Область із запасами водних ресурсів на літо «засохла».

За наявності понад 150 річок на Закарпатті немає води. Криниці міліють, а в окремих селах висихають. До того ж ціна на воду в області одна з найвищих в Україні.

Серед причин погіршення водного балансу, звісно, людський фактор. До цього додається ще й зміна клімату, про яку «РІО» писала в попередньому номері. Протидіяти негативним факторам можна, але діяти потрібно вже сьогодні.

Мала кількість опадів, спека та збільшення споживання води призводять до суттєвих проблем чи не в кожному районі Закарпаття. Обмежили використання рідини на Берегівщині, Мукачівщині, Іршавщині, що вже казати про Ужгород, який отримує воду погодинно.

При наявності водних запасів парадоксальним здається і те, що на Закарпатті найдорожча питна вода. Наприклад, у Сваляві, Виноградові та Воловці вона коштує близько 10 гривень за куб.

Аномально й те, що при частих весняних повенях Закарпатя не навчилося гармонійно розподіляти водні ресурси і вже в наступному сезоні страждає від нестачі води. Адже у водосховищах могли би на певний час акумулювати надлишок, а потім розподіляти його в засуху.

За прогнозами, до 2025 р. 1,8 млрд. людей житимуть у країнах або регіонах із абсолютним дефіцитом води, а дві третини людей будуть жити у країнах з обмеженим доступом до водних ресурсів.

В Україні до загальної картини втрати ресурсів варто додати умови посушливого літа й вирубування лісів. Зрозуміло, що природними благами будемо користуватися до певного часу, тож подбати про екологію означає зберегти життя. Про вичерпування ресурсів й заходи з протидії ми вже писали в попередньому номері «РІО».

КРИНИЦІ В ЗАКАРПАТЦІВ МІЛКІ, ТОМУ ВОДА Й НЕ МОЖЕ ПРИБУВАТИ

Внаслідок дефіциту вологи в літній період впали і водоносні горизонти, тому в колодязях краю нема води. Більшість криниць копані на незначну глибину, в основному 6—7 метрів, тому наповнюватися вони не встигають. Хоча що там говорити, коли навіть найглибша криниця краю вже кілька століть порожня. Йдеться про криницю замку «Паланок», споруджену в 1300 році. Її видовбано у скелі разом із крученими сходами, що збігали до рівня води. Глибина її — 85 метрів. Про те, чому на Замковій горі немає води, люди пояснюють на рівні легенд. Туристам розповіді до вподоби, тому на дні криниці вже повно монет, які вкидають, загадуючи бажання.

Натомість для закарпатських господарств свердловини на 15—30 метрів це вже рідкість. Тому влітку вода найчастіше привозна, до того ж у більшості випадків — технічна. За бочку рідини доведеться викласти від 60 гривень.

Чимало закарпатців звинувачують у водних проблемах міні-ГЕСи. Однак вони не впливають на ситуацію з висушуванням криниць. Детальніше ситуацію виданню «Закарпатська правда» пояснює начальник Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса Володимир Чіпак. «Ми такі умови виставили енергетикам і їх виконання контролюють екологи. Пусті колодязі — природний фактор, до таких періодів потрібно звикати. Тож слід учитися заощаджувати воду, особливо берегти від будь-яких забруднень річки (адже їхня здатність до самоочищення в період мілководдя практично нульова) і будувати в селах централізовані водогони та каналізацію».

За його словами, одна станція БУВРРТ нині навіть закачує воду з Тиси в меліоративні канали Ужгородщини, щоб якось підтримати оптимальний водний режим. Це рідко робиться, але тепер довелося. Крім того, фахівці щодня моніторять вміст кисню у водоймах краю. Поки що замору риби у великих каналізованих руслах нема, але показники критичні, особливо у Виноградівському, Берегівському й Ужгородському районах.

ВОДУ МОЖУТЬ ЗНАЙТИ ГЕОЛОГИ

Про те, що клімат нормалізується і Закарпаття влітку буде отримувати достатньо вологи, сподіватися марно. Зміни клімату незворотні, тож до посушливого літа варто бути підготовленим. Вихід — у проведенні геологічних розвідок. За запасами підземних вод Закарпатська область вважається найбагатшою областю України. На Закарпатті відомо 360 джерел підземних вод.

Наразі від нестачі води найбільше страждають села на схилах гір — адже крутіший нахил першого водоносного горизонту, тим швидше «тікає» Н2О, пояснює начальник гідрогеологічної партії Закарпатського геологічного центру Андрій Жарников. Він переконаний, що причина обміління і річок, і криниць — порушений у останні роки баланс атмосферних опадів. Про це пан Андрій розповідає виданню «Закарпатська правда». Фахівець бачить вихід у використанні артезіанської води, пробурюючи у проблемних населених пунктах свердловини на 100—200 метрів, та облаштуванні централізованих водогонів. «Щоб розробити концепцію, в нас уже достатньо даних. Від Ужгорода до Хуста артезіанської води багато, далі до Рахова — менше, але вирішити питання можна. Щоб сказати конкретно де і як, слід вивчати ситуацію по кожному населеному пункту окремо. Звісно, для сільського бюджету це буде не по кишені, але державі — під силу. Загалом потенціал артезіанської води в Закарпатській області дуже солідний — понад мільйон кубометрів, або мільярд літрів, за добу. Враховуючи, що середня потреба одної людини 140— 150 літрів на день, краянам цього вистачить із лишком», — розповідає Андрій Жарников.

На рівні держави проблему збиралися вирішити ще у 2007 році. Однак із того часу і води стало менше, і водогони не з’явилися. Наразі закарпатцям залишається раціонально використовувати та цінувати воду або ж централізовано організовувати водопостачання в селах за кошти спонсорів чи гроші з власних гаманців.

Вже під час підготовки матеріалу до   друку газеті “РІО” стало відомо про те, що   Олександр Ледида, голова Закарпатської ОДА, доручив керівникам районів вирішити проблему нестачі питної води. Керівництво області поінформоване щодо зниження рівня підземних вод, що призвело до зникнення води в колодязях, котрими користуються мешканці сіл та селищ Закарпаття.   За інформацією Прес-центру ОДА, така ситуація спостерігається у населених пунктах Іршавщини (села Дунковиця, Арданово), Мукачівщини (села Макарьово, Барбово), Хустському (села Сокирниця, Олександрівка), а також у Перечинському, Берегівському, Тячівському районах. Відтак, аби вирішити проблему, голова Закарпатської облдержадміністрації доручив керівникам районів терміново вжити заходів для забезпечення жителів населених пунктів, де є нестача води, привізною питною водою.

Наталія Каралкіна