Співак приїде на Закарпаття, щоб заспівати на «Bereg Fest-2012».

Найстаріший фестиваль Закарпаття «Bereg Fest» уже не за горами. Висвітлення активної підготовки дійства, цікавих заходів для дітей та дорослих, які тривають не перший день, не залишають байдужими навіть зовсім далеких від розважальних дійств.

Звично, що кожного року організатори намагаються здивувати закарпатців незвичними подіями та гостями. Цього року хедлайнером на «Bereg Fest-2012» буде співак, автор пісень і музичний продюсер Дан Балан. Незважаючи на достатньо насичений графік, один із найпопулярніших музичних виконавців знайшов час для інтерв’ю, розповівши цікаві історії з власного життя і поділившись планами на майбутнє.  

— У якомусь із інтерв’ю ви казали, що завжди хотіли бути популярним? То в чому секрет вашого успіху?

— Не можу сказати, що я просто хотів бути популярним. Це не самоціль. Мені хотілося, аби мої пісні слухали люди. Я з десяти років пишу пісні. Завжди вважав, що це головне.

— Як гадаєте, звідки у вас талант до цього? З родини хтось передав?

— Моя мама, артистка-телеведуча. Вона і співає, але ніколи не ставила мету стати професійною співачкою. Коли мені було десять, батьки подарували мені акордеон і з того часу в мене з’явилася любов до музики.

— Хіти вам даються легко чи це важка праця, ночі без сну?

— Все залежить від того, яка пісня. Щоразу різні завдання переді мною. До того ж я постійно намагаюся створити щось нове, цікаве. Тут головне навіть не текст чи мелодія, а радше чітке уявлення, що це за проект, для чого він, як усе має звучати. До прикладу, вигадуєш якийсь стиль пісні, якусь фішку і все йде. Але потім більше ніколи не можна робити того самого, потрібно вигадувати щось нове. Наприклад, до саунду «Chica Bomb» я йшов дуже довго. Випробовував чимало різних стилів, поки знайшов саме той.

— Хто вам допомагає креативити?

— Зазвичай я роблю все сам: продакшн, слова, музику. Але часом мені допомагають партнери.

— Що би ви порадили молодим людям, які лише починають кар’єру?   Як дійти до вершини і не оступитися?

— Радити завжди дуже складно: всі різні, всі на різних етапах. Але найважливіше і найскладніше, я гадаю, знайти себе і не втрачати. Потрібно розвиватися, не стояти на місці. Артистам часто буває важко зібрати себе в цілісний образ: у піснях, на сцені.

— У вас уже є хороший досвід дуетів. З ким би ви ще хотіли заспівати з російських або українських артистів?

— Поки що ідей щодо українських та російських артистів немає. Це має бути органічно. Я не ставлю собі за мету з кимось заспівати. З Вірою Брежнєвою так вийшло. Ми подружилися і потім заспівали. Була пісня і все вийшло.

— Як ставитеся до музичних нагород? Сприймаєте їх як якийсь додатковий стимул?

— Нагороди мені особисто великого щастя не приносять. Але я був номінований на Grammy за пісню Rihanna і це справжній стимул. Мотивує дуже сильно, коли нагороди дуже високі й визначні. Ще Emmy отримав нещодавно в Німеччині. Ця нагорода після Grammy вважається другою за важливістю.

— Чим би займалися, якби не музика?

— Напевно, я би став атлетом. Я швидко бігаю, добре стрибаю. У школі бив усі рекорди. Тому думаю, що займався би спортом професійно.

— Як переживаєте якісь особисті невдачі? Що дає наснаги йти далі?

— Я реаліст і дивлюся на речі дуже прагматично. Тому я знаю, коли, що і як мені треба робити, як уникнути невдач. Я сам собі завжди допомагаю, якщо щось не так. Втім, я швидко мобілізуюся і знаходжу вихід, аналізую, що робив не так. Головне розробити стратегію подальших дій — вона надихає.

— А що у вашому житті найголовніше? Які пріоритети розставляєте для себе?

— Для мене в даний час на першому місці музика, креатив, натхнення, робота. Хоча я розумію, що з часом пріоритети змінюються.

— Де би хотіли жити? Яка країна вас найбільше приваблює?

— Я багато подорожую і зараз якраз намагаюся вирішити для себе це питання. Хочу зрозуміти для себе всі мінуси і плюси з роботою, з особистими відчуттями комфорту. Але поки що у різних країнах мені жити теж подобається.

— Між якими містами обираєте?

— На даний час я живу в Нью-Йорку, Бухаресті, Мілані, Лондоні, Москві. Але поки що мені обрати важко. У кожного міста є свої плюси і мінуси. Але у всі міста мене привела робота.

— А де би ще хотіли побувати?

— В Австралії. Друзі, які там були, просто у захваті. Але для того, аби побувати там, треба хоча би три тижні викроїти і не працювати. Поки що мені цього зробити не вдавалося.

— Ви виступатимете на Bereg Fest, який проходитиме у Закарпатті. Ви тут уперше?

— Так, у цій частині України я ще ніколи не був. Але дуже люблю Карпати. Ще знаю, що Закарпаття межує з Румунією й у вас там є цілі поселення, які розмовляють румунською. Ще я знаю, що на Закарпатті дуже люблять українську мову і там особливі національні страви.