Олег Лукша: Допомогти можна, навіть розповідаючи правду про війну

29.08.2022 10:11 СОЦІО

 

На Закарпатті Олега Лукшу знають добре. Навіть важко повірити, що людина, якій за 70, може вести такий активний спосіб життя. Олег Васильович і досі весь в роботі і краще не починати з ним розмову про «заслужений відпочинок».

З початком війни повністю віддався допомозі українцям. І його організаційним здібностям можна лише захоплюватися.

— Олеже Васильовичу, що змінилося у вашому житті з початком агресії росії проти нашої держави?

— Тепер уже цілком ясно, з початком повномасштабної і нічим не спровокованої та жорстокої війни рф проти України кардинально і безповоротно змінилось все і у світі, і у Європі. Але найбільші зміни настали в усіх проявах і рівнях суспільного життя нашої країни. Також реагувати на реальні виклики і загрози слід було негайно та адекватно і головне - конкретними діями. Я не вагався жодної хвилини і з перших днів війни віддав себе допомозі українцям.

— Ви говорите про особисту ініціативу допомоги, чи вашу громадську діяльність?

— І те, і те. Я особисто їхав зустрічати майже кожен евакуаційний потяг, який прибував зі сходу на Закарпаття. Зізвонювався з друзями, дізнавався про вільні місця в помешканнях і заселяв родини переселенців.

А потім постійно цікавився, як ці родини влаштовані, що потребують. Тим хто мав намір виїхати закордон, надавав всю інформацію, підшуковував житло і навіть особисто підвозив людей до кордону.

Я розумів, що дати дах над головою людям з гарячих точок було мало, тому організував збір гуманітарної допомоги.

— Самотужки?

— Уже за перший тиждень війни я зателефонував багатьом друзям та колегам, які мали офіси чи приміщення, щоб облаштувати невеличкий хаб зі збору гуманітарки. У мене багато друзів закордоном і вони запитували мене, чим можуть допомогти і куди доставляти вантажі. Ми з друзями переобладнали три окремі кімнати деяких офісів площею понад 90 кв.м. у складський і логістичний центр гуманітарних вантажів. До вантажних і пакувальних робіт додатково залучили переселенців і вони радо відгукнулися на нашу пропозицію про допомогу.

Звісно, подібною волонтерською роботою на Закарпатті за останні півроку нікого не здивуєш: у той чи інший спосіб нею займались десятки і навіть сотні громадських організацій, місцевих рад і органів державної влади. Втім, ми намагались реалізовувати щодо гуманітарок кілька важливих принципів і критеріїв оптимізації процесу. До таких відносили врахування найбільш критичних потреб громад фронтового регіону, швидкість логістики і доставки та, за можливості, реалізацію схеми передачі гуманітарної допомоги безпосередньо сім’ям і потребуючим «з рук в руки».

На сьогодні через створений мною та моїми колегами неформальний гуманітарний центр   «пройшло» близько 32 тонн гумвантажів, які надсилались для потребуючих громад фронтових регіонів.

— А самі вантажі до вас в центр ким надсилалися?

— Асоціацією міст і сіл Словаччини, Союзом українців Румунії та іншими зарубіжними донорами. Я маю дуже хороші контакти з цими організаціями. Багато допомагали «ротарійці».

— А про які напрямки роботи та додаткові і конкретні дії за Вашої ініціативи йдеться, якщо говорити про громадську роботу?

— Уже з перших днів війни разом із Закарпатським відділом Асоціації міст України нами було запроваджено щоденну підготовку і розсилку по громадам краю багатотемних інформаційних дайджестів «Непереможна і єдина Україна». У кожному з таких щоденних інформаційних дайджестів зазвичай містяться 15-25 активних повідомлень зі своїми назвами, аннотаціями і лінками електронного посилання. Це дозволяє місцевим радам за бажанням більш детально ознайомитись зі статтею, аналітичним оглядом чи новим важливим нормативно-правовим актом. Адже їх рішення мають бути швидкими і обгрунтованими. При цьому, теми повідомлень стосуються і міжнародного, і національного, і регіонального та місцевого рівнів виключно з перевірених джерел інформації, що дозволяє відсікти можливі фейки.

На сьогодні розіслано по громадам та неурядовим організаціям і установам понад 100 дайджестів. Вони використовуються також як при інформуванні мешканців громад, так і при підготовці та ухваленні проєктів рішень виконкомів і сесій міських, селищних і сільських рад. Нині визріла ідея на матеріалах дайджестів упорядкувати книгу-збірник «Літопис воєнної доби в громадах Закарпаття». Дайджести – це наш волонтерський вклад у внутрішній інформаційний фронт.

Але уже із середини березня, враховуючи геополітичне розташування Закарпаття на кордонах з 4-ма країнами ЄС, ми задумались і над нашою участю у зовнішньому інформаційному фронті.

Про це варто розповісти більш детально. Мова йде про інформаційний вплив на мешканців закордоння чи інформаційна допомога нашим громадянам, які вимушені були виїхати закордон?

Ще у період Революції Гідності та активізації росією гібридної війни проти України у 2014 році я звернув увагу своїх колег на фактичну відсутність системної державної інформаційної політики, яка б формувала позитивний міжнародний імідж України. Більше того, імідж і образ України у Європі і світі формувався системною, брехливою та підступною інформаційно-пропагандистською машиною і зарубіжними медіа нашого одвічного, а тапер уже неприкритого ворога – росією! Негативні наслідки впливу цієї проблеми на розвиток нашої країни в міжнародній спільноті інших держав відчуваємо навіть у період війни.

Ми з друзями та колегами неодноразово говорили про те, що навіть у багатьох мешканців країн-сусідів негативне ставлення до українців та України. Вони були отруєні російськими наративами. Все це знову ж таки негативно впливало на українців, які вимушено втекли від війни закордон. Там вони часто зіштовхувалися з негативним ставленням до себе. Ми з друзями почали думати над тим, як розповісти мешканцям найближчого закордоння правду про цю війну.

У нас виникла ідея створити комплексну пересувну виставку фотографій та малюнків, проїхатися з цією виставкою по, принаймні, містам та селам сусідніх країн, де наразі знайшли прихисток тисячі наших громадян.

Виставку ми назвали «Нескорена Україна - 2022».

— Звідки ви брали матеріали для формування експозицій?

— До організації виставки за нашої ініцівтиви доклали зусилля і Закарпатське відділення Асоціації міст України, і Агенція регіонального розвитку Закарпатської області, і Ротарі клуб «Ужгород». Допомогу у виготовленні експозицій і у вирішенні багатьох організаційних питань ми отримали ще від десятків активістів-волонтерів. А зусиллями члена Ротарі клубу «Одеса-Рішельє» і автора міжнародного антивоєнного конкурсу карикатур Олександра Федорова та члена Ротарі клубу Миколаїв Тетяни Чичкалюк виставка збагатилась на 180 карикатур про війну роботи художників з різних європейських країн. А   загалом виставкові експозиції включають більше 500 фотографій на 35 стендах, понад 70 дитячих малюнків і 40 плакатів, близько 200 карикатур, не менше 50 креативних рішень у бізнесі, відеоролики і відеокліпи та аудіозаписи пісень, створені у період війни. Технічно виставкові експозиції виготовлені у мобільному і стійкому до перевезень варіанті, автономні і розгортаються за 2 години. Наразі наша виставка є найбільшою подібною комплексною виставкою для демонстрації за межами України.

— У яких країнах і містах Ваша команда уже побувала з виставкою і які відгуки отримала?

— Ми розпочали виставкові поїздки з презентації-показу наприкінці червня в Ужгороді у фойє 2-го поверху облмуздрамтеатру і отримали благословення від влади і громадськості міста і області.

Потім були поїздки у словацькі міста Спішска Нова Вес і Кошіце. За ними послідували румунські міста прикордоння – Сігету-Мармацієй та Сату-Маре, на черзі – місто Орадея.

Про кожне виставкове місто і про перебіг перебування у ньому варто розповісти окремо. Але безсумнівним на виставках залишаються схвальні відгуки та високий інтерес як до України, так і до її майбутньої перемоги у війні. На черзі дня – виставкові поїздки в міста Угорщини і Польщі. Не виключено, що і в інші країни та міста, зокрема і в Раду Європи у м. Страсбург.

— Чи відчули ви вже ефект від вашої мандруючої виставки?

— Звичайно. До нас підходили місцеві мешканці і дякували. Вони говорили, що у їхній країні мало знають всієї правди про цю жорстоку війну і про те, що доводиться пережити українцям від російської агресії.

Підходили до нас і самі українці, які вимушено переселилися закордон. І також дякували, бо відчули більш щире ставлення до себе від мешканців тих міст, а також від влади та волонтерських організацій, які активізували свою роботу з допомоги українським біженцям. І саме такою була наша мета. Це і є реальна допомога українцям-переселенцям.

«Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України».

Коментарі :


 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Лютий
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
26
27
28
29
30
31
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
1
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат