Закарпатці хоч і розлучаються рідше, зате через типові причини.

Якщо одружуються здебільшого через кохання, то розлучаються з найрізноманітніших причин. Тут відіграють роль і особисті, й фінансові, й соціальні, а нерідко ще й вікові фактори, тобто неготовність пари до сімейного життя. Розірвання шлюбу тягне за собою чимало негативних наслідків: від поділу майна, судової тяганини до значного стресу, який можуть переживати колишні закохані. До того ж розлучення негативно позначається на демографічній ситуації у країні, адже зменшується кількість новонароджених.

Одружитися з любові мріє кожен, але через певний час почуття зникають і залишаються сірі будні, наповнені щоденними турботами, проблемами на роботі, сімейними конфліктами. За перші 4 роки спільного життя стається близько 40 % розлучень. Встановлено також, що шлюби, укладені до 30 років, у середньому тривають удвічі довше за шлюби, що виникли, коли подружжю було за 30.

За кількістю розлучень Україна з середнім показником 4 розлучення за рік на одну тисячу населення займає третє місце в Європі після Росії та Білорусії. За роки незалежності України цей коефіцієнт коливається від 3,2 до 4,2 розлучення на тисячу осіб, пише nbnews.com.ua.

СІМЕЙНУ АТМОСФЕРУ ОТРУЮЮТЬ ПОСТІЙНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ

Тріщин у сімейному житті уникнути неможливо. Кожний сімейний союз їх має. Прийняти «недосконалість» власної родини та готовність знаходити свій рецепт порозуміння радить психолог Наталія Братасюк. Вона переконана, що створивши спільне «Ми», кожен із партнерів привносить до нього частку себе: своїх родичів і друзів, роботу, захоплення, вміння, відтак створюється спільна територія проживання, народжуються діти.

«Із часом у стосунку між партнерами виникає емоційне напруження. Коли воно досягає умовного максимуму, настає період сімейної кризи. Тоді пара щиро свариться, сходиться-розходиться (тимчасово живуть окремо), інший варіант опрацювання напруження — трудоголізм, коханці, віртуальний світ, алкоголізм... Тому коли настає криза, це означає, що все те, що пара мала до цього часу, вже є минулим. Стосунки переходять на інший рівень розвитку: в почуттях, сприйнятті себе і партнера, світогляді, пріоритетах... Якщо пара зможе після періоду сварок і знецінення повернутися до розмови, змінитися, тоді ця пара має майбутнє», — коментує психолог.

Криза в суспільстві, тривале емоційне виснаження революційними, навіть воєнними подіями, що досі тривають в Україні, однозначно позначаються і на сімейному становищі. Чоловік чи жінка переживають через неможливість заробітку, відчувають пригнічення. У ситуації економічної нестабільності зростає ризик розірвання шлюбу через фінансові передумови. Серед інших поширених причин взаємного нерозуміння, яке виникає між людьми після спільного періоду життя — взаємні звинувачення чи навіть прагнення лідерства.

«Жінка — вічна загадка, чоловік — непрочитана книга. З часом загадковість набуває конкретики, а в книзі написане щось інакше, ніж обіцяла назва чи палітурка. Неминуче розчарування з серії «всі вони однакові». З’являється думка про розлучення.

Постійні взаємні звинувачення отруюють сімейну атмосферу. Образа, незадоволення займають місце любові. Люди в такій ситуації безкінечно з’ясовують стосунки, йде боротьба за владу в сім’ї. Компроміс і поступки вважаються неприпустимою слабкістю. Коли рух по колу зі звинуваченнями стає «глухим кутом», пара розлучається.

Самозакоханість, егоцентризм, небажання дослухатися до потреб і бажань іншої людини також ведуть партнерський стосунок до розвалу. А коли в цій системі більше, ніж двоє учасників, діти для такої родини стають справжнім випробуванням», — розповідає Наталія Братасюк.

ЖІНКА, ЯКА ПЕРЕЖИЛА РОЗЛУЧЕННЯ, ДУЖЕ ЧАСТО ЗАЛИШАЄТЬСЯ САМОТНЬОЮ

Чоловіки і жінки по-різному реагують на невдалі стосунки, причому не тільки в дорослому житті, але і в підлітковому віці. Дослідження за участі понад 5 300 школярів показало, що дівчата переносять негативний досвід взаємин із протилежною статтю більш болісно, ніж юнаки, пише Journal of Health and Social Behavior. У школярок, які пережили нещасну любов, виявили підвищення ризику розвитку психічних розладів, у тому числі високий ризик тяжкої депресії, думки про суїцид і спроби суїциду. Така реакція пов’язана з особливою значущістю романтичних відносин для ідентичності дівчат на відміну від юнаків. Натомість для ідентичності хлопців романтичні стосунки не такі важливі, тому вони переживають сердечні невдачі простіше.

Беззаперечним фактором існування сучасної людини є те, що вона більш вільна у своєму виборі, ніж її попередники. Приблизно сто років тому шлюб із господарсько-побутових або матеріальних мотивів був абсолютно нормальним явищем, оскільки удвох людям було набагато легше виживати, особливо якщо йшлося про сільську місцевість. Сьогодні якщо жінку щось не влаштовує у шлюбі, вона не боїться розірвати стосунки, оскільки має освіту, роботу і найчастіше матеріально незалежна від чоловіка. В окремих випадках відчуття впевненості призводить до розвитку феміністичних настроїв, коли жінка відчуває себе самодостатньою чи на підсвідомому рівні боїться розпочинати нові тривалі стосунки з послідовним етапом одруження. Тому жінки після розлучення доволі часто самотні або обирають цивільний шлюб, періодично змінюючи партнерів.

ЦЕРКВА ВИЗНАЄ, ЩО ТРАПЛЯЮТЬСЯ СИТУАЦІЇ, КОЛИ ПОДРУЖЖЮ КРАЩЕ РОЗДІЛИТИСЯ

Якщо людина має сильні релігійні переконання, регулярно ходить у церкву, а також вінчається в церкві під час вступу в шлюб, розлучення сприймається вкрай важко. На Закарпатті доволі сильні релігійні переконання щодо подружнього життя. «Згідно з Катехизисом, шлюб є таїнством, у якому за добровільною (перед священиком і Церквою) згодою нареченого і нареченої жити спільно благословляється їхній шлюбний зв’язок у образі духовного союзу Христа з Церквою, випрошується і подається благодать Божа для взаємної допомоги й однодушності і для благословенного народження та християнського виховання дітей. Шлюб установлений ще самими Богом у Раю. Тому розлучення є гріхом, але ще більше воно є показником нашої неспроможності дотримуватися і виконувати свої обіцянки. Недаремно особливо наголошується саме на добровільності таких обіцянок, які дають одне одному наречений і наречена. В той же час розлучені або повторно одружені віруючі не повинні відчувати на собі меншу Божу любов, бо всі ми залишаємося Його дітьми у будь-якій життєвій ситуації. Церква визнає, що трапляються ситуації, коли подружжю краще розділитися. Дозвіл на повторний шлюб надається рішенням єпархіального архієрея. Зазвичай удівці можуть одружитися вдруге, як і окремі розлучені. Чоловікові не дозволяється бути священиком, якщо він або його дружина були розлучені», — розповідає архімандрит Євфросин (Білаш), доктор богослов’я, кандидат юридичних наук, директор Науково-дослідного інституту державно-конфесійного права та державно-церковних відносин Ужгородського Національного університету.

Церква допускає варіанти розірвання шлюбу, але потрібно пам’ятати, що дозвіл на одруження після розлучення це Божа милість до того, проти кого був учинений гріх, а не до того, хто скоїв його. З Божою милістю пара може отримати силу прощати та почати відбудовувати свій шлюб. Бог прощає нас так часто, що, без сумніву, ми маємо наслідувати Його приклад і навіть прощати гріх перелюбу, пояснює доктор богослов’я.

Нерідко люди звертаються з проханням до священика про молитву та духовну підтримку в налагодженні подружніх відносин, за поясненнями та відповідями на питання розірвання та повторного укладання шлюбу чи вінчання. Архімандрит Євфросин (Білаш) нагадує, що сім’я є основою Церкви Христової, запорукою та джерелом особистого та суспільного блага: «Апостол Павло проповідував: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї... Бо хто любить свою жінку, любить самого Себе (Еф. 5,25,28). Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос Глава Церкви, і Він же Спаситель тіла» (Еф. 5, 22-23). Тому подружжя зобов’язане на все життя берегти взаємну любов і повагу, взаємну відданість і вірність. У разі виникнення сімейних проблем згадайте, для чого створювався цей шлюб, знайдіть у собі сили, згадайте про свою любов і кохання, шукайте разом компроміси».

Якщо в родині все ж назріває розлучення, вихід із ситуації потрібно шукати обом незалежно від того, хто є ініціатором розірвання шлюбу. Крах сімейного союзу переживається вкрай важко, тож набагато легше думати й пізнавати одне одного ще до шлюбу. А після того, як стали на рушничок щастя, треба взаємодіяти й шукати компромісний вихід зі складних ситуацій, адже справжня любов довготерпелива.

Наталія Каралкіна