Книжковий блог: «Як писали класики»

Евеліна Гурницька 31.03.2017 14:56 ДОЗВІЛЛЯ

Книжку «Як писали класики» упорядкував Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип», доцент Києво-Могилянської академії, в. о. директора Українського інституту книги, член журі конкурсів «Коронація слова», «Книга року BBC».


Він зібрав під однією обкладинкою Агату Крісті та шістьох постмодерністів — Джорджа Орвелла, Рея Бредбері, Курта Воннегута, Мілана Кундеру, Маріо Варгаса Льйосу, Умберто Еко. Ці автори ділилися секретами літературної майстерності, публікували праці й навіть книжки про письмо. Семків це систематизував і подав у зручному форматі.

Семків особливо акцентує на біографії своїх героїв, чим показує, як життя саме формувало літературні вектори і майстерність.

Агата довго депресувала через розлучення, цей період навіть випав із її пам’яті, але проявився у детективах. Як писати? Крісті радить просто сісти і змусити себе. Щодо сюжету, то Агата була переконана, що життя саме його створює, але в нього бажано ввести чудернацького героя, любовну лінію і спонтанну вигадку.

Далі переходимо до Орвелла, який однією фразою ввійшов у історію. «Старший брат». Тепер цим виразом кидаються де тільки можна. Як і цитатою Екзюпері «про відповідальність за тих, кого приручили».

У розповідях про хорошу літературу Джордж виступає за лаконізм, простоту й чіткість викладу, унікальні, а не затерті метафори, а ще закликає відмовитися від претензійності.

Орвелл боровся текстами проти тоталітаризму. «Страх перед знищенням штовхатиме громадян в обійми тоталітарних режимів. І тоді свобода стане рабством, мир потребуватиме війни, а незнання оголосять силою. Бомба не знищить людство — людство саме знищить людське у собі, зі страху перед бомбою» — з таким настроєм Орвелл сідає писати «1984».

Наступний літератор — Рей Бредбері. Він якраз писав і від щастя, яке проніс крізь життя. Так, у певних творах є багато сонця, але його знакові романи сповнені жахіть і попереджають про майбутні катастрофи.

Його антиутопія «451° за Фаренгейтом» була задумана в сорокових, коли йому було 20+, а втілилася у п’ятдесяті, у його 30+. Так, геніальні речі можуть з’явитися у юній свідомості, а втілитися тоді, коли свідомість буде готовою.

Звідки ідеї брати? Бредбері переконаний, що писати варто про те, що любите, а сюжети відомі нам давно, треба вивільнити їх із пам’яті.

Протилежність Рею — Курт. Той, що Воннегут. Майже всі його твори є антиутопіями. Особливість його стилю — чорний гумор. «Ми можемо підірвати себе ядерною бомбою. А то й ще ефективніше, ще потужніше — термоядерною». Всі твори Воннегута закінчуються чорним скепсисом, веселим песимізмом.

Воннегут пройшов війну, він пережив бомбардування у Дрездені — саме звідси його антивоєнна «Бійня № 5». Своєю іронією він мстив жорстокій реальності, а щоденна писанина його рятувала.

У своїх порадах письменник радить бути садистом. «Нехай із персонажами трапляються жахливі речі».

Наступний — Мілан Кундера. Кундера пережив радянську окупацію Чехословаччини, емігрував до Франції й почав життя з нуля. «Відтак його подальші творчі прояви — це нерадісний сміх, нерадісний секс, втрачена пам’ять, жорстокі діти та ангели».

Література рятувала Мілана, у творах він виступає проти тоталітаризму й комуністичної влади.

Одне з літературних правил Кундери — «екстаз». «Пишуть, щоб пережити мить екстазу. Читають — теж».

Шостий письменник у книзі — Нобелівський лауреат із Перу Маріо Варгаса Льйоса. ХХ століття Південної Америки зіткане з військових переворотів та встановлення диктатур. Ну, і головна тема творчості Маріо — протидія диктату. У Льйоси диктат був і в родині, а писанина була саме протестом і помстою за приниження.

Льйоса ділиться чотирма прийомами. Перший — чергування сюжетів, мовців, локацій і часу дії. Другий — «ефект китайської скриньки», коли у текст потрапляють вставні історії, а в них — ще інші. Третій — прийом замовчуваного факту. Ми вигадуємо історію, робимо її нарис, потім викидаємо кульмінаційну подію і переписуємо текст, ніби про неї не знаємо. Четвертий — прийом сполучених посудин, коли події й епізоди мали би розгортатися окремо, однак вони синтезуються, а це створює додаткові смислові й символічні ефекти.

І насамкінець — Умберто Еко. У нього є своє правило 100 сторінок. Умберто каже, що на початку закручує твори, аби відсіяти не свого читача.

А як творити літературу? Еко радить відкрити шафу й вигадати світ. Автор має «пожити» у цьому світі, аби переконливо про нього розповісти. До речі, описати слід найцікавіше, все інше хай лишається недоказаним. Якщо інші автори кажуть, що сюжети переважно беруться з життя, то в Еко — з багатої уяви.

А ще італійський письменник закликає синтезувати. «Еко — майстерний DJ. Основний трек детективного роману він міксує з історичними екскурсами, філософськими трактатами, перебивками з класичної літератури. І, звісно, вершечок прикрашає кількома ягідками кохання».

Евеліна Гурницька

Коментарі :


 

 

 

Погода

ДОЗВІЛЛЯ

Оголошення

Архів новин

Квітень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
30
31
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
1
2
3
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат