«Березневі коти-9» пройшли зі словацьким гостем, виставою про Шевченка й традиційними феєричними перформансами.

Дев’ятий рік поспіль Ужгород влаштовує «березневі нявкання» котів. Єдиний в Україні еротичний літературно-мистецький фестиваль — уже невід’ємна складова Закарпаття. Попри напружену економічну ситуацію, переддень війни (не приведи Господи, але такі вже українські реалії) та інші непередбачувані обставини традиційність «Березневих котів» відзначити вкрай важливо. До того ж із-поміж трьохсот переважно гастрономічних фестів літературно-мистецький украй доречний, тим паче еротичний.

Фестиваль народився у 2006 році з епатажного літвечора. Станом на 2014 рік «Березневі коти» мають власну антологію, видану після шостого фестивалю, а також чимало гостей і поціновувачів вишуканої еротики.

Цього року вже з першого фестивального дня «коти» були скромнішими, ніж торік. Відвертими були виставки, натомість на літературну й театральну складову, ймовірно, вплинула Шевченкіана. Те, чого до цього часу точно не мали «Березневі коти», то це драматургії про Шевченка. Першу на Закарпатті виставу про Тараса Шевченка з нагоди 200-річчя митця поставили в Закарпатському обласному академічному театрі ляльок «Бавка». Вистава «Сторінки щоденника поета» поставлена за мотивами двох п’єс Олександра Гавроша, який уже кілька років творчо осмислює життя Кобзаря, а на фестивалі «Березневі коти» відповідає за літературну складову. Робота була відносно експериментальною, вперше режисером-постановником був провідний актор театру Микола Карпенко, який зіграв і головну роль. Під час вистави співають, читають вірші Тараса Шевченка.

Вже традиційно на фестивалі разом із програмкою роздавали презервативи. За окрему плату можна було придбати наліпки, презентовані видання, а також антологію фестивалю.

Вперше за 9 років «Березневих котів» приймали міжнародного гостя зі Словаччини. Еротика сусідньої країни лунала з уст Міхала Габая, словацького поета й літературознавця, критика. Твори пише під псевдонімом Анна Снєгіна. В ляльковому театрі «Бавка» гість прочитав лекцію «Сакральні вияви еротики у поетичному творі Яна Смерека «Ева Аве». Саме пан Міхал став лауреатом премії гран-прі фестивалю «Березневі коти-9».

Дебютувала на еротартфесті й ужгородська поетеса Ольга Мацо. Попередні роки вона відвідувала «котів», а сьогодні дівчина показала поетичну театралізовану феєрію «О пів на Тебе..». «Поезія насправді жива, ліричні герої являються нам наче янголи і набувають поетичної плоті, аби показати те, що написано між рядками. Між віршами. Між світами…», — вважає дівчина. Допомагала в постановці керівниця студії пантоміми «Енергія — мім» Марина Шайбнер, а роль ліричного героя виконав ужгородець Віктор Катуна.

Із літературних локацій — презентація «Невіршів» (щось середнє між прозою і поезією), жменька добрих історій від Слави Світової (інтерактивна презентація книжки), «Слововиця» (великі літчитання), презентація книжки «Первісний дощ» Анни Малігон, молококтейль (малі літчитання). Юні поети вже традиційно змінювали старших відомих на третій день «котів».

Найбільше подій взяла на себе «Галерея Ілько». Атмосфера сучасного мистецького центру суттєво сприяла фестивалю, як і Закарпатський академічний театр ляльок «Бавка», кафе-бар «Кактус», паб «Оutsider», а також Ужгород загалом, адже перформанси відбувалися й на вулицях міста.

Другий фестивальний день розпочався з екскурсії Ужгородом «Любов і революція». Також під час фестивалю гості побачили вже традиційне фаєр-шоу від Театру вогню «Fire Life», Logos y Eros (поетичний проект) та літературно-художній перформанс від Театру об’єд-наних мистецтв «Без права спрощення». Дискусії на тему еротики й мистецтва тривали під час круглого столу «Ерос і Революція».

Музичну складову забезпечили гурти «воЦап» (проуз-панк про життя українців), вечірка «Chicarrones Shator presents BDSM: Вondage of Bettie Page», а феєричне закриття фестивалю забезпечив концерт «Sex, Blues & Rock-n-roll».

Основна аудиторія «Березневих котів» — молодь. З мистецтва, попри різнобічність, експериментаторство, тут переважає література. Вік Коврей, організатор «Березневих котів», розповідає, що най-кращі проекти попередніх фестивалів зазвичай продовжують: «Цього року попри події у країні ми не відмовилися від музичного концерту, залишили його на закриття. Фестиваль змі-нюється, еволю-ціонує. Він камерний, знай-шов свою ні-шу, пасує Уж-городу. Хотілося би біль-ше можливостей, аби зро-бити його які-снішим за розширенням».

Чотири мі-сяці напруженої полі-тичної ситуації, безперечно, вплинули на де-в’ятий фестиваль, переконаний один із організаторів літературної частини Олександр Гаврош: «Були великі сумніви, чи проводити фестиваль або ні. Добре, що ми його провели, адже було що показати. Я вражений глибиною акцій. Це були не пусті речі, спрямовані лише для відмітки, до кожної акції учасники готувалися, проробляли внутрішню роботу. Можна щось сприймати, щось ні, але в підсумку видно, що це цікаве, нестандартне дійство. До того ж глядач був підготовлений. Він прийшов за своєю потребою. Фестиваль був камерний, дуже домашній. Це традиційна «березнево-котівська» атмосфера, без пафосу, наче для своєї родини».

Наступного року в «Березневих котів» ювілей. Кажуть, що готуватися вже розпочали. Натомість дев’ятий фест запам’ятається триденним феєричним «нявканням», адже воно завжди особливе й еротичне, чи не так?

Наталія Каралкіна, фото Яноша Немеша