В обласному центрі триває тиха і таємна війна за 100 га землі під летовищем та правом розпоряджатися ділянками навколо нього.


Ужгородський аеро-порт, який чи не єдиний в Україні розташований впритул до житлового масиву, знову у центрі скандалу. Попри те, що саме летовище є збитковим і, за оцінками фахівців, явно не тягне на статус міжнародного, під ним та навколо нього залишається щонайменше 100 цінних гектарів землі.

Днями в цю історію несподівано втрутився Львівський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Під його носом збудували величезний супермаркет, десятки котеджів та багатоповерхівок. І лише зараз, коли Закарпаттям поповзли чутки про закриття або перенесення летовища, власникам прилеглих земельних ділянок почали радити, як їм правильно будуватися «у висоту».

ПУСТІ ДІЛЯНКИ ЗАВАЖАЮТЬ ЛОКАТОРУ, СУПЕРМАРКЕТ І 5-ПОВЕРХІВКИ — НІ

Сотні ужгородців — власників земельних ділянок неподалік аеропорту, отримали від міського голови В. Погорєлова «листи щастя». До міськради звернувся Львівський регіональний структурний підрозділ Закарпатської служби обслуговування повітряного руху щодо погодження меж земельної ділянки на вулиці Собранецькій, 145 (територія аеропорту), відтак спеціальна комісія міськради скликає на засідання. На ньому представник повітряної фірми озвучив норми, згідно з якими... тут можна будувати хіба що «бунке­ри для очікування кінця світу», тож усі власники змушені обмежити висоту будівництва майже на всіх ділянках до п’яти метрів та узгоджувати з повітряною фір­мою будівельну документацію.

Відправляємося на околиці аеропорту. Біля «чорних озер» неподалік летовища видніється металева вишка. Поруч кілька незрозумілих конструкцій. Це — частина метеостанції. За 100 м від неї — кілька локаторів. Поруч двоповерхова споруда. Все обгороджено парканом. Біля самого локатора стоїть 2-поверхова споруда, явно вища за 5 дозволених метрів. Неподалік триповерхові котеджі, 5-поверхівки, величезний супермаркет, що, очевидно, не заважають повітряному підприємству…

Директор аеропорту В. Горінецький каже, що коментувати ситуацію офіційно не може, мовляв, нашим питанням відає фірма, яка розмістилася поверхом вище. Тому цитуємо позицію директора, яку він висловив у вересні 2011 р. на прес-конференції про те, що під час узгодження генплану Ужгорода було визначено, що «пляма» у 50 км навколо аеропорту вважається обмежувальною зоною забудови. «Це не значить, що тут будувати не можна, — сказав директор. — Просто слід дотримуватися особливої процедури».

Керівник Державного під­приємства обслуговування повітряного руху сказав, що всіма питаннями тут керує директор аеропорту як «старший авіаційний начальник». І додав, що на рівні Кабміну розглядається питання про облаштування єдиного для Закарпаття вантажного, а відтак і пасажирського аеропорту в Мукачеві, мовляв, у цьому зацікавлені «дуже серйозні люди», які не питатимуть думку ні місцевих чиновників, ні навіть добре відомої у краї мукачівської родини.

У земельному відділі Ужгородської міської ради на наше запитання, чи платить аеропорт оренду за землю, нам ...принесли Податковий кодекс і сказали «до побачення».

Керівниця міської податкової М. Бадида нагадала, що аеропорт тривалий час за землю не платив ні копійки. Нині ж, за словами п. Марії, летовище заплатило за рік близько 40 тис. грн. податків, а за останній квартал було звільнене від плати за землю. Щомісячно за 100 га землі аеропорт платить трохи більше 3 тис. грн.

САНІТАРНІ ЗОНИ ЯК ЗАСІБ ЗАРОБІТКУ

З проханням прокоментувати ситуацію ми звернулися до Сергія Ратушняка.

— Так званий Ужгородський аеропорт — це валіза без ручки, набита камінням, який вже котрий рік терплять ужгородці, мов гнійник на своєму тілі. А ви знаєте, що за роки незалежності аеропорт заборгував місту тільки з плати за землю 14 млн. грн.? Хто відповідатиме за ці борги? Нині про них просто забули… Натомість у центрі Ужгорода на 100 га розкинувся збитковий аеропорт лише заради того, щоб губернатор або інший чиновник двічі на місяць із комфортом переправив свою гузицю до Києва. Цей аеродром — просто опудало. Його необхідно було закрити ще вчора. Забрати адмінбудівлю та відкрити дитячий садочок або школу. Рівну, ідеальну землю роздати ужгородцям, а замість злітної смуги нехай буде гарна дорога. Це рішення врешті хтось має взяти на себе, а не займатися балаканиною. Стосовно висмоктаних із пальця ноги обмежень — це маячня. Нахабна брехня та засіб заробітку. Його з легкістю обходять ті, хто має можливість фінансово допомогти сім’ї директора аеропорту. Досить красномовно про це свідчить лівий бік вул. Собранецької, де чомусь нікому не заважають ТЦ та багатоповерхова приватна забудова. За їхніми нормами, треба зруйнувати всі ці будівлі включно з 16-поверхівкою, ЗОШ № 4 та готелем «Закарпаття». Це — маразм. Тому зараз аеропорт у особі керівництва просто займається системними злочинами. З одного боку, шахрайським шляхом, із використанням псевдотопографічних карт території аеропорту і околиць, роками здирає у сотень претендентів хабарі за власноручний підпис при погодженні земельних ділянок.

Ось за 90 кілометрів від Ужгорода у Кошице є ідеальний міжнародний аеропорт, звідки можна полетіти у будь-який кінець світу. Чому би не користуватися цією можливістю? Але нинішня міська влада, очевидно, думає, що краще користуватися летовищем, яке загрожує життю і здоров’ю ужгородців. Адже якщо розібратися, то санітарною зоною ризику є продовження злітної смуги аж до ЗОШ № 4. Тобто, щоб надалі працювати цьо­му летовищу — треба відселяти
20 % ужгородців. А це нонсенс.

Додамо до цього ще й тричі віджитий, застарілий і непридатний локатор, який за останні півроку ледь не призвів до двох авіакатастроф (тільки клас пілотів не призвів до сотень жертв). Таким чином, аеропорт має бути закритий і винесений за місто. Найкраща географічна точка — селище Середнє. В радіусі 35 км живе близько 500 тис. населення. Там же можна розвивати термінали, готелі й навіть є сенс винести туди весь комплекс обласної лікарні. Це зручно і для людей, і для фахівців. Це було би по-державному.

Павло Білецький, Олег Подебрій