Те, що в Україні влада і суспільство мають застарілі системні хвороби вже ні для кого не секрет. Негативні наслідки цих хвороб проявляються не тільки в зниженні якості і рівня життя простих громадян, а й у хижацькому природокористуванні та забрудненні довкілля. І хоч історія захворювань складна і тривала, головна їх причина часто банально проста: тотальне нехтування купкою агресивної меншості через реалізацію своїх приватних чи корпоративних інтересів — системи суспільних цінностей та інтересів громад. А слабкість громадянського спротиву і роз’єднаність громадянського суспільства ще більше заохочують агресивну меншість до дій. Схоже, в екологічному вимірі з’являються перші ознаки суспільного одужування. І не лише на Закарпатті.

Автори не ставили за мету викладати на сторінках популярної газети екологічні зауваження до комерційного проекту будівництва крупної вітроелектростанції (ВЕС) на Боржавських полонинах. Як і більше сотні інших громадських активістів і науковців країни, ми надіслали свої заперечення і обгрунтування у визначений законом спосіб. Тепер найважливіше питання — чи входить у плани і наміри забудовника та влади почути і врахувати об’єднані голоси громадськості і науки.

Для збереження природи Карпат Боржавські полонини мають виняткове значення

Водороздільний за стоками басейнів різних річок, географічно центральний в Українських Карпатах гірський хребет Боржавських полонин має найвищу природну і ландшафтно-рекреаційну цінність. Неповторні краєвиди, зручна логістика доїзду, доступність і відносна пологість крутосхилів середньо- і високогір’я, значна протяжність, хороші природно-кліматичні умови, етнокультурне розмаїття стали причинами неймовірного зростання популярності Боржавських полонин у десятків тисяч туристів і відпочиваючих, лижників і парапланеристів, науковців і студентів із усієї України.

Для збереження природи Європи і Карпатських гір зокрема Боржавські полонини мають ще більш виняткове значення. На широких полонинських територіях гір уже давно не ведеться інтенсивне гірське господарювання і буяє різнотрав’я. Протяжний на 40—50 км і практично безлюдний гірський масив є ключовою ланкою міжнародного Вододільно-Карпатського середньогірно-високогірного екологічного коридору, яким дикі тварини можуть мігрувати як до гірських лісів Румунії, так і Словаччини та Польщі.

Саме через зазначені креативні особливості суспільної і природної цінності Боржавських полонин як грім із ясного неба восени 2017 р. постала шокуюча новина: фірмою-забудовником активно просувається масштабний комерційний проект зведення на гірських гребенях Боржавських полонин вітрової електростанції. Вона станом на 2019 р. має розрахункову потужність у 120 МВт (понад 100 Тур’є-Полянських міні ГЕС), яку створюватимуть 34 вітряки понад 150-метрової висоти кожен, сполучених гірською дорогою та підземним електрокабелем на 110 кВ і 35 кВ. Інвестор — відома турецька компанія, яка заснувала в Україні для розробки і реалізації проекту ВЕС фірму «Атлас Воловець Енерджі». Донедавна наміри забудовника були ще ширші, але Міжгірська районна влада і сільські ради туристично розвиненішої Міжгірщини виступили категорично проти зведення ВЕС на їх частині Боржавських полонин.

І навпаки — Воловецька селищна і райрада та ради сіл Березники, Тибава, Дусино і Неліпино, на гірських територіях яких поза межами населених пунктів забудовник планує звести ВЕС, начебто з ентузіазмом сприйняли перспективи проекту. Звісно, мова не йде про громади селища і 4-х сіл, на думку яких ніхто не зважає, а значна частина працездатних селян на заробітках. Що спрацювало від забудовника — натхненно проповідувана інформація про відновлювані джерела енергії, байки про «масовий промисловий туризм» до вітряків-гігантів та екологічна малограмотність, перспективи сплати до злиденних сільських бюджетів, інші утаємничені методи мотивації — громадськості ще належить виявити. Як і те, як відбувалися буцімто громадські слухання зі схвалення детальних планів територій забудови Боржавських полонин, протоколи яких досі є недоступними. Втім, у старому і звичному режимі проштовхування екологічно шкідливих проектів забудовник, як не поспішав, усе одно не встиг дійти до бажаної мети — дозволу на будівництво. Бо наприкінці 2017 року набув чинності давно очікуваний і підтримуваний екологічною громадськістю всієї України Закон «Про оцінку впливу на довкілля». А в соціальних мережах формувався і зміцнювався фактично всеукраїнський рух із захисту Боржавських полонин.

Між тим, у реалізації вимог нового закону щодо ланцюжка дій «звіт з оцінки впливу на довкілля (ОВД) — громадські слухання — висновки уповноваженого органу — плановане будівництво» забудовник із переляку виробив хитромудру стратегію і тактику, аналогів якої в Україні поки що немає. До цієї стратегії ввійшли: пошуки авторитетного розробника звіту з ОВД; формування груп солідних і беззаперечно лояльних до проекту ВЕС на Боржавських полонинах науковців та експертів; протоптування доріжок до обласної влади; використання на 200 % промоційної і рекламної інформації про здобутки, переваги і стратегічне значення відновлюваних джерел енергії для України і вирішення глобальних проблем світу. До стратегічних питань були зачислені і круглий стіл в УжНУ. Не забули і про ударну роль місцевих рад Воловеччини і Свалявщини, з гірських полонинських територій яких завдяки вітрякам-гігантам, як і обіцяно, має розпочатися не менш гігантський економічний стрибок. Пригадується, 7 років тому щось схоже обіцялося в масштабах області завдяки планам зведенню 360 міні-ГЕС на гірських річках Закарпаття. Нині, до честі обласної влади, вона навіть скасовує розпорядження багатьох РДА з розробки детальних планів територій під каскади ГЕС на річках Ріка, Тересва і Шопурка.

Територія для ВЕС вибрана вкрай невдало через екологічні ризики

Стратегію гігантизму в епопеї етапу ОВД завершував рекордний для України звіт аж надто солідних обсягів — на 1792 сторінки разом із додатками. З них суто екологічним питанням прямо присвячено від сили 10—15 % обсягу звіту-гіганта. Все інше розпорошено по звіту. У більшості представників громадськості і науковців, які мали терпіння хоча би проглянути або перечитати цей звіт-гігант із ОВД, він викликає відразу, роздратування й обурення. І не лише через неймовірні обсяги, а й з причин купи неточностей, перекручувань, технічних і граматичних помилок, повторів, інформацій поза межами теми. До того ж звіт є суперечливим, поверховим, окремі його частини не узгоджені між собою, висновки з багатьох екологічних проблем зроблено не на основі досліджень території планованої забудови, а за аналогіями.

Як виявилося уже на громадських слуханнях по звіту з ОВД, його роздуті обсяги і кричуща неякісність, імовірно, це вже підгрунтя для тактики команди просування проекту ВЕС. Зокрема, на це вказувала дивна обставина, коли на потік усних обурень і критичних зауважень громадськості відповіді були напрочуд схожі: подяка «за уважність і терпіння при читанні звіту» та обіцянки все врахувати у майбутньому. Швидше за все, подібна тактика була спрямована на розпорошення уваги опонентів на другорядні речі, відволікання від головного і визначального промаху мегапроекту ВЕС — територія для його реалізації на високогір’ї обрана вкрай невдало саме з причин багатьох екологічних ризиків, наслідки яких не досліджено або дослідження проведені незадовільно. І в першу чергу це стосується цілісності транскордонного екологічного коридору для диких тварин та міграційного коридору для багатьох видів птахів. Наслідки масштабного будівництва 34-х складних і громіздких, заввишки 150 м металевих споруд ВЕС із риттям котлованів і виїмкою не менше 650 тисяч м3 грунту на рельєфній і ранимій трав’янистій поверхні полонини також об’єктивно і достовірно не відображені у звіті з ОВД. І це не враховуючи будівництва гірської дороги та прокладення підземних кабелів.

Усі ці та інші численні проблеми, що лежать у площинах екології гірської природи, могли б навіть не виникати, якби забудовник обрав інші місця для ВЕС. Зокрема, в більш урбанізованому низькогір’ї, як це демонструють Старосамбірська, Сколівська і Долинська ВЕС у Прикарпатті. Ціна питання — гонитва за вищими значеннями вітрових характеристик території високогір’я Боржавських полонин. Бо це скорочує терміни окупності зеленотарифного проекту ВЕС.

Гроші, гроші і ще раз гроші, а природа та її інтереси, нарешті й суспільні інтереси — на другому плані. Невже ми вступаємо в період формування колоніальної економіки на Закарпатті, віддаючи транснаціональному капіталу в експлуатацію наш найцінніший природний ресурс гір? На батьківщині інвестора в Туреччині і в інших європейських країнах подібні природозгубні проекти колоніальної економіки були би неможливі. Схоже, у нас проекту ВЕС у нинішньому варіанті вистелюють зелену дорогу під прикриттям його підтримки місцевими радами і громадами Воловеччини і Свалявщини. Чи справді громади підтримали б цей проект ВЕС, володіючи всією об’єктивною інформацією про його наслідки, ще велике питання.

Тож, чи оберемо природоцентричну модель поведінки

Проведені у селищі Воловець та селах Березники, Тибава, Дусино і Неліпино 30 і 31 січня громадські слухання щодо звіту з ОВД стали кульмінацією неймовірного суспільного напруження з проблеми Боржавських полонин. Агресивна меншість прихильників і небезкорисливих проштовхувачів проекту ВЕС, хоч і виробили оборонну тактику затятого захисту вибору місця для вітряків-гігантів, у морально-етичному плані продемонстрували ворожість до будь-якої критики і думки, що хоч якось із негативного боку не збігається з їх баченнями. За покликом серця і громадянського сумління на громадські слухання безкорисливо приїхали не менше 35—40 представників відомих і справді авторитетних наукових установ і громадських організацій України. Регіональні ЗМІ вже висвітлювали цю вакханалію негостинності, ворожості й агресивності, проявленої прихильниками і проштовхувачами проекту ВЕС. На адресу опонуючих науковців і представників громадських організацій і просто активних закарпатців та гостей неодноразово лунали лайки, образи і погрози з боку найнятих «тітушок» і прихильників проекту ВЕС. За подібної атмосфери дискримінації опонуючої сторони говорити про об’єктивність і відкритість громадських слухань та рівні можливості для дискусій навряд чи можливо.

Саме напередодні громадських слухань у соцмережах було опубліковано звернення визнаних моральних авторитетів Закарпаття — Владики Мілана Шашіка, єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії і голови комісії у справах екології та єпископа Антала Майнека, ординарія Мукачівської дієцезії Римо-католицької Конференції єпископів України, голови комісії з екології та мігрантів.

«Саме від усіх нас сьогодні залежить чи збережемо від забудови ВЕС даровані нам Творцем унікальні Боржавські полонини у первозданній красі для наступних поколінь чи дамо горе-інвесторам можливість зробити з ними все, що вони запланували, користуючись незрілістю громадянського суспільства, розбалансованістю правових механізмів та відсутністю твердої віри в нашого Спасителя», — йдеться у зверненні.

Гостра проблема екологічно шкідливого будівництва ВЕС на Боржавських полонинах висвітила ще одну дилему біоетики глобального значення. Що ми обираємо — людиноцентричну модель поведінки у взаєминах із Природою, як це відбувалося сотні років в історії на догоду інтересам людини — підкорювача Природи і вже загрожує катастрофою для планети? Чи ми обираємо природоцентричну модель поведінки, в якій розумна Людина є частиною Природи і гармонізує свої відносини з нею, не порушуючи природних законів збалансованого існування екосистем?

Нинішня прогресивна частина суспільства і загалом Закарпаття ще може продемонструвати всім іншим екологічно розбалансованим територіям України і світу, що воно збереже свої мудрі вікові устремління до природоцентричної моделі розвитку людства та не обкрадатиме майбутні покоління. І першим прикладом для цього мають стати вільні від ВЕС Боржавські полонини в серці Закарпаття.

Олег Лукша і Оксана Станкевич-Волосянчук, співголови коаліційного об’єднання громадських організацій і науковців «Форум екологічного порятунку Закарпаття»