешканців. Через певні маніпуляції з законодавством багатоповерхові будівлі липли до рук місцевих олігархів ціною чималої кількості безхатченків. Якою ж є на сьогодні ситуація з колись соціальним житлом в Ужгороді, спробував з’ясувати наш кореспондент.

РЯТІВНЕ ОСББ

Нині, аби захиститися від рейдерства місцевих олігархів, мешканці таких гуртожитків об’єднуються в ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків). За законом таку структуру можна створити у разі приватизації мешканцями своїх кімнат та прилеглих до них приміщень. Приватизація дається важко, адже в людей на кімнату залишаються, фактично, лише ордери підприємств, яких уже не існує.

Все ж там, де вдалося перетворити гуртожиток у житловий будинок і створити ОСББ, мешканці самостійно забезпечують належне утримання та обслуговування. Майже у всіх колись відомчих гуртожитках відсутнє централізоване опалення та газопостачання, відтак мешканці гуртожитків гріються електричним опаленням, встановленим за власні кошти. В окремих випадках таке опалення може встановити міська рада. В основному, коли йде мова про малозабезпечені та пільгові категорії громадян. При цьому мешканці мають індивідуальні лічильники і розраховуються за пільговими тарифами, які передбачені п. 1.5 затверджених тарифів, що відпускаються населенню (21,56 коп. за кВт спожитої електроенергії до 3,6 тис. кВт•год).

Такій доволі непоганій ситуації в місті передували цілі війни за гуртожитки. Так, досі згадується той недавній час, коли в Ужгороді 170 мешканців гуртожитку на вулиці Богомольця, 20 ледь не викинули на вулицю лише через те, що на п’ятиповерхівку кинув оком один із місцевих багатіїв. Тоді підприємство-балансоутримувач за повної згоди міськвиконкому та міської ради намагалося виселити понад 56 ужгородських сімей на вулицю в найкоротші терміни. Мешкаючи в гуртожитку вже понад 20 років, люди були в розпачі й розгубленості, адже іншого житла просто не мали. Лише після кількарічної боротьби люди через окремих місцевих депутатів таки змогли залишити за собою свої оселі. Взагалі історія цього гуртожитку є показовою, є своєрідним алгоритмом утворення складних ситуацій для мешканців таких будівель.

170 ЛЮДЕЙ — НА ВУЛИЦЮ?

Будувалася «общага» на Богомольця, 20 на замовлення міської ради за пайовою участю кількох підприємств, тому зараз у будинку проживають працівники різних підприємств і організацій. У 1989 році будинок було здано в експлуатацію на 232 ліжко-місця, з яких ВАТ «Ужгородхліб» отримав 107 ліжко-місць, Ужгородське АТП 12107 — 20, АТ «Геліос» —30, ВАТ «Видавництво «Закарпаття» —14, завод побутової хімії «Софора» — 20 та Ужгородський міськвиконком — 41 ліжко-місце.

При перетворенні Ужгородського хлібокомбінату у ВАТ «Ужгородхліб» у 1997—1998 рр. до його статутного фонду ввійшов і гуртожиток на вул. Богомольця, 20. Так почало стверджувати керівництво ВАТ «Ужгородхліб», але безпідставно, оскільки будинок будувався на основі пайової участі 5 вищезгаданих підприємств.

Люди прожили тут понад 20 років та доводили житло до ладу за власні кошти, навіть поміняли стояки водопроводу. Відтак мешканців гуртожитку намагалися загнати в боргову яму, виставляючи космічні рахунки за послуги, але не спрямовуючи цих коштів комунальним службам міста. Нині мешканці стверджують, що за їхнє житло пропонували відкупитися, сплативши кому треба по 500 у. о. за кв. м. Зрештою, після мітингів і сотень звернень зневірених людей, співчуття міських депутатів і здоровий глузд узяли гору. Зараз гуртожиток належить його мешканцям.

Тривалий час темою гуртожитків у обласному центрі Закарпаття займався екс-депутат Ужгородської міськради Володимир Новиков. Нині він ділиться історією зі свого досвіду.

ЛЮДЕЙ ПРОДАЛИ РАЗОМ ІЗ ГУРТОЖИТКОМ…

— Ще у 2005 році мені довелося здійснювати юридичну підтримку дев’ятьох осіб, які мешкали в Ужгороді у гуртожитку на вулиці Івана Франка, 58. Цих людей, незважаючи на постійну прописку, «продали» разом із гуртожитком і намагалися вигнати просто на вулицю. Тоді в суді не вдалося довести, що дії нового власника протизаконні, але ми все ж таки спромоглися відстояти право людей на житло, новий власник забезпечив їх квартирами. І хоча сам гуртожиток таки забрали, проте найголовніше — люди не були викинуті на вулицю.

— Але більш показовими є прецеденти, коли мешканці гуртожитків, об’єднавшись, рішуче відстоюють своє право на житло, — продовжує пан Володимир. — Такою є історія боротьби мешканців колишнього гуртожитку Ужгородської взуттєвої фабрики. Мова йде про п’ятиповерхівку на вул. Шумній, 24, яка ще кілька років тому теж вважалася гуртожитком. Але її ініціативні мешканці зробили чимало на шляху до вирішення питання приватизації власних помешкань і невдовзі стали повноправними власниками квартир.

Тут, усвідомлюючи безрадісну перспективу довічно залишитися в комунальних гуртожитських кімнатах або — ще гірше — опинитися на вулиці, люди створили будинковий кооператив «Воля». Відтак повністю ліквідували заборгованість за комунальні послуги, розробили необхідну документацію, провели державну експертизу, замінили електромережі, встановили нові лічильники. І з допомогою окремих депутатів перевели будівлю на баланс свого кооперативу.

ХТО НЕ ВСТИГ, ТОЙ ПОСТРАЖДАВ…

Щоправда, окремі жителі до кооперативу ввійти не встигли, не приватизувавши своїх осель. Згодом ці люди почали страждати. Як, наприклад, сім’я Мацур, яка проживає в гуртожитку на вулиці Шумній уже 10 років. Мати і дві доньки ділили блок із родиною колишнього коменданта гуртожитку. І все нібито було добре, та виникла потреба переоформити прописку, адже у блоці змінили номери кімнат. Пані Марія так і не змогла оформити документи, а от сусідка встигла цим скористатися. Одного ранку пані Марія не змогла зайти до ванної кімнати, щоб умитися. Вже другий рік сім’я Мацур не може скористатися санвузлом. Вмиватися ходять до сусідів із нижніх поверхів. Налагодити стосунки з сусідами пані Марія прагнула мирним шляхом, але ті з незрозумілих причин її уникали. Звернулася вона до директора гуртожитку, який запевнив, що сусідка не має права так чинити. Звернулася й до прокуратури, однак судове засідання переносять уже 7 місяців. Жінка не знає, що робити, адже жити без води, туалету, ванни просто неможливо. У міськраді пообіцяли допомогти, але нічого не зробили. Нині жінка-інвалід другої групи проживає з донечками без чоловіка і намагається вирішити проблему через суд…

— У цій уже приватизованій квартирі жили ще наші батьки — розповідає Сашко, мешканець колишнього гуртожитку на вулиці Можайського, 9. — Житло вони отримали в тимчасове користування від механічного заводу, поки стояли в черзі на квартиру. Квартиру, на жаль, так і не придбали, зате залишився блок. Нині житло ми приватизували і дещо переобладнали. Будинок на балансі нашого ОСББ, тому проблем не виникає. Але, наскільки я знаю, ще не всі наші сусіди оформили приватизацію…

Про спроби рейдерства гуртожитку Ужгородського профтех¬училища № 6 розповідає колишній працівник цього закладу пан Василь. За його словами, кілька років тому керівництво училища надало в оренду перші три поверхи гуртожитку філії Славістичного університету. Зараз же, за деякою інформацією, цей університет через київських покровителів намагається відбрати в «петеушників» усю будівлю…

У МІСТІ ВСЬОГО 4 КОМУНАЛЬНІ ГУРТОЖИТКИ

За офіційною інформацією Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, яку ми отримали у відповіді на наш інформаційний запит, нині в комунальній власності міста перебувають усього чотири гуртожитки. А саме: гуртожиток на вул. Можайського, 5, який рішенням сесії міської ради передано в оперативне управління БК «Тиса-Уж»; гуртожиток на вулиці Богомольця, 18/22, який на сьогодні передано в оперативне управління БК «Швачка»; гуртожиток на вул. Коритнянській, 4, який передано в оперативне управління будинковому комітету «Залізничник», та гуртожиток на вулиці Мусоргського, 3, у якому жили працівники «Закарпаттяобл¬енерго». Після затвердження акта приймання-передачі у разі звернення БК «Енергетик», створеного мешканцями гуртожитку, даний гуртожиток буде передано рішенням сесії в оперативне управління органу самоорганізації населення.

Станом на сьогодні в гуртожитках на вул. Можайського, 5 та на вул. Богомольця, 18/22 мешканці узаконюють проведення реконструкції гуртожитків у багатоквартирні житлові будинки, що дозволить їм приватизувати квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». У нещодавно переданих гуртожитках на вул. Коритнянській, 4 та на вул. Мусоргського, 18/22 мешканці приватизовуватимуть приміщення відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканцями гуртожитків».

Павло Білецький