Минулого тижня відзначали День медика. Було багато пафосних привітань. Були подарунки і слова подяки лікарям за сумлінну працю. Були інтерв’ю з відомими медиками краю. Усе, як завжди.


Стабільність є і в іншому — наша медицина стабільно слабка. Звичайно, є ще відважні людяні лікарі, але в цілому наша медицина так і не змогла за понад 20 років незалежності стати на ноги. У нас хвора нація і медики безсилі. У нас найнижчий середній вік смертності. Україна взагалі посідає перше місце в Європі за смертністю від серцево-судинних захворювань. Тільки уявіть, в Україні зареєстровано понад 12 мільйонів осіб, хворих на артеріальну гіпертензію. Тобто на цю недугу хворіє кожен четвертий українець.  

При цьому ліки стрімко зросли в цінах і державні програми з реформи медицини просто зупинилися. Але найстрашніше те, що саме в галузі медицини найбільша корупція.

Щоб трохи зорієнтуватися в цифрах, варто почитати невеличкий аналіз закарпатського соціолога Артура Шерегі в «Голосі Карпат».

ЧОМУ В СУСІДНІЙ УГОРЩИНІ МЕДИ¬ЦИ¬НА КРАЩА, НІЖ У НАС

«Спираючись на офіційні статистичні дані та результати незалежного соціологічного дослідження, керівник Закарпатського рейтингового агентства Артур Шерегі провів порівняльний аналіз показників діяльності системи охорони здоров’я Угорщини та України, зокрема й Закарпатської області, і дійшов дуже несподіваних висновків.

Спробуйте зупинити на вулиці лікаря і поговорити з ним про те, що відбувається в нашій країні з медициною. І чому в сусідній Угорщині все зовсім інакше. Найімовірніше, ви почуєте у відповідь, що лікарі в нас найкращі і найчесніші, а у всьому винувата «проклята держава», яка «грошей узагалі не дає». Можливо, хтось іще додасть, що «цигани статистику псують».

Однак, якщо їдеш Угорщиною, скажімо в клініку до Дебрецена, проїжджаєш такими ж циганськими селами, як і в нас. Так що другий аргумент — точно не аргумент. Залишається перший, тобто гроші.

Колись в університеті нас примушували робити таку вправу: за відкритими даними ЦРУ (CIA World Factbook) потрібно було зробити порівняльний аналіз 2 країн. Ось і спала на думку ідея повторити університетську вправу, щоб зрозуміти, чи настільки в нас усе погано, як здається, і чи в грошах справа.

Що ж, тоді спробуємо розібратися з грошима. Але підійдемо до цього комплексно, щоби вже за один раз усі аргументи і «за», і «проти». Спочатку подивимось, так би мовити, матеріал.

Ми, українці, з угорцями багато в чому схожі… Так, середній вік населення складає в Україні 41,1 року, в Угорщині — 40,6. Народжуваність — 9,4 на 1000 жителів України і 9,3 на 1000 жителів Угорщини. Рівень урбанізації в обох країнах — 69 %. Це значить, що 31 % населення проживає в селах і проблеми з ФАПами та амбулаторіями в нас із угорцями приблизно однакові.

Тепер про фінансування. Витрати на медицину в Україні складають 7,3 % від ВВП, в Угорщині — 7,7 % від ВВП. На ці кошти в Україні на кожну тисячу мешканців держава утримує по 4,79 лікаря, в Угорщині — по 3,41 лікаря. У Закарпатті, до речі, лікарів менше, ніж у середньому по Україні — 4,12 на кожних 1000 закарпатців. Подібне і з кількістю ліжко-місць у лікувальних закладах: в Україні на кожну тисячу жителів припадає 8,7 ліжко-місця, в Угорщині — 7,2, у Закарпатті — 7,5.

А тепер поглянемо, що маємо, так би мовити, на виході.

Головний показник, із яким не посперечаєшся — смертність. Почнемо з малюкової (смертність дітей у віці до 1 року). Рівень малюкової смертності в Угорщині складає 5,1 смерті на 1000 дітей у віці до одного року. В Україні цей показник значно вищий: помирає в середньому 8,1 дитини з кожної тисячі.

Окремої розмови потребує наш край. Тут, як бачимо, своя мода — усіх породіль лікарі намагаються переконати в необхідності «кесаревого розтину». Традиційним способом народжувати не рекомендують. Воно зрозуміло: за що ж тоді з клієнта гроші брати? Та тільки результат такого «бізнесу» — 8,9 смерті на 1000…

І це відображається не тільки на рівні малюкової смертності, а й на рівні смертності материнської. В Угорщині вона складає 21 смерть на 100 тисяч породіль, в Україні — 32 на 100 тисяч. По Закарпаттю, на жаль, даних у довідниках не знайшлося.

Але, припустимо, незважаючи на якість прийняття пологів, ми вижили. І десь у лісі запитали в зозулі: мовляв, скільки нам ще? Що відповість зозуля — справа зозулі, та офіційна статистика говорить про те, що середня тривалість життя в нашій країні складає 69,1 року. А ось в Угорщині — 75,5 року.

Загальна ж статистика смертності виглядає так: в Україні на кожну 1000 помирає щорічно в середньому 15,7 чоловіка, в Угорщині — 12,7.

Знаю, знаю, ви вже помітили в чому підступ. Звичайно, в грошах. ВВП ж на душу населення різний! В Україні він складає всього 7400 дол. США, а в Угорщині — аж
19 800 дол. США! Відповідно, і витрати на медицину приблизно у 2,5 разу більші.

Але…

Не будемо забувати і про корупцію. Багато хто чув, що медицина — найбільш корумпована сфера на Закарпатті. Про це точно писали. Але ось що залишилося в таємниці, то це суми, які «гуляють» кишенями наших шановних медичних працівників. Усіх — від санітарок до обласних світил.

Почнемо з офіційних цифр. Закарпаття в 2013 році на медицину отримало 900 мільйонів гривень. Тобто на кожного з нас, від малюка до сивого діда, держава виділила по 720 гривень. У всякому разі, саме про це в один голос переконують усі лікарі.

Ось нам і доводиться давати хабарі. Ну, щоб компенсувати, так би мовити, що держава не додала. Про це знають усі. Але мало хто знає, скільки ми даємо всього. Ні, про себе, звичайно, ми знаємо. А от про інших?

Минулого року в Закарпатті було проведене незалежне опитування, під час якого   виявлено рівень примусової корупції. «Примусової» тому, що не всі нелегальні виплати ми розцінюємо як хабар. У випадку, коли хабар не має характеру вимагання, тобто ми самі готові заплатити, наприклад, за те, щоб лікар прийняв нас без черги, це не розцінюється нами як примусове давання хабара. В цілому оцінювався тільки розмір вимагання, «добровільна подяка» в оцінку не входила.

Щоби не втомлювати читача, перейдемо до конкретних цифр. Отже, 41,4 % закарпатців зізналися, що їм протягом року доводилося «під тиском обставин» давати хабар медичним працівникам. Із них понад половина (25,4 %) робили це не¬одноразово, тобто мінімум двічі. Середньорічні витрати на хабарі медичним працівникам закарпатці оцінили в 1912,4 гривні. Шляхом нескладних підрахувань отримуємо, що мінімальний рівень примусової корупції в системі охорони здоров’я складає 1,2 млрд. гривень на рік.

Ще раз: 1 200 000 000 грн. хабарів. Тільки в Закарпатті. Або ж 960 гривень на кожного, починаючи з малюка і закінчуючи старою людиною.

Ми платимо з кишені більше, ніж виділяє держава. І в сумі виходить, що наша медицина фінансується (разом із державою і нами) практично так, як і в Угорщині.

То в чому ж причина такого жахливого рівня медицини?

Точно, що не в грошах».

ЯК ІЗ ЦЬОГО ВИЙТИ?

В принципі, ще не так давно, коли губернатором Закарпаття був Олександр Ледида, реформування медицини трохи зрушило з місця. В області влада тоді зробила акцент на медицину. Варто пригадати лише кілька потужних проектів із будівництва хірургічного корпусу в обллікарні або встановлення GPS-систем на автомобілях швидкої допомоги. Тоді ж пріоритетом було забезпечення всіх закладів медицини, що підпорядковані області, безкоштовними ліками та харчуванням пацієнтів. Тодішній губернатор навіть спонукав людей скаржитися особисто йому на тих лікарів, які вимагають гроші за медикаменти. Був поштовх і в боротьбі з корупцією в медицині. Олександр Ледида навіть збирав силовиків, щоб побороти корупцію в медицині, й у коментарі пригрозив кожному лікареві, який шукає особистої вигоди на здоров’ї закарпатців, справедливим покаранням.

Однак зараз усе стало на свої звичні місця. Ліки не те що не безкоштовні, їх узагалі немає. Багато лікарів не те що не беруть хабарів, а навіть розробили цінник на послуги. Ну і щодо забезпечення лікарень медичним обладнанням, то тут також усе дуже сумно. На негаразди в галузі вже ніхто й не скаржиться, бо тут влада має залізну відмазку — в країні війна і потрібно потерпіти. А коли терпіти вже неможливо?