Поради тим, хто дуже емоційно переживає агресію Путіна.

Найзахідніша частина України — Закарпаття — теж страждає від нервового перенапруження, викликаного подіями в державі. Сепаратисти, вбивства, масові спалення, війна — слова-індикатори, контекст яких сьогодні добре знає кожен свідомий мешканець області.

Навіть якщо зранку не подивитися випуск новин чи стрічку в соцмережах, про «свіжі» події можна почути на зупинці, в маршрутці чи безпосередньо на роботі.

Роль засобів масової інформації у процесах емоційного перенапруження вкрай велика. Люди, хоч і не перебувають безпосередньо у вирі подій, спостерігають за ситуацією через екран телевізора чи монітор комп’ютера. Однак ці українці подеколи ще більше хвилюються за долю країни, ніж ті, хто перебуває в епіцентрі, бо там уже потрібно діяти, а не накопичувати емоції. Сьогодні ЗМІ схильні до перебільшення, подають новини з негативним відтінком, тобто висвітлюють частіше не те, що відбулося корисного для спільної перемоги, а повідомляють про те, що з кожним днем у державі дедалі гірше і гірше.

Як витримати такий насичений темп життя, пережити стресовий період без особливої шкоди для власного здоров’я, зберігши якомога більше нервових клітин, радить Мар’яна Колодій, викладач кафедри політології та державного управління, соціолог, психолог, директор Закарпатського обласного центру гендерної освіти при УжНУ.

«Вже кілька місяців поспіль ми перебуваємо у своєрідному інформаційному напруженні. Триває складний процес суспільних перетворень, який через те, що засоби масової інформації відповідним чином подають цю інформацію, а всі ми втягнуті в цей процес, відкладається на емоційному фоні кожної людини. Це події тут і тепер, там, куди ми ще вчора могли поїхати відпочити, або там, де живуть наші родичі. Люди переживають це дуже емоційно, бо відбуваються події безпосередньо з нами, в нашій країні», — пояснює Ма­р’яна Колодій.

СУСПІЛЬСТВО ПЕРЕ-БУВАЄ В ТЯЖКОМУ ПОСТТРАВМАТИЧНОМУ ПЕРІОДІ

Занепокоєння ситуацією, безсоння, хвилювання через майбутнє нерідко намагаються приглушити антидепресантами. Однак це далеко не кращий вихід із ситуації. Особливо небезпечне вживання таких ліків для молодих людей, які приймають високі дози антидепресантів. У них з’являється подвійний ризик суїцидальної поведінки. Під час дослідження, яке проходило у США та охопило майже 162 тисячі осіб віком 24 років або молодших, виявилося, що охочі до антидепресантів удвічі частіше схильні до самоушкодження на відміну від тих, хто приймає стандартні дози антидепресантів, пише The Daily Mail. У ході дослідження також виявилося, що дорослі не були схильні до підвищення рівня суїцидальної поведінки після початку приймання антидепресантів.

У негативних емоціях насправді немає нічого поганого, вважає психолог Мар’яна Колодій: «Людина повинна переживати як позитивні, так і негативні емоції, але загалом у ситуації, коли дуже тривалий період перебуваємо в інформаційному, емоційному потоці негативу і з цього важко вирватися, у людей підвищується рівень тривожності».

Якщо в масових заворушеннях сьогодні гинуть і зовсім незна­йомі люди, ми однаково хвилюємося. «Наше суспільство перебуває в затяжному посттравматичному періоді. З одного боку, маємо посттравматичний стрес, з іншого — щоденна нова доза негативних емоцій. І це спричинює емоційну тривожність кожної людини. І вже навіть те позитивне, що відбувається в житті, сприймаємо в негативному ракурсі. Ефект від щасливих миттєвостей життя сьогодні мінімізований», — переконує психолог.

Найгірше те, що вберегтися від ситуації тривожності та посттравматичного стресу в контексті цієї ситуації майже неможливо. По-перше, ми, живучи в медійному суспільстві, хочемо бути в курсі всього, бо в іншому випадку відчуваємо інформаційний голод. Єдиний варіант уникнути хвилювання — обмежити свій контакт із засобами масової інформації: не дивитися ТБ, не заглядати в Інтернет, не читати газет, вважає директор Закарпатського обласного центру гендерної освіти при УжНУ.

З іншого боку, навіть якщо обмежимо сьогодні контакти з певними людьми, наше оточення теж є носієм негативної інформації. Новини однаково почуємо по дорозі на роботу чи у спілкуванні з колегами. Щоб обмежити сприйняття негативу, треба обмежити себе в комунікаціях, і не тільки зі ЗМІ, а й з іншими людьми. А це, по суті, неможливо.

ЯКЩО СТАН СУЦІЛЬНОГО ПРИГНІЧЕННЯ ТРИВАЄ БІЛЬШЕ ДВОХ ТИЖНІВ — ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ФАХІВЦЯ

Наступні півроку в українців проявлятимуться наслідки хвилювання за долю держави. Якщо негативні емоції піддаються контролю, у вас, очевидно, депресивний стан. Він має хвилеподібну структуру, або ж періодичність: ви дізналися якусь інформацію, потім пішли з друзями на піцу й дистанціювалися від негативу. У таких депресивних станах сьогодні значна частина населення.

«Але якщо депресивний стан постійний і немає нічого, що приносить людині задоволення, не радує її і навіть не заспокоює, тоді виникає депресія. Це сер­йозне захворювання, яке потрібно лікувати у психолога чи психотерапевта. Депресія може позначитися на фізіологічному стані людини, тим вона й небезпечніша за депресивний стан, — пояснює Мар’яна Колодій. — Якщо більше двох тижнів у людини не минає стан пригнічення, людина відчуває безперспективність життя, якщо виникають погані відчуття на психологічному рівні, болить голова, нічого не хочеться робити, якщо ніщо не тішить — варто звертатися по допомогу фахівця».

Люди майже однаково входять у депресивні стани: достатньо показати якусь інформацію про збройні протистояння чи загибель людини. Зате вихід із них для кожного інший. Немає універсального рецепта: одним достатньо з’їсти морозиво, іншим — перемкнутися на підготовку до сесії, третім зайти до аудиторії й прочитати лекцію, побачити, що студенти прийшли, четвертим поїхати на природу, почитати книгу чи просто перемкнути канал телебачення, пояснює Ма­р’яна Колодій. Депресивних станів можна й потрібно уникати, головне — вміти перемкнути увагу з негативу. Ось що радить фахівець:

1. Заспокоюйте себе тим, що рано чи пізно ця ситуація влагодиться, суспільні катаклізми припиняться і життя владнається.

2. Уявляйте орієнтовні кроки, які полягають у тому, що позитивні зміни настануть уже після президентських виборів, а за ними розпочнуться економічні перетворення тощо.

3. Не нагнітайте. Якщо інформація критична, неприйнятна, негативна, страшна, трагічна, то не нагнітайте її ще більше, запевняючи себе, що нічого хорошого після цього не станеться.

4. Заспокоюйтеся через комунікацію з рідними: все буде добре, головне, що мої рідні здорові, що ми разом.

5. Зрозумійте, що є такі речі, на які ми здатні впливати: можемо впорядкувати своє життя чи життя найближчого кола людей. Але є те, що ми не спроможні змінити, наприклад, події у Слов’янську. Ці події нам можуть подобатися або не подобатися, можемо це засуджувати або ні, але не варто пов’язувати з цим крах усього нашого життя.

6. Найкращий спосіб подолання депресивних станів це споглядання за життям інших. Не концентруйте увагу на своїх проблемах: життя існує й поза цими проблемами. Навіть у такій складній ситуації війни життя триває: діти народжуються, люди закохуються...

7. Не можна довго перебувати у стані тривожності.

Якщо відчуваєте, що цей стан набридає, а негатив дратує, перемикайтеся на приємні й корисні речі, займайтеся хобі. Що воно буде — вже індивідуальна справа. Важливо не те, що робимо конкретно, а те, що ми повинні щось робити.

Тим, хто забагато часу проводить у соцмережах, варто підписатися на гумористичні, розважальні й мотиваційні сторінки, аби час від часу між подіями зі Сходу чи Півдня України у стрічці з’являлися розважальні пости. Поряд із загальноукраїнськими переглядайте й регіональні новинні сайти, адже життя вирує тут і тепер, а на Закарпатті саме цвітуть каштани. Не пропускайте повз свою увагу одну з найкращих пір року, мотивуйте себе до чогось хорошого, адже в Україні все буде добре, чи не так?



Наталія Каралкіна



***

Що не можна робити в нападі люті

Видання The Huffington Post зібрало думки експертів і створило добірку дій, які не треба робити
під впливом гніву.
1. Не спати з цим. Вислів «ніколи не лягати спати, коли ви розлючені» — гарна порада. Сон може посилити або «зберегти» негативні емоції.
2. Не кермувати. Керування автомобілем у момент люті може бути небезпечним. Дослідження свідчать, що сердиті водії більше ризикують і вчиняють більше нещасних випадків. Якщо все ж таки треба їхати в цей період, то лікар радить широко розплющити очі, дивитися цілеспрямовано та озиратися навколо.
3. Не зриватися. Випускати гнів видається корисною справою, але насправді це може лише ускладнити ситуацію. В дослідженні, опублікованому в журналі «Cyberpsychology, Behavior and Social Networking», йдеться, що сторонній людині достатньо 5-хвилинного читання злих коментарів та постів, аби стати злішою.
4. Не їсти. Заспокоєння свого гніву, «заїдаючи його», може мати неприємні наслідки. Крім того, система травлення у стані стресу також працює не так, як завжди.
5. Не продовжувати сварку. Перебування в розмові, в якій вам складно контролювати свій гнів, підвищує вірогідність того, що ви потім шкодуватимете про сказане вами.
6. Не висвітлювати конфлікт у Facebook. Коли ви розлючені, то вилив почуттів своїм друзям та родичам у Facebook, швидше за все, призведе до «переслідування» вас самих.
7. Не надсилати листів. Те саме стосується відправлення гнівного листа — ви не зможете прибрати пихату промову після того, як буде натиснута кнопка «відправити». Якщо ви не можете втриматися від закарбування своїх гнівних думок, запишіть свої почуття у вордівському документі. Його неможливо буде відправити швидко і з’явиться час прибрати зайве.
8. Не вживати алкоголь. Склянка вина після сердитої розмови часто спричиняє ще більше негативу, а не розслабляє.
9. Не ігнорувати кров’яний тиск. Ризик серцевого нападу та інсульту зростає у дві години після нападу люті. Про це свідчать результати дослідження від European Heart Journal. Особливо це стосується людей, які вже мали до цього серцевий напад.
10. Не роздумувати. Надмірні хвилювання через те, що інша людина поставилася до вас несправедливо або зробила вам боляче, не приведуть ні до чого.

За матеріалами life.pravda.com.ua