Ужгород їм подобається, але залишатися назавжди не планують.

Майже 400 студентів-іноземців з країн Європейського Союзу, Бангладеш, Нігерії, Індії, Зімбабве, Камеруну, Гани, Кенії, Єгипту і навіть Мальдівів цього року навчаються в УжНУ. До України цим хлопцям і дівчатам не звикати. Зате звикати доводиться закарпатцям — молодих людей з африканського та азійського континентів сприймали спочатку за нетипових туристів, мігрантів, склали про них уже чимало міфів.

Однак ті приїхали до нас за знаннями й зацікавлені передусім у здобутті фаху. В Ужгороді їм подобається, перехожі допомагають під час ознайомлення з містом, запитують, звідки приїхали, і навіть просять про фото на згадку.

Серед майже 2,5 тисячі цьогорічних першокурсників УжНУ — 69 іноземців, що є найкращим показником за всі роки. Інші закордонні студенти на Закарпатті є вимушеними переселенцями зі Сходу. Хлопці й дівчата, переважно з Індії та Африки, до війни навчалися у Луганському Національному університеті. З початком бойових дій їм запропонували кілька вишів у Івано-Франківську, Вінниці, Одесі, Харкові та Ужгороді. Всього в Луганську навчалося понад тисячу осіб з інших країн. Молодь ще там зауважила, що українці дружніші, ніж росіяни. І взагалі, чим ближче на Захід, тим люди приємніші й добріші.

В УжНУ більшість із іноземців навчається на медичному факультеті. 4-курсник Аджимша Шаджахан — один із них. Хлопець здобуває спеціальність «Лікувальна справа», на достатньому рівні володіє російською, добре почувається в Ужгороді, вже побував у Мукачеві й, найголовніше, позитивно налаштований щодо змін, які останнім часом сталися у його житті. На Закарпатті Аджимша допомагає також молодшим колегам у комунікації й адаптації, адже має трирічний досвід проживання в Україні. Приїхав із міста Керла, що в Індії, це неподалік Шрі-Ланки. Був удома 4 місяці тому і знову збирається влітку.

Аджимша вибрав для навчання Україну, оскільки тут здобувати освіту набагато дешевше. «Друга причина — тут дуже добре викладають. В Індії теж хороше викладання, але там надто дорого — 12 тисяч доларів за рік, а тут у 4 тисячі обходиться все — і навчання, і проживання», — розповідає хлопець.

СТУДЕНТИ ОРЕНДУЮТЬ КВАРТИРИ МАЙЖЕ ЗА 500 ДОЛАРІВ І ВЖЕ МАЮТЬ ЇДАЛЬНЮ З НАЦІОНАЛЬНОЮ КУХНЕЮ

Чимало іноземців живуть у готелі «Закарпаття». Дехто з них поселився на квартирі. Варто зазначити, що молодь з Індії та Африки орендує відносно недешеві апартаменти у місті — до 500 доларів за місяць.

У студентів з Індії найбільше проблем із харчуванням, адже національна їжа суттєво відрізняється. Однак молодь виявилася спритною, і за кілька місяців перебування в Ужгороді відкрила свої кафе й індійський ресторан, а в готелі «Закарпаття» мають окрему їдальню. «Індійська кухня дуже гостра, українська — ні. З ваших страв уже полюбив борщ, млинці. А взагалі піца подобається. Не їм тільки свинину, бо я мусульманин, — розповів Аджимша. — Виникали проблеми і з тим, де молитися. Але завдяки нашому керівникові у великій кімнаті готелю «Закарпаття» нам дозволили відправляти наш культ. Із національних свят в Ужгороді вже провели Дівалі — Свято світла. Влаштували салют, танцювали. В Індії є 29 штатів, і в кожному своя мова, свої свята. Ще одне свято, яке будемо тут відзначати — Келлапераві».

В УжНУ радо прийняли іноземних студентів, сьогодні для них уже цілком налагоджений навчальний процес. Студенти-переселенці зі Сходу приїхали до вишу ще на початку вересня і розпочали навчання на початку жовтня, коли була завершена процедура їх переводу з Луганського вишу в Ужгородський національний університет. Першокурсники, відповідно до нашого законодавства, проходили співбесіди для зарахування до 15 листопада. Спочатку виникало чимало запитань із поселенням іноземців, навчальним процесом, який, звісно, має тривати англійською. У прискореному темпі викладачі підганяли свої знання з англійської, складали відповідні тести для перевірки знань. Сьогодні для іноземців організували окремі групи, у яких викладають англійською і проблема є вирішеною.

«Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» викладання дисциплін іноземними мовами є цілком у компетенції вишів. Мовного бар’єра не виникає і з боку наших викладачів: навчати англійською були допущені ті співробітники, які позитивно склали тести з цієї мови. Водночас університет започаткував курси англійської мови для викладачів, на яких можна вдосконалювати свій рівень. Я багато спілкуюся з іноземними студентами і вони задоволені рівнем навчанням на медичному факультеті. Окрім того, це чудова можливість для українських студентів покращити свої навички комунікації іноземною мовою, міжкультурного діалогу», — розповідає проректор з науково-педагогічної роботи і міжнародних зв’язків УжНУ Мирослава Лендєл. Вона переконана, що сучасний виш не може бути «зачиненим» для іноземців, інакше «зачиненими» для наших студентів будуть закордонні університети, тому іноземні студенти на Закарпатті дуже важливі.

Цього року УжНУ вперше має таку широку географію студентів: Словаччина, Польща, Угорщина, Румунія, Молдова, Ізраїль, Азербайджан, Австрія, Німеччина, Білорусь, Росія. «Найбільше — представників Індії (понад 300 осіб), також є громадяни Нігерії, Зімбабве, Бангладеш, по один-двоє представників Гани, Мальдівів, Камеруну, Єгипту, Кенії. Студенти навчаються на різних спеціальностях: стоматологія, психологія, політологія, міжнародні економічні відносини, країнознавство, правознавство. Водночас «чемпіоном» є спеціальність «Лікувальна справа», де представленими є близько 360 іноземних громадян», — пояснює проректор.

РІЗНИЦІ В ОСВІТІ МІЖ ЛУГАНСЬКОМ І УЖГОРОДОМ НЕМАЄ. І ТУТ, І ТАМ ВИКЛАДАЮТЬ ДОБРЕ

Відповідно до українського законодавства іноземці навчаються за контрактом. Навчатися «на бюджеті» мають право лише ті громадяни, які мають статус закордонного українця, або ж ті, хто приїхав на навчання на підставі відповідних угод між МОН України та міністерствами інших країн.

У зв’язку з поширенням у світі Еболи та інших небезпечних хвороб, закарпатці вже почали сіяти паніку в соцмережах щодо імовірного поширення вірусу іноземцями. Насправді жодних підстав для занепокоєння немає, тому що молодь була зобов’язана надати всі документи про стан здоров’я, як і кожен студент, який вступає до вишу.

По-друге, хлопці й дівчата, які змогли приїхати в Україну, за своїм соціальним статусом небідні, і є уродженцями країн, які не є ареалом Еболи. Таку ж загрозу гіпотетично можуть створювати наші співвітчизники, які подорожували за кордоном або ж повернулися із заробітків із Великобританії чи Іспанії.

«Ужгород менший за розмірами, ніж Луганськ, і люди тут інші. Різниці в рівні освіти немає. І тут, і там добре викладають англійською. Але тут уже Європа, а там — Донбас. З українськими студентами поки що не подружилися. Я хочу познайомитися, але не знаю як. Викладачі тут дуже хороші, приязні, під час пар багато розповідають про Закарпаття», —зазначає Аджимша з Індії. Хлопець поки що не знає, чи залишиться працювати в Ужгороді. Більшість його колег також мають намір повертатися до своїх країн.

Цього року Ужгород вчергове підтверджує свій статус студентського містечка, а Закарпаття — мультикультурність. Молодь із Європи, Азії та Африки, безсумнівно, внесе частку власного розмаїття. А УжНУ має реальний шанс зарекомендувати себе як виш, придатний для навчання іноземців, і стрімко розвиватися у цьому напрямку, адже для цього є всі підстави, тим паче — географічна близькість до Європи.

Наталія Каралкіна