Як ми повідомляли, з липня в Ужгороді зросли тарифи на воду. Тепер вона коштує майже 12 гривень за кубометр. Звичайно, що таке підняття ціни на воду викликало чималий резонанс у місті. Ми вирішили з’ясувати, як встановлюються тарифи на воду і наскільки вони є мотивованими.


В Україні на ринку з надання послуг із водо-постачання та водовід-ведення працює 150 підприємств, діяльність яких регулюється Національною комісією державного регулювання комунальних послуг, (НКРКП). 52 підприємства із цих 150 контролюють 87 % ринку.

Із 1 липня 2014 року для цих 52 підприємств із 150 встановлені НКРКП тарифи на рівні собівартості. Для деяких водоканалів була встановлена рентабельність до 5 %. Це ті підприємства, які мають кредити міжнародних фінансових організацій.

Останній раз тарифи переглядалися у 2008—2012 роках, однак лише з однієї структурної складової вартості — електроенергії. Тривалий час ціни на водопостачання та водовідведення утримувалися штучно. Однак сьогодні, в умовах нових реалій співпраці зі світовими міжнародними фінансовими кредитними інституціями, зростання тарифів стало невідворотним. І цей процес буде болісним. Так, можна навести приклад Польщі, країн Балтії, де тарифи удвічі-тричі вищі, ніж в Україні. Це навчило громадян цих країн економії. Потрібно буде вчитися економії і нам. До речі, враховуючи зростання цін на комунальні послуги, уряд України збільшив виплату субсидій від 1,7 млрд. до 3 млрд. грн.

Якою є ситуація в Ужгороді, читачам газети «РІО» пояснив директор КП «Водоканал м. Ужгорода» Юрій Омельяненко:
— Тариф із усіх статей затрат востаннє приймали з 1.09.2009 року рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 222 від 21.08.2009 року. В основу розрахунку взяли затрати 2008 року. Тоді у тариф була закладена: вартість електроенергії — 0.70 грн., вартість палива — 5.28 грн., вартість 1 т хлору — 6 877,8 грн., заробітна плата — 629,08 грн.

При цьому, в тарифі не були враховані затрати на відведення (перекачування дощових стоків), а це 3/4 території міста. За ці п’ять років тариф за статтями затрат не переглядався. Відбувалося тільки його коригування зі статті «електроенергія», і то не в повному обсязі. При зростанні ціни електроенергії на 42 % — у тарифі ця складова піднімалася на 9 %.

Тож станом на 1 січня 2014 року відшкодування з водопостачання становило 43 % від обгрунтованої собівартості, з водовідведення — 57 %. Станом на 1 липня 2014 року складові стали ще менші. Якщо порівнювати складові тарифу 2009 року та сучасні, то маємо: хлор — 19511 грн. за 1 т — зростання 283 %, електроенергія (активна) — 1,42 грн. за 1 кВт — зростання 165 %, заробітна плата — 1 218 грн. — зростання 196,3 %, плата за користування надрами — зростання 465 %, збір за спеціальне використання води — зростання 140 %.

І це тільки деякі статті витрат. Збільшилися також і відрахування із заробітної плати, оскільки зросла мінімальна зарплата. При цьому кількість працівників скоротилася з 529 до 471 людини.

Тому державний орган, якому доручено проводити державне регулювання у сфері комунальних послуг, НКРКП і ухвалив постанову № 662, якою з 1 липня 2014 року були встановлені нові тарифи для підприємства.

Досить часто нас питають: що було зроблено підприємством за ці роки? Відповідаємо, що рішенням Ужгородської міської ради
№ 19 від 7.07.2006 року була затверджена Програма енергозбереження та модернізації фізично і морально застарілого обладнання КП «Водоканал м. Ужгорода» на 2006—2010 роки.

Вартість цієї Програми складала 8021,62 тисячі гривень. Виконання цієї Програми дозволило зменшити споживання електроенергії з 24 млн. кВт. год. у 2006 році до 19 млн. кВт. год. у 2010 році.

Фінансування проводилося як за кошти місцевого бюджету, так і за кошти підприємства, тобто за рахунок тарифів. За результатами реалізації цієї Програми підприємство змогло збільшити графік подачі води на 3 години. У «новому» мікрорайоні у результаті заміни насосного обладнання 11-ти п’ятиповерхівок переведено їх на подачу води з 6-ї до 23-ї год. У мікрорайоні, який живиться від підвищувальної станції «Юність», у двадцять один будинок після заміни насосів вода стала подаватися також із 600 до 2300 години. Наступним пілотним проектом став мікрорайон вулиці Корольова, де 5-ти і 9-поверхові будинки переведені на цілодобове водопостачання. Вартість проекту становила 500 тисяч гривень. Це були власні кошти підприємства. Кількість мешканців, які отримали воду цілодобово, становить близько 8 тисяч.

Був реалізований проект зі встановлення трансформаторної станції на радіоцентрі в с. Коритняни. Це дозволило перевести на перший клас споживання 80 % потужностей водозабору «Минай». Вартість проекту — 600 тис. грн., економія 80 — тис. грн. за місяць зі сплати за електроенергію. Цей перелік можна продовжувати і далі.
Загальна сума коштів підприємства, які були використані з 2006 по 2013 рік включно для покращення роботи та модернізації обладнання, становить 10 млн. 800 тис. грн.

У грудні 2013 року Національною комісією РРКП була ухвалена Інвестпрограма на 2014 рік. Сума коштів на виконання цієї Програми становила 3 175 тис. грн. за рахунок статті тарифу амортизації. Але амортизаційні відрахування у тарифі, який діяв до 1 липня 2014 року, складали лише 1 500 тис. грн.

Комісія підготувала зауваження, що у зв’язку з підвищенням тарифу, до кінця року мають бути виконані показники інвестиційної Програми. Наприклад, за цією Програмою передбачається переведення будинків, які мають водопостачання від ПНС «Лаврищева», на цілодобове водопостачання. Вартість проекту — 150 тис. грн., термін виконання — серпень—вересень. Іншим проектом, вартість якого близько 300 тис. грн., передбачено перевести на цілодобове водопостачання одинадцять 5-поверхівок та чотири 9-поверхівки, які розташовані біля ПНС на вул. Грушевського. Ці проекти, згідно з Інвестпрограмою, будуть виконані цього року.

Досить часто порушувалося питання про звільнення підприємств ЖКГ від сплати ПДВ (тариф зменшиться на 20 %), а вивільнені кошти спрямувати на модернізацію обладнання, заміну мереж. Підприємство також має чітко знати, як буде змінюватися ціна на електроенергію, інші складові тарифу протягом року, щоб враховувати ці умови при формуванні своєї інвестпрограми, а також мати можливість планувати свої доходи і витрати.

Керівництво підприємства розуміє, що підвищення тарифів може приївести і до збільшення заборгованості абонентів. Це непопулярні заходи. На жаль, постійне небачення проблем галузі з усіх рівнів може призвести до колапсу у цій галузі економіки.

З іншого боку, жоден з інвесторів не прийде у цю галузь, якщо бачитиме, що тариф не покриває собівартості, що немає чіткої державної політики ціноутворення по всьому ланцюгу формування тарифу.