Жити у Закарпатті — це, як мінімум, мати доступ до якісного й цікавого туризму не лише в області, а й у близькому закордонні. Допоки ви на шляху до реалізації мегапланів щодо дорогих Барселони чи Ніцци, в сусідніх Угорщині та Словаччині процвітають і розвиваються милі маленькі містечка з історією, легендами й соковитістю справжньої Європи. Вони також пропонують дещо новий, проте вже популярний напрямок — культурно-історичний туризм. І це має бути цікаво й корисно саме закарпатцям, які є частиною цієї історії.


Якщо випадає вільний вікенд і можливість з’їздити за кордон, то це не обов’язково мають бути басейн, зоопарк і шопінг, це може бути новий рівень вражень, коли колоритні гіди розповідають історію, цікаві факти, легенди, а вам пропонують цілий транскордонний туристичний шлях.

У рамках проекту «HUSKROUA/1001/049» (координатор — Євген Лукша) був розроблений транскордонний туристичний шлях «Місцями слави Ракоці», яким усі зацікавлені подорожують і дізнаються про унікальні моменти з життя Ференца Ракоці ІІ — князя Трансільванії (Семиграддя), керівника антигабсбурзької національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711 років, останнього старшого представника династії Ракоці. Відтак ви потрапляєте до угорського маленького, але доглянутого й затишного міста Шарошпоток, що розкинулося на берегах річки Бодрог, словацького села Борша (європейські села — їх неодмінно must see) та атмосферного Кошице — другого за розміром міста Словаччини, скромного зачарування старої Європи. До речі, саме Кошице весь 2013 рік було культурною столицею Європи, в цьому варто переконатися. Місто нагадує Відень, проте воно більш затишне, комфортне і не має надмірної віденської рафінованості.

Все почалося з того, що Мукачівський історичний музей (замок «Паланок») із квітня 2012 року в партнерстві зі Східнословацьким музеєм у (Кошице) та замком-музеєм Ракоці (Шарошпоток) розпочали втілення проекту, мета якого об’єднати в єдиному туристичному маршруті основні об’єкти історико-культурної спадщини родини Ракоці, що добре збережені на території Словаччини, Угорщини та України. До речі, якщо ви зустрінете у тому ж Кошице угорських туристів, то вони вам одностайно скажуть, що місто в них асоціюється саме з родиною Ракоці.

ЗАМОК-ПАЛАЦ ІЗ ЧЕРВОНОЮ ВЕЖЕЮ

Такий тур — це відвідування замку Ракоці, Реформаторського коледжу, Угорського музею Ракоці в Шарошпотоку, Палацу Ференца ІІ Ракоці у словацькому селі Борша, Собору Св. Єлизавети, Будинку Верхньоугорського капітанату, Церкви премонстратів, Меморіального будинку-музею Ракоці «Родошто» — ці об’єкти розташувалися в Кошице.

Замок Ракоці — найстаріша, багата на історію архітектурна пам’ятка, один із найцінніших замків-палаців Угорщини, розташований у центрі Шарошпотоку. Його будували та розширювали протягом багатьох століть, тому тут можна споглядати архітектурні стилі різних епох. Найкращі часи замку припали на час, коли він належав родині Ракоці. Історичний центр визначного замкового комплексу, який знаходиться в парку на березі річки Бодрог — п’ятирівнева Червона вежа епохи пізнього Відродження, де під час визвольної війни Ракоці в 1708 році провели останнє засідання державних зборів. Нинішнього вигляду палац набув під час реконструкції ХІХ ст. , виконаної в романтично-історичному стилі тодішніми власниками з родини Бреценгайм. Останнім приватним власником маєтку була родина Віндішгратц, яка володіла замком до 1945 року, а з 1950 року в палаці Шарошпоток створено музей, що став провідним музеєм історії родини Ракоці в Угорщині. Сьогодні Угорський Національний музей Ракоці постійними експозиціями ілюструє історію замку, сім’ї Ракоці, визвольну війну, також тут можна ознайомитися з побутом та зброєю епохи Ракоці.

Постійні експозиції включають і виставку «Славний період родини Ракоці», розташовану на 855 квадратних метрах у восьми великих залах, а загалом тут сім основних галерей, які відображають різні періоди в історії родини Ракоці.

Коли будете в Шарошпотоку, неодмінно підніміться на могутню Червону вежу, яка була збудована за наказом Пийтера Перені між 1534 і 1537 роками і стала центром фортифікаційної системи замку. Три нижні рівні башти головним чином збережені в автентичному вигляді XVII ст. Найнижчий рівень башти висічений у скелі й розширюється вгору у формі жолоба. На даху вежі можна відвідати так звану «гарматну терасу», яка дарує насолоду кришталево чистим повітрям і надзвичайним видом на пагорби, звивисту річку Бодрог, замковий сад і сучасне місто Шарошпоток.

УГОРСЬКОМОВНА БІБЛІЯ 1590 РОКУ

Маршрут передбачає відвідування музею Реформаторського коледжу (навпроти якого — пам’ятник Ракоці ІІ) та гарматної ливарні Дьордя І Ракоці. У музеї Реформаторського коледжу зберігається стіл, за яким, згідно з легендою, відпочивав Ференц ІІ Ракоці. Загалом тут ви побачите величну бібліотеку з сотнею тисяч книг, архівом листів і періодикою, також тут зберігається найстаріша угорськомовна Біблія 1590 року у старовинній оправі. Документи Ракоці зберігаються в архіві Наукової колекції Реформаторського коледжу. На початку 1600-х років Шарошпоток переходить у власність родини Ракоці, що істотно вплинуло на подальшу долю школи та бібліотеки.

Гарматна ливарня має свою окрему історію. У 2006—2011 роках представники музею Ракоці Угорського Національного музею провели археологічні розкопки в південно-західній частині замкового комплексу в Шарошпотоку. Тоді досліджували залишки гарматної ливарні Дьордя І Ракоці. Перші історичні згадки про діяльність ливарні датуються 1631 роком. У відтворених приміщеннях відвідувачі побачать низку експонатів, які ілюструють виробничий процес: виготовлення форм і шаблонів для литва, механізми опускання заготовок у шахту для литва, процес плавлення та лиття бронзи, а також процес виймання гарматних стволів із форм та їх свердління.

КОЛИСКА ФЕРЕНЦА ІІ РАКОЦІ

Маршрут можна пройти за два дні, перший день — у Шарошпотоку, а наступний варто присвятити Словаччині, тим паче все поряд. Неподалік від виноробного регіону Токай розкинулося словацьке село Борша з Палацом Ференца ІІ Ракоці у стилі Ренесансу — місце народження Ференца ІІ Ракоці. Палац побудований у сімдесятих роках XVI століття. На відміну від класичного палацу це було, скоріше, укріплення — кам’яний будинок зі стінами у стилі середньовічних низинних замків чи так званих замків на воді. Увесь комплекс будівель мав фортифікаційний характер для ведення оборони в можливих воєнних конфліктах. У 1938—1939 роках палац реконструювали. Відновили східне крило і частину північного, зовнішній рів та утворили музей Ференца ІІ Ракоці. Однак після закінчення Другої світової війни музей перестав функціонувати. Сьогодні двоповерховий палац у Борші зачислено до національних охоронних пам’яток Словаччини. Він також входить до списку оригінальних пам’яток ренесансного стилю Східної Словаччини. З архітектурної точки зору, в ньому збереглося багато фрагментів Ренесансу, особливо обрамлення вікон, портали та бійниці. У дворі з 1881 року встановлена чорна мармурова меморіальна дошка. Сьогодні збереглася частина палацу у вигляді літери «П». У палаці діє експозиція переважно робіт місцевих майстрів — копії відомих портретів Ференца ІІ Ракоці, прапор «Pro libertate», копія колиски Ференца ІІ Ракоці. Також тут працює виставка історичних карт антигабсбурзьких повстань. Справжні історичні експонати — монети, викарбувані у Кошице та інших містах під час повстання куруців, а також зразки зброї того періоду.

ГОТИЧНИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР СВ. ЄЛИЗАВЕТИ

Опісля Борші слід попрямувати до славного Кошице. Стежка слави Ракоці тут також надзвичайно цікава і пролягає через центр спокійного європейського міста. Отже, прямуємо до Собору Св. Єлизавети, початок будівництва якого сягає кінця XIV ст. та закінчується 1508 роком, собор є найбільшим храмом Словацької Республіки (1200 кв. м, довжина — 60 м, висота — 36 м, найвища — північна вежа — 59 м), а також головним храмом Кошицької римо-католицької архієпархії. Історична будівля розташувалася посеред вулиці Головної. Собор із сусідніми готичними пам’ятками — каплицею Св. Михайла і вежею Урбана — утворюють серце архітектурного ансамблю центру Кошице, до якого входять 608 об’єктів. У 1906 році під каплицею Св. Стефана побудували крипту, де урочисто перепоховали останки Ференца ІІ Ракоці, його матері Ілони Зріні, сина Йожефа Ракоці та соратників — генерала куруців Мікловша Берчені, графа та генерала куруців Антала Естергазі та придворного майстра Мікулаша Шібріка. У 1906 році п’ять надгробних плит були привезені зі Стамбула з нагоди перепоховання останків Ференца ІІ Ракоці.

Сьогодні над північними воротами собору ми споглядаємо настінний розпис, який зображує життя князя Ференца ІІ Ракоці від народження і до його смерті, а також сцену його перепоховання в Кошице. Біля північних воріт храму є крипта, яка збереглася в первинному середньовічному стилі. Її грушоподібні арки є характерною рисою ранньої готики. Над входом можна побачити фігуру монаха в капюшоні та з гербом роду Ракоці в руках. У 1938 році з зовнішнього боку північної стіни храму, що над криптою, офіційно встановили пам’ятну меморіальну дошку з написом на пам’ять про князя. Сьогодні її можна побачити з вулиці й прочитати фрагмент: «Зачекай, прочанине! Віддай честь великим заслугам та славній пам’яті таких відомих героїв!».

У Кошице туристів також вабить Церква премонстратів Святої Трійці (університетська церква, церква Ференца ІІ Ракоці, стара єзуїтська церква — так її називають у народі), яка від початку свого заснування була пов’язана з родом Ракоці. Екстер’єр церкви має ознаки ренесансного і барокового стилів, а фасад прикрашений двома нішами з рельєфами у вигляді фруктів. У крипті собору похована бабуся Ференца ІІ Ракоці — Софія Баторі.

Маршрут «Місцями слави Ракоці» включає в себе відвідування «Родоштова» — меморіального будинку-музею Ференца ІІ Ракоці в Кошице. Виставкові приміщення пропонують постійну експозицію, присвячену куруцьким повстанням та особистості Ференца ІІ Ракоці. Сучасна експозиція відкриває завісу життя князя у восьми залах із автентичними експонатами, більшість із яких були в особистому вжитку князя. Серед шедеврів художніх полотен є і оригінали, для створення яких князь позував і особисто. Також тут можна побачити колекцію зброї, гроші, викарбувані у монетному дворі Ференца ІІ Ракоці, одяг і коштовності тієї епохи, оригінальні предмети з турецького дому князя. Родзинка меморіального комплексу — відновлена їдальня будинку Родошто — перевезена з Туреччини та цілком відтворена в музеї.

Замість P. S.

Туристи із Закарпаття вже подорожували «Місцями слави Ракоці», але хочуть пройти цей маршрут знову.

«Туристичний маршрут місцями слави Ференца Ракоці — безперечно особливий і дуже цікавий. На кілька днів починаєш мислити категоріями минулого, перебуваючи серед речей та стін, що оточували знатну родину Ракоці. Відразу починаєш розуміти, що хоча нас зі Словаччиною та Угорщиною і розділяють два кордони, у нас набагато більше спільного, ніж здається на перший погляд, — ділиться враженням перекладачка з Ужгорода Юлія Юрковецька. — Оскільки маршрут динамічний та різноплановий (музеї, замки, собори), тут зовсім немає часу нудьгувати. Я безперечно хотіла би ще раз поїхати цими ж місцями, але на цей раз уже в супроводі своїх друзів, бо впевнена, що вони би розділили мої незабутні враження».

Евеліна Гурницька, Шарошпоток-Борша-Кошице