Нашим військовим потрібні теплі речі, кава, цукерки…, а крупи, цукор, олію віддають родинам загиблих.

Слово «волонтер» в Україні вже понад рік означає значно більше, ніж 22 роки до того. Його зміст не змінився, але завдяки самовідданим хлопцям, дівчатам, жінкам, чоловікам, бабусям і дідусям змінилося ставлення до волонтерства. Якщо раніше волонтерів сприймали за диваків, насторожено ставилися до їхньої безоплатної допомоги, то сьогодні вже навряд чи хтось сумнівається в потрібності такої пожертви. Страшно уявити, що було би з нашими військовими, якби не волонтери.

Сьогодні це найперші помічники українських військових на Сході. Наче янголи-охоронці, вони дізнаються про потреби хлопців, контактують із їхніми рідними, і найважливіше —передають допомогу, яку сьогодні спільно збирають в усій державі й поза нею.

На жаль, чимало українців користуються добротою українців заради власної вигоди. У Львові, Павлограді, Луцьку, Дніпропетровську зафіксовані випадки псевдоволонтерства. Щоб не стати жертвою таких благодійників, в Україні створили базу перевірених волонтерів, яку можна знайти за лінком 4army.com.ua.

Вистачає і волонтерів, які допомагають військовим заради піару. Благодійність для власної вигоди використовують і олігархи, нерідко називаючи себе добродійниками. Але справжня доброчинність є непоказною а ім’я добродійника — невідоме загалу.

Закарпаття, як і інші області, активно збирає допомогу військовим і передає на Схід. Основні вантажі відправляють з Ужгорода, сюди привозять допомогу з районів. Область не настільки велика, аби псевдоволонтери мали змогу розгортати свою діяльність, принаймні подібних випадків поки що не зафіксовано. Закарпатці передають продукти й одяг через знайомих іншим знайомим, адже майже всі всіх знають. Крім того, волонтери спілкуються між собою.

В Ужгороді чималу волонтерську роботу розгорнув Рух підтримки закарпатських військових. Їхні контакти доволі легко знайти в Інтернеті, зокрема в соціальній мережі Facebook. Безперервно ці люди відправляють допомогу нашим військовим, про них знають вже чимало закарпатців. Однак не тільки вони підтримують хлопців на Сході.

З червня цього року масштабну роботу здійснюють волонтери, координатором яких є Власта Негря, тендітна дівчина зі стійким характером, яка вірить у перемогу і не боїться поїздок на передову. Нещодавно вона повернулася з Чорнухіна, одного з найближчих до зони сепаратистів сіл.

«Я — чоловічий перукар, дуже багатьох хлопців знаю особисто. Знаю, що робиться на Сході, вони часто телефонують мені. Якщо ви чули, як лунали перші вибухи на Майдані, то коли дзвонять хлопці з передової, то у трубці лунають такі ж звуки…» — розповідає дівчина.

Волонтери під координуванням Власти Негрі допомагають 128-й гірськопіхотній бригаді, артилерії, прикордонникам, нацгвардії, батальйону територіальної оборони, хлопцям з УМВС у Закарпатській області, а також тим, які сьогодні перебувають у Щасті й належать до складу Луганського прикордонного загону.

«Перший вантаж відвезли на 3,5 тонни. Це були харчі для 15-го батальйону. Наша машина вміщує 3,5 тонни і щоразу, коли їдемо, вона завантажена з верхом», — розповідає Власта.

Частину речей, які приносять закарпатці, зокрема крупи, цукор, олію, дитячі речі, волонтери віддають родинам загиблих військових — відвозять у військову частину, де опісля розподіляють. Також передають речі біженцям на Закарпатті.

З Властою мені вдалося поговорити саме після розвантаження цієї частини допомоги. Поки дівчина ще з двома волонтерами відвозила речі, пакуванням коробок на Схід займалися інші жінки і дівчата. Щодня їхня кількість змінюється, бо приходить хтось новий.  

Віднедавна ці волонтери перебувають на Слов’янській набережній. Волонтерам віддали приміщення, яке можна орендувати для офісу. У невеликій кімнаті гори речей. «І це вже значно менше, ніж було сьогодні опівдні», — відповідають на моє запитання, чи щодня так багато?

«Люди приносять гроші, на які ми купуємо прилади нічного бачення, протизапальні медикаменти. Приносять чай, каву, цигарки, засоби гігієни, солодощі. Дуже багато людей допомагають», — розповідають волонтерки, які допомагають Власті упаковувати речі і продукти на Схід.

Напередодні Дня Святого Миколая учні Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів принесли 2,5 тисячі гривень і солодощі, печиво. Нещодавно передали подарунки НВК «Веселка», Ужгородська ЗОШ № 8, Падіюн. Активно допомагають школи з районів Закарпаття. Чимало речей передають закарпатські священики. Найціннішими, звісно, є дитячі листи зі щирими побажаннями, які вселяють віру і нерідко викликають сльози.

«Після Миколая їдемо на Схід знову, — каже Власта. — Командир із письмовим проханням звернувся, що вони перебувають у вкрай важкому стані. Просили тепловізори, прилади нічого бачення. Два тепловізори ми вже відправили. Їх надала представниця   Київського автомайдану Олександра Лаушкіна. Нещодавно піхота попросила 100 бурок (валянок). Ми передзвонили їм і Київський автомайдан придбав ці бурки. Хлопці мають піднесений настрій, чекають нас. Вони дуже радіють, особливо цукеркам. Розвантажуючи, одразу і їли їх. Раділи меду, який привезли їм. Тож сьогодні формуємо невеликі пакунки, в які ставимо цукерки і пачку сигарет. Зав’язуємо це жовто-синьою стрічкою. Такий ось подарунок на свята. За гроші, які нам віддали чи перерахували люди, купуємо прилади нічного бачення, рації, маскхалати. Просять каву, цигарки, солодке. З теплих речей шапки, светри, рукавиці».

Під час відправлення на Схід волонтерам сприяють навіть «даївці». Неподалік Києва закарпатських волонтерів через перевищення швидкості зупинила ДАІ. Але коли побачили, що це волонтери, одразу відпустили.

«Я думаю, що ця війна надовго. Я налаштована на роботу», — каже з упевненістю Власта. На щастя, в Україні сьогодні тисячі таких, як вона. Їхня самопожертва рятує військових у невизнаній війні на холодному Сході.

Напередодні свят закарпатців просять стати Миколаями для військових. З координатором волонтерів Властою Негрею можна контактувати також у соціальній мережі Facebook. На її сторінці є і звіт про роботу та витрачені кошти.   Теплі речі, продукти, гроші можна приносити за адресою Слов’янська набережна, 15.


Реквізити для перерахунку коштів — картка ПриватБанку
5168 7572 4737 3600.
Тел.: 098-799-100-2, 050-665-45-25.
Зробіть добро для наших захисників!

Наталія Каралкіна