«А суддя, друже мій,
душею порядкує
над душами...»
Платон

Цього місяця у Києві в офісі РПР — Реанімаційного пакета реформ — відбувся семінар-тренінг «Головна реформа країни» за участі провідних експертів зі судової реформи. Йшлося про кити судової системи в Україні, очищення влади і судів, про стратегію і технології судової реформи, а також роль ЗМІ і суспільства в цих надважливих для країни змінах.

СУДОВА СИСТЕМА ЗСЕРЕДИНИ ОЧИСТИСЯ НЕ ЗДАТНА

З березня по жовтень поточного року в напрямку реформи судової гілки влади в нашій державі не зроблено майже нічого, переконаний Тарас Шепель, експерт робочої групи з судової реформи і реформи прокуратури Реанімаційного пакета реформ, голова Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати, заступник голови Третейської палати України, який був гостем семінару-тренінгу.

«Наразі маємо констатувати: виконання Закону «Про відновлення довіри до судової системи України» дозволило дійти висновку про неможливість очищення системи зсередини.

Виконавча влада не має повноважень та механізмів здійснювати судову реформу, все що вона може зробити — завойовувати та зміцнювати вплив над судами та сприяти утвердженню «ручного» правосуддя. Підгрунтям для проведення реформи мають бути зміни до Конституції та прийняття законів, зокрема нової редакції Закону «Про судоустрій», що, сподіваємося, можливо буде зробити в новому складі Верховної Ради України. Насправді ж спроби розпочати реформу лише дали можливість знайти оптимальні шляхи її проведення, — констатує експерт. — Очищення судів можливе через реформу судоустрою, юрисдикційне та кадрове перезавантаження».

Угода про євроасоціацію на даному етапі не стільки наближає нашу державу до Європи, скільки оголює наші головні біди. Чи буде відкриттям сказати, що корупція на сьогодні є головною проблемою сучасної судової системи України, а національною особливістю є її масштаб?.. При цьому проблема корупції полягає меншою мірою в формально-юрисдикційній площині, вона більше пов’язана з особистісними факторами суддів як людей, наголосив експерт.

Принагідно можна навести відомі висловлювання. «Порядний суддя — це порядний суддя. Не буває відносної чесності, це як наполовину привітатися...». «Суддя не може бути боягузом. Суддя, як правило, ставить крапку у слідстві чи у спорі. Ставить цю крапку, вислухавши всіх і зваживши все. І тут важливо, щоб суддя був людиною рішучою...»

Тому одним з основних шляхів подолання суддівської корупції є кадрове перезавантаження або ж очищення суддівського корпусу від осіб, які є корупціонерами та мають схильність до збереження корупції.

Чи судова корупція непереможна? На думку Тараса Шепеля, особливістю в очищенні судової гілки влади є те, що вона формально за всіма основоположними принципами побудови державної влади є незалежною та на неї не має жодним чином впливати, зокрема, виконавча влада. Попри це фактичний стан речей в українській дійсності протилежний — судова влада фактично дуже залежна від виконавчої влади. Але проведення судової реформи поза владними повноваженнями виконавчої влади, зокрема президента та Кабінету Міністрів.

Побудова сильної, незалежної, якісної судової системи — це суспільний запит та умова євроінтеграції, які має задовольнити нова Верховна Рада шляхом ухвалення відповідних конституційних норм і законів, та органи суддівського самоврядування, які мають будуватися відповідно до цих норм.

Наші суди певною мірою «особливі», вони часто виконують не притаманні їм функції, не пов’язані з відправленням правосуддя, або такі, які можуть виконувати інші органи.

Наприклад, у Німеччині право штрафувати водіїв (виконувати первинне оформлення порушень) мають шкільні вчителі та двірники, в разі порушення певних правил, як-от неправильне паркування чи порушення ПДР поблизу дитячих закладів.

В Україні районні суди завантажені адміністративними справами, пенсійними тощо. Навантаження на суддів нереально високі, страждає якість розгляду цивільних та кримінальних справ через тяганину, зловживання. Державні суди виконують не притаманну їм функцію з вирішення комерційних суперечок, чим у світі традиційно займаються недержавні арбітражі. І саме господарські суди в Україні вважаються найбільш корумпованими, а у сфері вирішення комерційних суперечок найбільш практикується давання хабарів. Тому йдеться про їх подальше «анулювання» на судовому «ринку».

Спори, які розглядають господарські суди, можуть успішно вирішувати недержавні арбітражі. Створення дієвих недержавних арбітражів можливе шляхом реформування системи третейських судів, які за природою є арбітражами.

«Чорні списки». «Особливі» українські судді й контроль

Експерти визнають, що судовій реформі не відбутися без впливу суспільства, як українського, так і європейського, яке не сприйме нашу державу без належних змін у судовій системі. Роль суспільства полягає у громадському контролі за повнотою та якістю проведення судової реформи.

Наші українські судді, як відомо, також «особливі». Якщо у світі репутація є головною цінністю судді, то в Україні судді з відносно скромною зарплатнею відкрито розкошують, дозволяють собі негідну поведінку, прикриваючись суддівським імунітетом. І це має масовий характер.

Кадрове перезавантаження судів вимагає внесення змін до Конституції, оскільки наявних правових підстав не вистачає для звільнення великої кількості суддів, щодо яких існують підозри, зокрема в корумпованості чи недостатній компетенції. Сьогодні для звільнення судді потрібно довести наявність факту порушення ним присяги або ж набуття чинності вироком у кримінальній справі. Очищення судів неможливе без пильного громадського контролю та залучення експертів ЄС і міжнародних організацій, забезпечення гідних умов роботи суддів (робоче місце, зарплата, соцгарантії), впевнені автори проекту судової реформи.

Як саме можна контролювати суди і суддів, пояснила Катерина Грищенко, експерт Української правничої фундація «Інструменти громадського контролю за судами». На її переконання, інструментів є кілька. Інструмент 1 — судді повинні щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Інструмент 2 — профайли. На сайті prosud.info є профайли суддів, які можна доповнювати такою інформацією: процес і результати перевірки суддів, притягнення суддів до відповідальності, впливові родинні зв’язки суддів, декларації суддів.

Інструмент 3 — моніторинг через відслідковування резонансних справ, гласність і публічність судових процесів, співпрацю з правозахисними організаціями, які здійснюють моніторинг судових процесів. Інструмент 4 — «чорні списки» складають і оприлюднюють на підставі аналізу декларацій, висновків моніторингу, аналізу за об’єктивними критеріями, щодо яких існують докази. Інструмент 5 — скарги, реагування прокуратури на вчинення суддею злочину, розгляд неправочинних дій судді тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів. Система дисциплінарних проваджень щодо суддів передбачає відповідальність суддів вищих судів та ВСУ перед Вищою радою юстиції, а суддів місцевих і апеляційних судів — перед Вищою кваліфікаційною комісією. Тобто суддів можна і треба притягати до відповідальності.

Громадськість і ЗМІ — ініціатори судової реформи — закликають створювати «чорні списки» — рейтинги суддів на місцях, бази свавільних і позитивних рішень судів, відстежувати інформацію про кандидатів на суддівські посади й оперативно доводити до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів наявну і підтверджену доказами інформацію про кандидатів. Суспільство має організовувати публічну підтримку потерпілих від судової системи, об’єднувати зусилля в боротьбі з суддівським свавіллям.

ХТО ГАЛЬМУЄ ПРОЦЕС? У ВЛАДИ АЛЕРГІЯ НА СУДОВУ РЕФОРМУ

Як розповів заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда, у рамках реформи планують привести механізм формування Вищої ради юстиції, а також механізм дисциплінарної відповідальності суддів до європейських стандартів, аби звільнені з посади судді не могли поновлюватися на формальних підставах. Нині, зі слів експерта, якщо звільнити з посади будь-якого суддю, він зможе легко її повернути.

Вища рада юстиції (ВРЮ) є органом, що має вирішальний вплив на призначення суддів, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та звільнення. Донедавна цей орган був фактично підконтрольний особисто Януковичу та дозволяв тримати на гачку всіх суддів, оскільки будь-кого з них можна було звільнити без зайвих зволікань.

Водночас, щодо запровадження виборності суддів, то, на думку експерта, це не відповідає європейським стандартам, оскільки почнуть «змагатися гроші» на кампанії, хоча виборність суддів існує в деяких штатах Америки.

У судової влади загалом спостерігається певна алергія на реформи, переконаний експерт Української правничої фундації Степан Берко. Адже новообраний президент Петро Порошенко, мабуть, вважає, що «жити по-новому» мають усі, крім конституційної юстиції, й досі жодним чином не відреагував на заклик Верховної Ради звільнити суддів, які допомагали Януковичу узурпувати владу. І чи зробить це колись?..

Більше того, до нового парламенту повертається таке явище, як Ківалов (до слова, президент Порошенко захищався саме в Ківалова). Нагадаємо, саме Ківалов у Венеційській комісії досі представляє Україну, також ректор Одеської юридичної академії за сумісництвом був до останнього часу головою парламентського комітету з верховенства права.

Чи є в когось сумніви, що його вплив на ВРЮ (за рекомендацією Венеціанської комісії необхідно передати повноваження з позбавлення імунітету судді від ВР до ради юстиції), на з’їзд суддів тощо якимось чином ослабне? Чи матимуть «особливі» українські судді лише функціональний імунітет, як рекомендує Венеціанська комісія? Чи зникнуть нинішні гонорари в сотні тисяч доларів за призначення на суддівську посаду? Чи буде визнана юрисдикція Міжнародного кримінального суду на конституційному рівні?

На жаль, суспільство має небезпідставні сумніви щодо того, чи можлива повна реалізація на практиці судової реформи загалом без... антисудового Майдану або ж чогось на кшталт масового полювання на прокурорів і суддів, яке мало місце в Італії...

***

РПР — Реанімаційний пакет реформ — об’єднує громадських активістів, експертів, політиків, журналістів, бізнесменів, порядних і патріотично налаштованих людей, які прагнуть змінити Україну через законодавство і які готові віддати державі, а не взяти в неї. 26 депутатів з 5 фракцій та позафракційних попереднього парламенту утворили міжфракційне депутатське об’єднання «Платформа реформ» для співпраці з активістами РПР задля просування законопроектів реформ. Із пакета РПР ухвалено 6 законів про доступ до публічної інформації, про держзакупівлі, відновлення довіри до судової системи (люстрація суддів), про суспільне мовлення , про вищу освіту, зміни до Кримінального кодексу, необхідні для Плану з візової лібералізації.

Людмила Сушко, Ужгород-Київ