Ужгородську «Корону» вкрали за участі депутата Балоги та високопосадовця СБУ
Комплекс «Корона», розташований в самісінькому історичному центрі Ужгорода (пл. Театральна, 5-7), був «викуплений» у міста за злочинною схемою, в якій присутня виразна корупційна складова. Про це свідчить дослідження, що його здійснило Закарпаття онлайн.
Як свідчить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, номі¬нальним власником велнес-готелю «Унгварський», яким володіє депутат Ужгородської міської ради Іван Волошин, є приватне підприємство «Сервісбут». Юридична адреса зазначеного ПП повністю збігається з адресою «Унгварського» — Ужгород, вул. Електрозаводська, 29. Відповідно до інформації, розміщеної в ЄДРПОУ, ПП «Сервісбут» має двох засновників — Дмитра Анатолійовича Білоуса, розмір внеску якого до статутного фонду становить 15 640 гривень, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Тренд груп ЛТД» із розміром статутного внеску в розмірі 62 560. Зазначене ТОВ, аби було зрозуміло, зареєстроване на Набережній Незалежності, 1 — тобто в споруді, де розміщений інший заклад І. Волошина — паб-клуб «A priori».
Якщо І. Волошин доволі відомий в Ужгороді політик та бізнесмен, то з Білоусом усе було складніше. Журналісти знайшли відомості про нього лише на офіційному веб-порталі Верховної Ради України. Саме в ньому розміщено інформацію про Указ ще Президента України Віктора Януковича від 23 серпня 2011 року № 860/2011 «Про присвоєння військових звань», де першим у переліку тих, хто мав отримати військове звання генерал-майора з рук Януковича полковник Дмитро Анатолійович Білоус — на той час (увага!) заступник начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
Як з’ясувало Закарпаття онлайн, з 2009 по 2010 рік Д. Білоус працював на посаді... заступника начальника УСБУ у Закарпатській області. Що цікаво, на той самий період припадає також скандал, пов’язаний з І. Волошиним і велнес-готелем «Унгварський» — коли в деяких приміщеннях цього закладу було виявлено незаконно встановлену аудіо- та відеоапаратуру, з допомогою якої протягом тривалого періоду фіксувалися пікантні подробиці сексуальних оргій закарпатських і ужгородських високопосадовців.
У 2010 році СБУшний бізнес-партнер І. Волошина пішов на київське підвищення. А сам Волошин тоді ж став депутатом Ужгородської міськради, в яку протиснувся через щілину балогівського «Єдиного центру», відкриту тодішнім очільником ужгородського «ЄЦ» Віктором Трикуром.
Від часу продажу цієї пам’ятки архітектури на конкурсі у серпні 2012 року ця справа завдяки сус¬пільному резонансу обросла величезною кількістю деталей і судових нюансів. Але тільки тепер, у вищезазначеному контексті стає зрозумілим, як вдавалося «заминати» в судах усі очевидні її кримінальні аспекти. А заодно вирішувати і власні супутні проблеми, зокрема, з власною «некорупційністю».
Проте це ще не всі кримінальні аспекти афери довкола «Корони». Як з’ясувалося, об’єкт, який раніше замість очікуваних 24— 46 млн. грн. продали за 8 млн. 65 тис. грн., «не помітивши» 1 тис. кв. м площі... знову перепродали. Цього разу за 1,25 млн. грн. А точніше, просто переоформили на підставну особу, вказавши ціну, занижену у 6,5 разу, чим знову цинічно надурили ужгородську громаду.
Зрозуміло, що без відома міської влади таке відбутися не могло. У договорі купівлі-продажу об’єкта це підтверджено відповідними підписами й печаттю. Згідно з укладеним договором купівлі-продажу, факт передачі «Корони» в «нові» руки відбувся 15 квітня поточного року. Тобто, вже при нинішній чинній владі Ужгорода, за сприяння й контролю з її боку, а тому тимчасове ужгородське керівництво повинне розділити з іншими «коронними» аферистами відповідальність за цей кримінальний злочин проти громади Ужгорода.
Коментарі :
Додати коментар