Печальні промені світлої пам’яті…
Важко писати про це дійство – вечір, присвячений пам’яті Олени Юрош (22.04.1971-10.03.2021), що відбувся 29 березня 2024 року у стінах Ужгородської дитячої музичної школи №1 ім. П. Чайковського, де покійна трудилася упродовж 1990-2021 рр. – до останнього свого подиху. Вагомим складником вечора була презентація книжки Олени Юрош «Непроминальне. Pro Memoria» (Ужгород, 2022, 410 с.) , яку упорядкували Владислав Юрош, Іван Зимомря та Мирослава Зимомря (видана за редакцією Миколи Зимомрі). Вона, за слушними словами Уляни Галів, «поєднала слово наукове із словом художнім, а й тому, що має особливу місію – не розгубити те, що має у просторі і часі значення непроминальне: любов, віру, пам’ять».
Варто відзначити цінність і щоденникових записів Миколи Зимомрі про різні етапи життя й творчості Олени Юрош. Впадає в око грунтовна передмова, яка резонує про наукове становлення та дослідження творчості цієї особистості. Адже усе життя Олена Юрош пов’язала з музикою – від Ужгородського державного музичного училища імені Дезидерія Задора до музично-педагогічного факультету Прикарпатського державного (тепер національного) педагогічного університету ім. Василя Стефаника (1990–1995 рр.). А відтак – праця викладача дитячої музичної школи ім. Петра Чайковського, а в 2004–2015 рр. – викладач та концертмейстер Ужгородського факультету Київського національного університету культури та мистецтва. Для осягнення глибин музичного мистецтва Олена Юрош викладацьку працю поєднувала з науковою, вступивши до аспірантури Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (2004–2007), після закінчення якої успішно захистила концептуально новаторську кандидатську дисертацію «Становлення і розвиток музичного виховання в Закарпатті (1919–1939 рр.)».
Обереги пам’яті – єдине, що зігріває зболені душі батьків, рідних, колег, заради чого є наснага жити і творити, продовжувати розпочате жертовною працею Олени Юрош. Віриться, що презентована знакова книга «Непроминальне» – лише вагомий початок. Невдовзі будуть ще й інші обереги – написані, висловлені, виспівані… Та найважливіше тут передусім той образ, що закарбований на її сторінках.
Прагну увиразнити поетичні рядки Марії Якубовської з її «Посвяти Олені Юрош»:
В долонях Піднебесного Отця
– Сльозини долі – наших днів віконечко.
Світи, Оленко, Квітко дорога,
В Саду Господнім – Великоднє Сонечко.
Андрій Дурунда
Коментарі :
Додати коментар