Або чому «зелені піонери» не працюють над вирішенням насправді болючих екологічних проблем Закарпаття.

Тема спорудження на Закарпатті малих ГЕС обговорюється в області вже не перший рік. Так, місцеві екологи, котрі здебільшого не мають ні сертифікації, ні будь-яких юридичних повноважень, а часто й відповідної освіти, збурюють грома-ди гірських сіл і районів, розповідаючи про жахли-ві засухи, затоплення земель та інші екологічні «катастрофи».

Та, мабуть, ніхто з цих «зелених піонерів» не розповідає людям правду про такі ГЕС. І правду про особистий інтерес у боротьбі з малими ГЕС…

Почнемо з того, що питання будівництва малих ГЕС на Закарпатті в першу чергу розпочинається з контакту з місцевою громадою. Це важлива передумова проектування таких ГЕС. Зауважте, саме з громадою певного села, а не з активістами з Ужгорода, Мукачева, Хуста чи Берегова, котрі перед місцевими виборами намагаються «набити» собі ціну через нібито захист екології. Мова йде про закарпатських містечкових крикунів-активістів, котрі чомусь вважають, що мають право вирішувати за громаду певного села. Вони, мов папуги, продовжують повторяти тези своїх побратимів-грантоїдів із Ужгорода, котрі, у свою чергу, мають прямий фінансовий інтерес у боротьбі з малими ГЕС на Закарпатті. Який? А дуже простий: ці люди, котрі позиціонують себе як фахові екологи (причому під екологією вони розуміють в основному лише боротьбу з ГЕС), отримують сотні тисяч євро у вигляді грантів зі США та Європи під тему захисту довкілля. Для отримання цих грошей ужгородські екологи вже наперед склали графік боротьби з малими ГЕС на Закарпатті. Навіть знаючи, що проект конкретної малої ГЕС отримав схвальні відгуки серйозних науково-екологічних установ, фахівців та місцевої громади.

Аби не бути голослівними, пропонуємо на ваш розсуд думки фахівців всеукраїнського рівня, котрі, щоправда, не мають відношення до екологічних грантів і займаються екологією виключно як наукою, а не як хобі чи піар-акцією.

Директор Державного підприємства «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу Національної академії наук України, кандидат фізико-математичних наук Ярослав Куценко:

— Переваги діяльності міні-ГЕС очевидні, — каже експерт. — Це і постійно поновлюваний самою природою запас енергії, і простота експлуатації, і відсутність за¬бруднення навколишнього середовища. Крім того, не слід забувати і про соціальну складову питання, адже від діяльності на території села такої малої ГЕС виграє громада: бюджет отримує стабільні надходження, ремонтуються дороги, освітлюються вулиці, рівень напруги в мережах стабілізується і т. д.

Зараз в Україні діє щонайменше 15 законів, які сприяють розвитку альтернативних джерел енергії. А що, зараз закінчиться бум із малою гідроенергетикою, наступна на черзі яка — сонячна? І які будуть аргументи у противників? А там, мовляв, землі забирають. І знову нікого не будуть цікавити аргументи, що під сонячні електростанції виділяються неактивні землі, не рілля. Та так можна до абсурду дійти.

Разом із тим, я не розумію, що таке форум екологічного порятунку Закарпаття, який так «опікується» малими ГЕС? І чому свою діяльність вони зосередили на малих ГЕС? Екологія — це наука, яка виникла на стику біології, фізики, хімії, медицини, філософії. Врешті-решт це має стати філософією нашого життя — збереження довкілля для майбутнього. А тут якийсь однобокий підхід виходить. Чому в нас нема екологічного порятунку від засилля АЗС, від сміття, не вирішуються питання відходів, вирубування лісів, подивіться, що з річками робиться. Не секрет, що в Закарпатській області ефективно працюють біля 10 % очисних споруд. То чому не займаємося зменшенням викидів у навколишнє середовище? Тобто чому не працюємо над вирішенням насправді болючих екологічних проблем, яких на сьогодні на Закарпатті чимало?

Провідний учений України, професор, доктор біологічних наук Андрій Ковальчук:

— Країни, котрі можна ставити у приклад за рівнем використання гідроенергетичного потенціалу, здебільшого використовують малі ГЕС: в Австрії обсяг такого виробництва енергії складає майже 10 %, у Швейцарії — 8,3 %, Швеції —
3 %, Іспанії — 2,3 %, — розповідає професор. — Надзвичайно велику роль малі ГЕС грають і в Німеччині. А в такій близькій для закарпатця Чехії малі ГЕС виробляють половину всієї електроенергії країни. Показовий факт — уже після того, як тамтешні гідроелектростанції запрацювали, згідно з со¬ціологічними дослідженнями, їхню роботу почали схвалювати
57 % громадян Чехії. Доволі актуальне питання для нашого краю…

До речі, завдяки ГЕС можна вирішити не тільки проблему власної електроенергії. Зокрема, будівництвом ГЕС, наприклад, Швейцарія не тільки забезпечила власну енергетичну безпеку, а й «за¬крила» питання з повенями. Ще з ХIX століття цю країну найбільше топило. Звідти масово виїжджали люди в пошуках кращої долі. Проте завдяки правильній політиці в державі вони припинили рубання своїх лісів, потім побудували ГЕС, створили потрібну кількість водойм і таким чином повені фактично припинилися...

І справді, важко не погодитися, що масштабні проблеми екології потребують комплексного та колективного втручання і вирішення. Звичайно, таку роботу вести набагато складніше, ніж чинити напад на окремих підприємців, що намагаються будувати малі ГЕС. Останній підхід є адресним, створює конткретного ворога в очах громади і дає результати, які «зелені активісти» охоче використовують одразу в кількох напрямках: відпрацювання грантових грошей, піар для політиків, замовний тиск на бізнес в інтересах тих самих полі¬тиків або задля грошей. А гроші там і справді замішані, адже варто лише порахувати, скільки коштує возити, поселяти, годувати і «дякувати» людям та «зацікавленим» екологам, які борються проти малих ГЕС. Це, по суті, така інтелігентна форма рекету…

Повертаючись до «величезної шкоди» від малих ГЕС, можна взяти той же закарпатський приклад існування нещодавно збудованої малої ГЕС у селі Тур’я Поляна на Перечинщині. Там уже згадані «екологи» до і під час будівництва ГЕС прогнозували мало не кінець світу через екологічну катастрофу. Зараз же тут поряд із міні-ГЕС знаходиться величезне форелеве господарство. Це, напевно, найкращий приклад того, що така ГЕС і флора та фауна можуть безпечно співіснувати. Технологічно все зроблено так, що шляхи проходження риби залишилися у природному стані, відтак електроенергію там виробляють, не завдаючи шкоди довкіллю….

Разом із тим, дедалі більше світові експерти-екологи сходяться на думці, що критикують альтернативну енергетику ті, хто заробляє на традиційному паливі — нафті, газі. Адже представники корпорацій, що займаються видобуванням традиційних енергоносіїв, суттєво втрачають від запровадження відновлюваних джерел. Саме з їхньої подачі з’являються різноманітні громадські та екологічні рухи, що виступають проти розвитку нових типів енергії.

Іван Попович