Знайомтеся, Катя Моргентал і Оля Гапоненко. Катя — дизайнер інтер’єру, спеціалізується на декоруванні приміщень, текстилі, hand made. Закінчила Закарпатський художній інститут, має власний шоу-рум у центрі Ужгорода «Be Creative Decor». Оля здобула столичну освіту і має фах перекладача англійської та іспанської мов. Вона створила і розкрутила бренд неймовірних авторських подушок, покривал і торб «Sunny Granny», а ще вона випікає надзвичайні торти і печиво.

У тексті — поради з формули успіху старт-апу і досвіду цих красивих дівчат, може, вони і вас надихнуть почати щось своє. Далі — пряма мова.

Катя: Бюджет і робота 24/7

Я відкладала гроші. Я виконувала замовлення, які мені не хотілося, але я знала, що мені потрібно заробити певний бюджет, аби було з чого почати, як принаймні на кілька місяців оренди приміщення. Також треба було купити зразки текстилю, пряжі, деревини... Звісно, гроші потрібні й не малі. Зараз об’єм робіт і послуг більший, із кожним роком можливості розширюються за рахунок якогось певного заробітку і вкладання, знову ж таки, в нові можливості. Починаєш із маленького, адже ж треба з чогось починати. Можна стартувати і зі скромним бюджетом, але моя порада — гроші мають бути зібрані хоча би на три місяці оренди — це мінімум. В ідеалі — хоча би на півроку. Треба розуміти, що справа одразу не буде окуповуватися. Треба дуже багато працювати. Зараз доводиться працювати вдвічі більше для того, аби справа не просто рухалася, а йшла вперед.

Катя: Підтримка близьких і правильні партнери

Співпраця як така була тільки з постачальниками, були певні домовленості про те, аби можна було оплачувати з відстроченням. Завжди можна домовитися, все залежить від того, яких партнерів ви собі обираєте. Друзі допомогли, з братом ми все разом фарбували, меблі чіпляли, ми не наймали людину для ремонту, ми це робили власноруч, аби заощадити ресурси. Вклад грошей у оформлення магазину був мінімальним. Меблі ми, звичайно, замовляли, але це було адекватно за ціною, нічого особливо вишуканого там не було, це були звичайні меблі, які ми фарбували самі, полиці ми теж робили власноруч, це була значна економія для нас. Це ж і оренда, і шоу-рум треба було заповнити продукцією, потребувався одразу дуже великий фінансовий вклад.    

Катя: Скандинавська атмосфера офісу

Шоу-рум — це офіс. Мені потрібно показувати мою роботу і можливості в дизайні, новинки...   Є багато ідей, але людині це важко пояснити, можна зробити візуалізацію, але в шоу-румі можна відчути фактуру, побачити це в об’ємі, більш чітко усвідомити, що можливо зробити в дизайні. Також у шоу-румі можна обрати й ексклюзивний подарунок, але все одно тут більше представлення можливостей у дизайні і декорі.

Я хотіла, аби це було невеличке приміщення (йдеться про офіс/шоу-рум — ред.), у якому була би атмосфера камерності. Переважна більшість кольорів — світлі з яскравими кольоровими акцентами. Стилістика наближена до скандинавської, в шоу-румі є прерогатива цього стилю, коли основа нейтральна, біло-сірі поверхні, плюс — якісь яскраві вкраплення кольору. Це стилістика натуральності в поєднанні з деталями, які створюють настрій. Якщо міняти деталі, то і настрій змінюється, відтак нічого кардинального (йдеться про подальші зміни в інтер’єрі — ред.)   робити не варто, достатньо тільки змінити кілька яскравих акцентів і перемістити стилістику в інший напрямок.

Катя: Необхідні якості для власного старт-апу    

Треба дуже сильно цього хотіти. Якщо ви хочете цього «не зовсім», то реалізація задуму може і не дійти до кінця, тому що буде багато перешкод на шляху. Коли ж ви хочете цього всім серцем, то   вас нічого не зупинить. Є моменти, коли треба працювати 24 години на добу. Є моменти, коли треба забути про все, іноді про свій сон. Не треба себе шкодувати, це такий самоконтроль, який повинен мати кожен, хто хоче досягнути своєї мети. Це такі якості, які необхідні в будь-якому проекті. А коли ви починаєте свою справу, то є багато нюансів, які треба робити до кінця. Це така самодисципліна. Якщо бачите кінцевий результат, то не варто йти тільки до нього, не зважаючи ні на що. Мені здається, що на шляху з’являються нові можливості, тому треба бути дуже пластичними й уважними до деталей. Насправді, ми не можемо правильно бачити кінцевий результат, ми можемо бачити ідею в загальному вигляді. Маємо знати чітко, чого хочемо, але не прив’язуватися до цього як до єдиного плану дій, це має бути легка подорож до вашої мрії, до якої вам треба йти, маленькими кроками, але йти. Ніколи нічого не робиться швидко, бо на все потрібен час, можуть бути різні випадки, ситуації. Може бути так, що вам доведеться зупинитися, зачекати, адже не завжди воно в тому ритмі, в якому ми це бачимо.

Оля: Сімейна творча лінія

У нас по жіночій лінії всі дуже творчі, ось бабуся почала виготовляти всілякі брошки, браслети, сережки (за ескізами внучки — ред.), вона мені гачком робила різні речі. Потім мама видивилася в Інтернеті дуже класну ідею щодо подушок. У нас було дуже багато різних тканин, тож бабуся почала їх виготовляти, їх стало дуже багато. Друзі, які приходили, казали, ой така класна подушка, подаруй мені. Це було весело, ми почали дарувати подушки на дні народження, свята. Одного разу бабуся попросила мене намалювати ескіз подушки, ось так ми удвох почали робити це разом, вирішили почати продавати, бо бачили, що люди їх хочуть, адже подушки креативні й цікаві. Я почала малювати й шукати можливості продавати (так, аби було без надмірної націнки), а також займалася сторінками в соцмережах.  

Нещодавно ми почали робити покривала з аплікаціями. Зараз також намагаюся робити акцент на подушках із сіна. Дехто ще не чув про таке. Намагаємося донести наше сіно закарпатське, духмяне. Я на собі випробувала, це так класно, ти лягаєш удень на 15 хвилин на цю подушку, а сіно таке ароматне, хрустить, настільки від цього відновлюєшся, відпочиваєш і отримуєш великий заряд енергії.

Оля: Мінімальний бюджет і необхідні заощадження

Цією справою почала інтенсивно займатися після того, як звільнилася з роботи. Можливо, можна суміщати «хендмейд» і роботу, але це доволі складно і напружено. Були заощадження, це не були гори золота, але вистачало на нитки, тканини. Дуже добре, якщо є заощадження, тому що з самого початку ще нема особливих заробітків, тому має бути фундамент, завдяки якому ти будеш жити, харчуватися, ходити з друзями на каву. Бо спочатку це все треба розкрутити, донести до людей, має бути постійне просування.

Бюджет потрібен хоча би мінімальний, аби закупити матеріал. Якщо є бажання, то всього іншого треба зовсім небагато. Якщо ти не сходиш на каву три рази, то в тебе буде ось цей мінімум, аби стартувати. Треба поглянути, що є під руками. Коли ти відчиняєш свою шафу, то в кожного з нас, особливо у дівчат, є речі, які лежать там роками і ми їх не носимо. І ти береш цю річ і починаєш із неї щось робити: брошку, сережки. Нитка з голкою у всіх є. Треба просто почати шити. Матеріали можна купувати на розпродажах, ринках, потрібні бусинки, у бабусь можна таке намисто з такими бусинками за 5 гривень купити! Ось ти витратила свої дві старі кофтинки на подушки, продала їх, заробила, вже на ці гроші можеш придбати тканину. Ось так, потрішки воно розвивається. Я не скажу, що тільки з цієї справи я могла би собі дозволити ті речі, які зараз собі дозволяю. Але завжди є якась копійчина, за яку можна собі щось придбати, якось вижити, для стартового етапу це дуже непогано, бо не може все бути одразу щойно ти почав щось робити.

Оля: Перші замовники

Перші замовники самі мене знайшли — це були друзі, друзі друзів, а потім закрутилося, почали замовляти на Новий рік, дні народження... Потім зробила сторінки у Facebook та «ВКонтакте» і так воно потрішки пішло, також допомагали рекламувати друзі з Києва. Тобто все почалося з друзів, знайомих. Коли вже розкрутилася сторінка у Facebook, подушки почали замовляти люди з різних міст. Багато замовлень було від людей, які хотіли подарувати подушки своїм близьким, із Німеччини, Грузії, Нідерландів... Тут подушки купують у подарунок молодим людям або маленьким діткам. Одна знайома замовила подушку з коником, який тримає різнокольорові кульки, потім вона казала, що цей коник «нянчить» її сина, який любить лежати, роздивлятися ці всі деталі.

Ще я дуже люблю пекти тортики, але теж так само для себе, друзям на день народження. Перед новорічними святами ми пекли розмальоване, дуже і дуже гарне медове печиво від «Sunny Granny», ми його рекламували через соцмережі, а також відносили в магазини. Випічку роблю на замовлення переважно для друзів на день народження або коли комусь треба когось пригостити. Наразі це на такому стартовому етапі.

Оля: Важливі підтримка і постійний рух

Коли починаєш, є важко, головне на цьому етапі це все не кинути. Важко, якщо нема моральної підтримки від рідних, друзів, самому дуже важко це все тягти і розвиватися. Якщо ж тебе підтримують, ти відчуваєш силу, маєш бажання щось робити, особливо коли бачиш, що ці речі подобаються. Треба запитувати в інших людей, які мають свій бізнес. Якщо йти-йти-йти, то можна дійти до того, аби відкрити свій магазин і шоу-руми в різних містах. Ти в будь-якому разі розвиваєшся, ти вже робиш не лише подушки, а й покривала, стає більше ось таких гілочок (напрямків), які приносять тобі дохід. У будь-якому разі тут є бонуси — це практика і досвід, які є безцінними.

Евеліна Гурницька
Cтатті в повному обсязі:
Дівочий творчий стартап: Катя Моргентал
Дівочий творчий стартап: Оля Гапоненко