Євген Забарило розфарбовує Ужгород у яскравіші барви, він відкриває наше місто з іншого боку й розкриває той потенціал, який донедавна ми не надто помічали. Він з однодумцями оживляє ті місця, які для містян рутинні, він знає, як перетворити щось маленьке у грандіозне, він вражає свіжістю поглядів та ідей. Він знає, як через креатив змінити місто і змінити нас. Чоловік вважає, що майбутнє Ужгорода за креативною індустрією й тими людьми, які її формують.

Якщо ви досі не знаєте, хто такий Євген, то згадайте нещодавні івенти на даху видавництва «Закарпаття» і в ужгородському Ботанічному саду. Це був новий формат культурного відпочинку і промоції міста, коли захід — це якісна музика, дизайн, фотографії, інсталяції, перформанси художників, візажистів, модельєрів — все унікальне і все тільки наше. Це все є пазлом креативної індустрії, яка здатна піднімати Ужгород. Сам Євген родом із Ялти, у цій ніші 12 років, він працював також над фестивалем «каZантіп», а зараз реалізовує свої ідеї в Ужгороді, Полтаві, Львові та працює у певних проектах з іншими містами. Він є співзасновником громадської організації «Культурна ініціатива Коло», в Ужгороді разом із однодумцями започаткував рух «Креативні індустрії територій», у нас створюється справжня Культурна платформа Закарпаття.

Риторика в цього хлопця унікальна, таким він є — новою людиною з масштабним мисленням і великими планами у маленькому Ужгороді. Ужгород має мати свою потужну креативну індустрію, над цим і працюють активні творчі люди.

Читайте першу частину розмови і спробуйте проникнутися.

Вивести стиль Ужгорода

До Ужгорода потрапив на поїзді (Сміється. — Авт.). Чому обрав Ужгород, бо тут поряд Європа, туристи. У Європі ж креативні індустрії — це великий бізнес, а в нас представників креативних індустрій ніхто не бачить. Перше моє завдання було їх зібрати (творчу молодь Ужгорода) і спробувати разом поборотися за тему промоції території. Хто може краще за них зробити бренд міста, починаючи з тих же вивісок? В Ужгороді купа класних фотографів, з яких можна зробити «фотокластер». Хто може краще за них дати кадр, створити кольори, фільтр міста? Тут є дизайнери, які малюють. Ось Мар’ян Стегура запропонував на День міста провести конкурс плаката Ungvar style, адже ми намагаємося вивести, сформувати стиль Ужгорода. Люди є фрагментами цього всього цілого, з них складається єдиний продукт, який показує цілий горизонт для розвитку.

Це наша мета — свого роду переламати систему й показати, що молодь це майбутнє країни, ми можемо допомогти місту, регіону стати сучаснішими, розвивати нові системи бізнесу, економік, тих же креативних індустрій.

Унікальний контент Ужгорода — люди

Для Європи цікавий унікальний контент, а унікальний контент — це люди, в першу чергу. Люди, з якими я познайомився в Ужгороді, і є кодом території, який треба реалізовувати. Чомусь тут до людей наразі нема уваги, тому нашими заходами ми намагаємося показати все, що ми можемо, що в нас є хороша музика, хороші фільми, хороший дизайн, хороші відео, мода і таке інше. Хочеться, аби люди, які перебувають там, у своїх кабінетах, зрозуміли, що їхнє майбутнє — це молодь, а не різні групи, які налаштовані маргінально і радикально, вони вже не збудують нові механізми й системи. Нові речі варто робити з людьми, у яких креативне мислення, це завжди щось нове.

Ужгород має мати сучасне, а не насолоджуватися тим, що є

Бренд міста — це стратегія, яка має відштовхуватися від сучасних економічних укладів, показувати нові горизонти, які розвиватимуть цю стратегію. Наші дизайнери, фотографи роблять це безкоштовно, маючи певні цінності. Те, що робимо ми, щодня на слуху, щодня обговорюється людьми, хтось це приймає, хтось ні, воно живе, воно справжнє, у ньому можна брати участь, воно відкрите, не кулуарне. Думаю, СПРАВЖНЄ — сильніше, ніж тіньова гра нашої влади, яка звикла все будувати схемами. Так, у них нема часу, аби збагнути дещо, нема часу вчитися, вони живуть минулим, але ж у нас є теперішнє. В Ужгороді 12 тисяч студентів, вони хочуть жити в сучасному місті, а не насолоджуватися тим, що є і було 10 років тому. Тому ми намагаємося запустити креативний простір, творчий майданчик на видавництві «Закарпаття», тим паче зараз багато де в Україні з’являються місця культурного дозвілля, культурні платформи. У Львові зустрічався з Андрієм Худом, який займається мережею «!FEST» (львівська мережа креативних ресторанів та проектів з оригінальними концепціями). У них є фінанси, вони викупили величезну промзону, в якій будують культурну платформу — всі розуміють, що це вимога часу. У таких локаціях можуть працювати мікрофірми, дизайнери, фотографи, відеографи.

Ужгород має пропагувати свою унікальність, а не займатися тиражуванням

Якщо турист може щось купити у Європі, то для чого йому купувати ідентичне в Ужгороді? Він хоче чогось унікального: унікальні сувеніри, їжу, алкогольний напій. Він хоче унікальне місце, куди може прийти, побачити там цікаві роботи, переглянути фільми, почерпнути щось нове, чого він раніше не бачив. Для цього люди і подорожують, аби побачити щось нове. А в нас звикли до тиражування, показу ідентичного всюди, але у всіх містах є кардинально різні речі, які можна і треба показувати.

Ось у Львові створили арт-платформу, на якій запропонували представникам креативних індустрій доволі низьку орендну плату, там черга тих, які вміють малювати, шити, творити, а їм потрібне місце для роботи. Там же і великий потік туристів, які хочуть побачити щось унікальне і повезти це додому. Відтак художники мають де творити і збувати продукти своєї творчості. Також і конкуренція виникає, яке веде до покращення товару.

А тут ніхто не хоче народжувати конкуренцію і взагалі нічого не хоче народжувати. Маючи зовсім поряд Європу, якось дуже дивно не заробляти в євро. Тим паче, думаю, і зі Львовом можна позмагатися щодо контенту: тут є люди з великим потенціалом, а потенціал треба розвивати, ось нам і хочеться його розвивати.

Ужгород потребує яскравої плями

У вас дуже якісне покоління тієї ж графіті-культури, просто місто ніяк не може зрозуміти, що це інструмент, яким треба користуватися.

Ви бачили, як розмальований Львів, і як сумно з цим в Ужгороді? Ми пропонували ідею: навколо лялькового театру намалювати його історію і традиції. Виходить, що театр вийшов би зі своїх стін, а ми отримали би велику, яскраву й гарну пляму у місті. Ми планували, що там будуть спеціальні фотозони, де туристи постійно фотографувалися би. Так, як воно виглядає зараз, і як могло би виглядати — це зовсім різні речі. Це розуміють у Львові, а в Ужгороді на це закривають очі.

Ужгородський Ботсад: атмосфера справжнього

Один із наших заходів був у Ботанічному саду. Ми обрали Ботсад для заходу, тому що це справжнє середовище. Які були завдання з Ботсадом, квіткою? У нас це як було: була поезія, слова якої були землею для зростання квітки. Кожен член сім’ї — це музикальний інструмент, жива музика. Якщо ти розумієш, як це звучить, то можеш створити ритм гармонії. Сам образ квітки саду — це мрія, яку дає сім’я. Якщо ви не мрієте разом, якщо ви не рухаєтеся до мети, то життя не має мотивації. Але якщо ти ставишся до сім’ї, як до саду, розумієш, що місто — теж певний сад, у якому не можна смітити і не можна думати, що в ньому хтось зробить добре замість тебе. Для цього ми організували активність у Ботсаду, аби занурити людей в атмосферу.

Космос Ужгорода, де народжуються мрії

Ми були в обсерваторії, зустрічалися з деканом географічного факультету УжНУ Іваном Калиничем, він дуже крутий, придумав систему супутникової геолокації. Він 17 років провів у експедиціях Монголією, Африкою, Сибіром — я просто в захопленні, що в Ужгороді є такі люди. Він відстоює своїх студентів. Ми якраз спілкувалися з ним, що хотіли би вивести стипендіальну базу для кращих студентів, аби до них була увага і модним стало не сидіти й клацати в мобільному і красуватися речами, зараз модно бути розумним. Декан географічного обіцяє нам сприяти у тому, в чому є змога. Він був готовий надати нам маленький сучасний телескоп. У нього можна було вкласти камеру, аби зробити stream (пряму трансляцію в Інтернеті), якраз хлопці з гурту «Tango Tempo» писали нову музику, ми хотіли поєднати її зі звуками міста. Під цю музику ми хотіли зробити stream із космосу, щоб показати лінію, де в місті народжуються мрії, показати, як живе місто — звуками, ритмами, небом, мріями. На жаль, для цього треба багато роботи, а ми не встигаємо, бо в нас усіх це не професійна зайнятість, наразі це тільки порив мрійника. Думаю, ми все одно цю тему реалізуємо, бо декан — дуже крутий. Зі мною приїхав хлопець із Полтави, він відповідає за технічну частину проектів. Ми з ним займалися питанням «темних теплиць» — це коли цілком закрита теплиця, там певний спектр світу випромінюється, відтак рослини ростуть ще краще. Це є шматком концепту темних парків, яких є два в Європі, а декан географічного хоче зробити третій — у Закарпатті. Це дуже крута тема, коли є обсерваторія, а вони спеціальними метричними датчиками вимірюють вплив променевих спектрів на рослини. У такі парки в Європі масові паломництва туристів.

Справжнє майбутнє треба скомпонувати і реалізувати

На останньому Економічному форумі експерти зазначили, що креативність — це одна з трьох головних характеристик нових економік. А креативність складається з творчих людей — вони бачать те, чого не бачать люди системи, а зараз ми пропонуємо системі те, чого вона не бачить. Ми даємо змогу робити промоцію людям, які вже тут мають свій хороший продукт.

Оскільки майбутнє все одно за креативними індустріями, то прийдешнє буде справжнім. Його просто треба скомпонувати і реалізувати.

P. S. Євген висловлює велику вдячність Сергієві Варцабі, голові правління ПРАТ «Видавництво «Закарпаття», який найбільше підтримує, вірить і допомагає змінювати Ужгород.

Продовження читайте згодом.

Евеліна Гурницька, для ProZak.info
Фото з Facebook