На Закарпатті видали історично-етнографічний нарис про закарпатських гуцулів
Своєрідний гуцульський субетнос описав у одній книзі Володимир Піпаш, кандидат історичних наук, громадсько-політичний діяч, старший науковий співробітник НДІ політичної регіоналістики УжНУ, голова Закарпатського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта».
Вперше в новітні часи у нарисі аналізується закарпатська частина Гуцульщини. Автор орієнтувався за такими важливими критеріями, як говірка, одяг, територія проживання, а також самоусвідомлення. Він зазначає, що гуцульський субетнос чітко усвідомлює свою приналежність до українців.
Не менш важливим стало й визначення конкретних меж Закарпатської Гуцульщини, в основному це сучасні території Рахівського району, хоча дослідник виявив притаманні гуцулам особливості й на території Тячівщини. Володимир Піпаш зазначає, що гуцули ніколи не знали кріпацтва. Їм властивий безкомпромісний характер, особливий темперамент у поєднанні з меланхолійним ставленням до окремих речей.
На межі ХХ—ХХІ століть на Закарпатті відбувається інтенсивне погуцулення. Сусідні до Гуцульщини села перебирають особливості цього субетносу. Подеколи й досі відчутні наслідки конфліктних протистоянь, що відображаються у присвоєнні прізвиськ тим, кого гуцули колись не поважали. Досі тривають дискусії з приводу походження унікального субетносу. Найпоширеніша версія твердить про те, що їхніми предками були племена уличів і тиверців. На відміну від пізніших версій закарпатський науковець Михайло Тиводар вважає, що розселення гуцулів у Карпатських горах відбулося близько 3 тисяч років тому. «Це моя спроба дати відповідь на запитання про те, хто такі гуцули. Сподіваюся, що книжка спонукає не лише науковців, а й молодь до грунтовних досліджень усвідомлення того, хто ми і звідки», — розповідає автор історично-етнографічного нарису.
Праця над книгою тривала майже два роки. Польовими дослідженнями науковець займався в основному на Рахівщині. Тутешні мешканці настільки зацікавилися рукописом, що голова смт Ясіня запропонував частину коштів, які залишилися від перевиконаного бюджету, на видання книги. Тож крім першого видання, яке вийшло друком завдяки меценатській допомозі народного депутата України Геннадія Москаля, буде й друге видання, профінансоване селищною громадою. Прогнозований наклад становитиме дві тисячі примірників.
Олександра Гаркуша, директор видавництва, в якому нарис вийшов друком, вважає книжку унікальною, з великою кількістю авторських знахідок. «Для себе відкрила піктограми гуцулів, які мав кожен клан. Цікаво, що саме у вишивках був закодований рід цього етносу. Не менш важливим є розкриття терміну «гуцульський характер».
На палітурці історично-етнографічного нарису зображено фото старої гуцулки, зроблене 1927 року польським фотографом під час створення серії портретів старих гуцулів. Колись на виставці у Франції світлина здобула другу премію. Ще одне пояснення до такого оформлення книжки пов’язане з тривалим домінуванням і навіть сучасними залишками матріархату в гуцулів. Володимр Піпаш не ставить крапку на дослідженні унікального субетносу, тож друге видання міститиме деякі доповнення, в тому числі нові фотографії сучасної та історичної Рахівщини.
Наталія Каралкіна
Коментарі :
Додати коментар