Що би там не казали, а співак Вітас — стовідсотково продюсерський продукт. Але продюсер від продюсера різниться. Багато хто з акул шоу-бізнесу використає свого підопічного, витягне з нього все, що лише можна. Але для Сергія Пудовкіна Вітас — справа всього його життя.


Ставши міцно на ноги після тривалої роботи у групі «На-На», цей менеджер 13 років тому вигадав свою «зірку» — нікому до того невідомого 21-річного одесита Віталія Грачова, зробивши його «суперспіваком» і «артистом, на якого чекали». У тому, що продюсер артистові просто необхідний, напевно, повною мірою ми всі маємо можливість переконатися лише тепер, спостерігаючи за «Фабрикою зірок», «Х-Фактором», «Голосом країни». Доходимо одного й того ж висновку: так, талантів у нас чимало, так, є і голосисті, і гарні, і голосисті і гарні водночас. Але цього виявляється замало. Куди вони всі діваються після чергового сезону? Хто згадає ім’я переможця першого «Х-Фактора»? А другого «Голосу країни»? Де тепер випускник тієї чи іншої «Фабрики»? Отож бо.

А от усе, що стосується розкручування Вітаса, пов’язане з якоюсь містифікацією. Спочатку було вирішено робити наголос на його неабиякі вокальні дані. Композицію «Опера № 2», де співак бере виключно високими нотами, пам’ятають, гадаємо, всі. Її навіть включила у свої «Різдвяні зустрічі» 2000 року Алла Пугачова. Проте цього виявилося замало і виникла легенда про наявність у артиста зябер. Про це натякали шарфики, у які він вічно обгортав свою шию, і повна закритість артиста для преси.

Згадую, коли культовий журнал «ОМ» вирішив узяти інтерв’ю у Вітаса, продюсер наполягав, щоб ім’я його підопічного було відкарбоване на обкладинці випуклими літерами, що ж, звісно, зробити було неможливо.

«А що ви хотіли, — каже Пудовкін. — Все, що пов’язане з таким неординарним артистом, має подаватися надособливо. Вітаса не можна розкручувати за шаблоном звичайних артистів. Тому що він незвичайний. Він не мислить міщанськими категоріями, які зазвичай панують у вітчизняному шоу-бізнесі».

На епатажі довго не протримаєшся і з роками імідж Вітаса дещо пом’якшав. І на рівні репертуару, і на рівні іміджу. Його полюбила не лише «невдячна» просунута публіка, але й домогосподарки. Причому якби не його наступна китайська епопея, артист, найімовірніше, повністю би перейшов у розряд солодких улюбленців усіх бабусь. І для нього це не було би вже й так погано. Адже співак збирав і продовжує збирати повні зали. І цей феномен незрозумілий нікому з його колег із шоу-бізу. У Вітаса нема агресивних ротацій в ефірі, шаленої промо-кампанії, його пісні не назвеш надхітовими, програма не поставлена відомим режисером, він їздить без декорацій Бориса Краснова. Як сказав один із московських концертних організаторів, «хтось йому там нагорі відкрутив краник, забезпечивши фінансові потоки». Так, комуь Бог дає, комусь — ні.

Але Вітас пішов ще далі. З 2010 року в Китаї він — суперзірка. Його завоювання Піднебесної почалося з участі у всесвітній виставці «Експо-2009», яка, здається, жодного стосунку до світу музики, тим паче сучасної, не має. Проте саме тоді, просто взявши участь у цій події як спеціальний гість і виступивши з кількома композиціями, Вітас зарекомендував себе перед найчисленнішою публікою у світі. Там усі вірять, що в нього зябра. Там він збирає не те що аншлаги, а переповнені СТАДІОНИ. Подивіться на графік його гастролей на офіційному сайті й ви самі все зрозумієте. Його імя у КНР використовується в рекламі стільникових і одягу.

Дивно, що він узагалі знайшов час для українського туру. Кажуть, що його земляки, які в хороших стосунках із ним та його продюсером, зуміли переконати у тому, що їм тут знову сподобається. Нагадаю, Вітас уже був у Ужгороді. Проте це був не найкращий період — самий розквіт кризи 2008 року, коли долар підскочив з 4,50 ледь не до 10 грн. і всім було точно що не до концертів. Проте він і тоді зміг зібрати повну залу закарпатського драмтеатру.

З того часу багато що змінилося. Він, як кажуть, прийняв чернецтво, записав нові дуети, в тому числі шлягер із Ксеноною «Мама і син», з якою він і приїде до нас і головна пісня якої присвячена сечуанській трагедії:

«Вы знаете, эта история потрясла весь мир (мається на увазі великий землетрус 2008 року). Страшное землетрясение разрушило не только деревни и города, но и тысячи судеб... Мобильный телефон у маленького мальчика, который находился под завалами страшно тяжелой плиты, был единственным средством связи с мамой, которая находилась на поверхности. SMS-переписка между ними продолжалась почти два дня. Пока не сел телефон мальчика. Два дня SMS, которые помогали маме и сыну не сойти с ума... Ни маленький мальчик, ни другие дети не вышли на поверхность и остались лишь только эти пронзительные слова, которые они слали друг другу. Поэтому в память о трагедии, о страшном землетрясении и погибших я написал песню-посвящение. Мне кажется, нам всем нужно задуматься о том, что каждая прожитая минута очень дорога. Я хочу, чтобы у каждого человека были живы и здоровы близкие люди. Была счастливая семья и чтобы каждый день вы возвращались домой, где вас любят и ждут».

Це було чи не єдине інтерв’ю Вітаса, що його він дав у Києві під час зйомок однойменного кліпу. Виключенням є також програма «Пусть говорят» Малахова і ефір на польському радіо з Марилею Родович. Все. Жодного спілкування з пресою.

Проте на наше люб’язне прохання артист усе-таки відповів на кілька запитань електронною поштою. Але нас дуже попросили не питати про особисте життя: «Это все из области разговоров на кухне за стаканом портвейна и к музыке никакого отношения не имеет, — пояснив його продюсер. — Но я не люблю кухни и не люблю портвейн. Все, что я называю «вопросами с кухни», в случае с Витасом абсолютно исключается».

* * *
— Насколько в процентном соотношении решения в вашей карьере определяются вам самим, а насколько — вашим продюсером?

— Все решения принимаются совместно. Я имею в виду, конечно, принципиальные какие-то моменты. Иногда инициатором новшеств может выступать Сергей, иногда какие-то музыкальные идеи посещают меня лично. Ему я полностью доверяю в плане гастрольной деятельности, организационных моментов. Он доверяет моему вкусу и не контролирует творческий процесс.

— Не забыли ли вы украинский язык? Если, конечно, знали его, проживая в Одессе. Не планируется ли запись песни именно на украинском языке?

— Таких планов нет, но не из-за нелюбви к украинскому языку, просто его нужно знать ровно на том уровне, на котором не будет стыдно перед моими поклонниками. Я родился в Прибалтике, прожил всю жизнь в русскоязычной Одессе, но я очень люблю караоке и там позволяю себе петь на украинском.

— Вы немного особняком держитесь на эстраде. С кем из атистов у вас хорошие отношения? Кого уважаете? С кем хотели бы еще спеть дуэтом?

— Артистов масса хороших, со всеми не споешь. И известность имени для меня мало что значит. Мне одинаково приятно было петь как вместе с Демисом Руссосом, так и со своим дедушкой по папе Аркадием Давыдовичем Маранцманом.

— Вы второй раз будете в Ужгороде. Удалось ли вам прошлый раз посмотреть город, планируете ли не отсиживаться в номере в этот раз?

— Отсиживаться — это не для меня. Меня обещают сводить по вашим замкам и показать старый город. С удовольствем снова попробую бограч.

— Со стороны вы создаете впечатление слишком «правильного» человека. Не устаете ли от этого имиджа, насколько вам самому в нем комфортно? Не хочется ли махнуть рукой на положительный образ и хоть иногда сменить маску?

— Сейчас на выверение какого то имиджа точно нет времени. Сейчас я, например, готовлю к выпуску альбом на японсокм языке, недавно был подписан контракт о начале съемок нового фильма.

— Сейчас все труднее продавать собственные диски из-за того, что все можно бесплатно скачать в Интернете? Как вы с этим боретесь? Ощущаете ли в Китае — традиционой родине контрафакта — те же самые тенденции?

— Опуская некоторую язвительность вашего вопроса, подчеркну лишь, что моя публика — самая преданная. Мой зритель никогда не будет меня пиратировать и грабить мою работу, работу музыкантов. Я верю, что мои поклонники — самые лучшие!

Підготував Іван Ледней