Досі нема чіткого механізму виявлення закарпатців із «липовим» гірським статусом.

Життя у гірському населеному пункті не є надто солодким, проте держава таки дбає про людей, які живуть у горах. Такі громадяни одержують гірський статус, а це дає порівняно суттєві надбавки до зарплат, пенсій, соціальних виплат (декретні, лікарняні тощо), що теоретично може бути спокусою і для тих, які мешкають у горах лише на паперах. Зі слів експертів «РІО» у цій сфері можливі зловживання, є імовірність збитків державі, однак нема чіткого механізму протистояння таким факторам. Державі дешевше втрачати на надбавках за гірський статус, ніж виділяти гроші на перевірку й контроль.


Тим не менше факти зловживання й збитків таки є, хоча чиновники у розмові з «РІО» не дуже охоче про це спілкуються. Ба, більше, ці ж посадовці твердять, що зловживань, як таких, а тим паче, збитків майже не простежується. Попри все у розпорядженні редакції є судове рішення, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області намагалося відсудити у закарпатки з пенсією військовослужбовця силових структур із села Буківцьово Великоберезнянського району понад 17 тисяч гривень матеріальної шкоди. Згідно з матеріалами справи, пані порушила 6-ти місячний строк постійного проживання, необхідного для надання їй такого спеціального статусу. Жінка з 2007 по 2012 рік одержувала пенсію військовослужбовця, зарплату (вона начебто регулярно їздила з Великоберезнянського району на роботу до Ужгорода) й надбавку за гірський статус. Тоді суд встановив, що жінці було видане посвідчення мешканця гірського населеного пункту з порушеннями — без додержання шестимісячного терміну проживання на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Відповідач на судовому засіданні визнала те, що посвідчення їй було видано з порушенням, та те, що протягом шести місяців вона незаконно отримувала надбавку до пенсії в розмірі 979,91 гривні. Відтак суд частково задовольнив позов управління Пенсійного фонду й постановив відшкодувати 979,91 гривні матеріальної шкоди.

ІЗ ЗАКАРПАТЦЯ СТЯГНУЛИ 50 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ НАДБАВОК

У прес-службі прокуратури Закарпатської області кажуть, що справ, пов’язаних зі зловживаннями чи збитками щодо питання гірського статусу, не багато. Співробітниця прес-служби Марина Безега розповідає, що був випадок, коли з закарпатця стягнули 50 тисяч гривень за його так званий гірський статус. Яскрава ілюстрація, яка, вочевидь, має насторожувати відповідні органи — людина завжди мешкала у Берегові, а коли вийшла на пенсію, то за дивним збігом саме тоді прописалася у Воловецькому районі. Однак прокуратура встановила, що за цю людину сплачувалися внески у Берегові, а також з’ясувала, що пенсіонер таки продовжував мешкати у Берегові.

«Пенсійний фонд звернувся до суду щодо стягнення неправомірно нарахованих коштів із періоду реєстрації особи у гірському населеному пункті», — додає М. Безега.

За її словами, було надмірно нараховано близько 50 тисяч гривень, ці гроші згодом стягувалися з заробітної плати і пенсії винуватця.

Ще одна показова історія про двох колишніх міліціонерів, уже пенсіонерів, один із яких мешкав у гірському населеному пункті, а його товариш наче посварився з дружиною й перебрався жити до друга, де і прописався. Тоді проводилася перевірка, однак було з’ясовано, що друзі таки жили разом й законно діставали надбавку до своєї військової пенсії.

22 % Закарпатських Пенсіонерів Мають «Гірську» Надбавку

Оскільки найбільше спекуляцій можна простежувати саме у призначенні суттєвих надбавок до пенсії, то «РІО» шукала правду саме у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області. Трохи цифр: за даними установи, у Закарпатті є 294 тисячі пенсіонерів, у тому числі 9,5 тисячі пенсіонерів силових структур. Із загальної кількості — майже 64 тисячі — це пенсіонери, які мають 20 % надбавку за гірський статус — це мешканці 11 районів області, або майже 22 % з загальної кількості закарпатських пенсіонерів. Головний привілей гірського статусу для пенсіонера чи працівника — це 20 % надбавка до пенсії чи зарплати, до слова, військовий пенсіонер може одержувати і 3000 гривень пенсії. Для отримання додаткової суми людина має подати до органу пенсійного фонду відповідне посвідчення, а у разі його відсутності — довідку сільської ради про статус мешканця гірського населеного пункту. І тут одразу виникає питання, чи орган, який призначає пенсію, перевіряє достовірність наданої інформації (йдеться про те, чи справді людина проживає у гірському населеному пункті). Тим паче, є випадки, коли люди змінюють не лише фактичне місце проживання, місце реєстрації, а й оформляють виїзд на постійне проживання за кордон,   забувши при цьому своєчасно надати необхідну інформацію про це органам Пенсійного фонду.

«Ми маємо право перевіряти достовірність поданої громадянами для призначення пенсій інформації, оскільки пенсія   виплачується за місцем фактичного проживання громадян і прописка не є визначальним фактором у цьому випадку, то, звісно, органи Пенсійного фонду періодично, згідно з планом перевіряють фактичне місце проживання громадян для того, аби пенсія не виплачувалася з порушенням пенсійного законодавства», — каже заступниця начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області Яна Бреньо.

При цьому Пенсійний фонд, логічно, не має компетенції відстежувати підстави   користування громадянами пільгами. А загалом джерела редакції одностайні: переважна відповідальність — на сумлінні людини з гірським статусом. Ужгородська адвокат Юлія Малик у коментарі «РІО» роз’яснює, що посвідчення мешканця гірського населеного пункту надають виконавчі органи місцевих рад або місцеві державні адміністрації. Службові особи цих структур несуть безпосередню відповідальність щодо перевірки достовірності наданої інформації для оформлення посвідчення. І тут, по суті, можуть бути зловживання.

«Якщо особа звертається з заявою, в якій вона просить надати їй гірський статус, і вона в цій заяві вказує неправдиві відомості, то саме заявник може бути притягнений до відповідальності. Відповідальність особи залежить, до прикладу, від того, чи вже завдана або буде завдана шкода, — зазначає про безпосередню відповідальність пенсіонера Юлія Леонідівна. — Якщо ця людина не є державним службовцем, то я не бачу підстав, аби притягнути її до адміністративної чи кримінальної відповідальностей. Але у, скажімо, індивідуальному порядку вона може бути притягнута до майнової відповідальності. Тим паче, якщо посвідчення було використане з наміром одержати надбавки до пенсії чи зарплатні».

Адвокат наголошує, якщо такий факт виявляють, то Управління Пенсійного фонду або підприємство, установа чи організація (як правило, це більше стосується бюджетної сфери) звертатимуться до суду щодо завданої майнової шкоди.

ЗБИТКІВ ІЗ ВЕЛИКИМИ СУМАМИ МАЙЖЕ НЕМА

І позовна робота ведеться. При цьому Яна Бреньо наводить не надто багато прикладів, коли б Пенсійний фонд звертався до суду. Вона каже, коли виявляється, що пенсіонер, до прикладу, вже не мешкає у гірському районі чи посвідчення було видане з порушеннями, то переглядається розмір пенсії, а пенсіонери одержують листи з проханням подати документи про місце проживання за новою адресою для можливості подальшої виплати пенсії. Коли ПФУ надсилає листа про уточнення гірського статусу, а сільська рада проводить, припустимо, опитування сусідів і встановлює, що людина не проживає за адресою прописки, то сільрада, як правило, приймає рішення про позбавлення людини гірського статусу, а вже з наступного місяця відповідно до норм законодавства припиняється виплата надбавки до пенсії. Якщо ж сільська рада, за словами пані Яни, виносить рішення не про припинення дії статусу, а про скасування посвідчення, як безпідставно виданого, або ж встановлює,   що громадянина своєчасно не позбавлено статусу, то тоді передбачається переплата за вже виплачені суми надбавок. У такому випадку органи ПФУ проводять претензійно-позовну роботу щодо відшкодування зайво виплачених коштів.

«Якщо людина має інші доходи крім пенсії, коли можна звернути стягнення на інші доходи, аби погасити переплату — ми звертаємося до суду задля прийняття ним рішення про утримання цієї переплати цілковито, а далі вже робота виконавчих органів з’ясовувати, з яких сум будуть утримуватися кошти на погашення переплати пенсії», — додає представниця ПФУ.

Постає питання щодо збитків області при «переплачених» надбавках. Яна Іванівна переконує, що значні збитки з великими сумами в області — це, радше, одиничні випадки, у такому разі ПФУ працює з правоохоронними органами і тільки за їхньою ініціативою через суд сума надбавки підлягає відшкодуванню у повному обсязі. На запитання, чи є статистика по області щодо кількості пенсіонерів, яких позбавили надбавки за гірський статус за певний період, то у ПФУ стверджують, що така статистика не ведеться. Водночас, якщо говорити про тих же військових пенсіонерів (які належать до Головного управління Пенсійного фонду), то відомство щороку надсилає у сільські ради списки пенсіонерів, аби їм підтвердили статус громадян, а сільська рада вже проводить свої перевірки.

ЗАПУЩЕНИЙ МЕХАНІЗМ?

Юрист пояснює, що суттєва «сіль» у понятті «гірський статус» полягає у тому, що, згідно з окремим нормативно-правовим актом Закону України «Про вільне пересування та вибір місце проживання», постійним місцем проживання є те, де особа проживає понад 6 місяців протягом року. Якщо ж адреса місця реєстрації змінюється, то вона зобов’язана виписатися з попереднього місця проживання. Адвокат іронізує, адже питання у тому, яким чином це все контролюється та відстежується.

«Власне, якогось дієвого механізму не існує, ці всі «моменти» починають випливати, якщо виникає певний спір чи якісь інші ситуації, які тягнуть за собою розслідування з боку державних органів або правоохоронних структур. Тоді вже починає грати роль, де дійсно мешкає особа, і це треба доводити, оскільки у паспорті вказана одна адреса, а за фактом може бути зовсім інша. Але виявити це у кожному окремому випадку майже не можливо», — додає Юлія Малик.

Експерт з права підкреслює, що з приводу Закону «Про статус гірських населених пунктів» і привілеїв мешканцям цих пунктів час від часу виникають дискусії, законопроекти, які пропонують внести зміни до Закону або взагалі його скасувати. Хтось пропонує підвищити розмір надбавок, надати додаткові привілеї статусу, а хтось каже, що ні, Закон треба взагалі скасувати й спрямувати ці бюджетні гроші на розвиток, до прикладу, аграрної сфери.

Система працює так, що переважно відповідати за свої надбавки буде лише той, хто їх одержує. Однак якось упускається момент про тих відповідальних осіб, хто видають посвідчення про гірський статус, себто представників місцевих рад. Юлія Малик акцентує: якщо у ході розслідування буде виявлено зловживання з боку осіб, які працюють у місцевих радах, місцевих держадміністраціях, коли був факт підробки документів, то тут уже може йтися про порушення кримінального провадження або, щонайменше, про притягнення до адміністративної відповідальності та корупційне правопорушення. Наразі адвокатові такі випадки невідомі, але у нас трапляється так, коли виникає занадто гаряча тема щодо, до прикладу, системних порушень, то рано чи пізно для показника до цієї ж теми «добираються» певні випадки. Тоді проводяться перевірки й умовно ловлять на «гарячому». Трапляється, що після тих чи інших виборів для того ж таки показника починають по різних питаннях викликати й допитувати представників виборчих дільниць, а часом і притягати до кримінальної відповідальності. Хоча не йдеться про якісь значні матеріальні збитки, завдані державі, але показник це робить, тим паче, це загальновідома практика...

Адвокат резюмує, що практично неможливо боротися з недобросовісністю громадян та чиновниками, які можуть бути причетні до, так би мовити, «липових» посвідчень про гірський статус. Тут інше питання: на що держава готова витрачати гроші? На вітер чи на постійні перевірки?

«Структур, які можуть займатися перевірками, теоретично у нас вистачає, але проблема у механізмах й ресурсах. Державі дешевше доплачувати ті 20 %, аніж проводити перевірки», — підкреслює юрист.

Евеліна Гурницька