Книжковий блог: «Чорне і сріблясте»
Цього разу публікую запис про художню книжку. Взагалі люблю чергувати літературу: професійну з глибокою художньою, натхненною легкою чи мотиваційною.
Майже щоранку проживаю і кілька сторінок із книги, часто хочеться написати відгук.
Одного вечора прийшла додому раніше, полежала 5 хвилин, прийшло бажання черкнути про твір. Ловила денне світло, встигла сфотографувати видання при природному освітленні й написала цей відгук.
За 2 вечори прочитала «Чорне і сріблясте» від молодого італійського автора Паоло Джордано. Переклад українською презентувало «Видавництво Старого Лева». Джордано приїздив на Форум видавців у 2016 році, а його свіжий твір «Чорне і сріблясте» привіз мені товариш.
Книга тонка, 125 сторінок, у яких ціле життя — без прикрас, сумне. І такі емоції з літератури треба переживати.
Письменник каже, що історія з реальних подій, реалістичність відчутна.
Дія відбувається в Італії, сюжет будується навколо подружжя з сином та їхньої няні-економки, яка занедужала невиліковною хворобою. Саме няня позбавила сім’ю не тільки хатніх клопотів, а й відчуття одинокості. А тепер родині треба вчитися жити з їхньою пустотою і безліччю рутинних проблем.
Весь пронизливий твір — це боротьба з самотністю у власній
родині на тлі боротьби з хворобою близької людини. І, зрештою, поразка, але поразка, яка стає відправною точкою до чогось нового.
Книга про життя, рутину, мовчання, тишу, боротьбу, трансформування любові. Зміст роману з життя — про момент, коли життя стає без змісту. Але кінцівка оптимістична. Таки оптимістична.
До речі, дуже гарна форма в «Чорного і сріблястого». У Джордано хороший стиль, музичний, я би сказала. Органічна проза, сповнена вдалих літературних прийомів, які додають тексту пронизливості та своєрідної яскравості.
Книга для вільного вечора і вільного ранку, бо наступного дня після прочитання думками повернетеся до неї.
Евеліна Гурницька, фото автора
Коментарі :
Додати коментар