Про суди, бездіяльність поліції, корисні екологічні відходи,   засилля англійських назв...

25.11.2016 16:11 СОЦІО

Огляд редакційної пошти.

Публікуємо чергову добірку листів наших читачів. У нас їх, як завжди, багато. Переважно закарпатці пишуть про несправедливість, скаржаться на суди/поліцію/прокуратуру та інші органи, порушують екологічні, економічні, соціальні питання, інколи діляться натхненням.

Ми раді, що ви активні й пишете нам. Чекаємо нових листів. Будь ласка, завжди вказуйте у своїх повідомленнях ім’я та прізвище, адресу, номер телефону та залишайте підпис.

Ужгородець вважає, що його сина незаконно тримають під вартою

До нас написав ужгородець Богдан Мариконь. Він розповідає, що його сина Любомира Мариконя звинувачують у викраденні телефону та побитті його власниці. На час розслідування хлопець восьмий місяць перебуває у слідчому ізоляторі. Його батько переконує, що син не скоював цих злочинів, слідство ведеться упереджено, крім того, хлопець хворіє, а суд не зважає на медичні довідки.

«Суддя належним чином не розглядає мої та мого адвоката заяви, клопотання, докази, а також не дає виступити свідкам обвинуваченого Любомира Мариконя», — заявляє Богдан Лук’янович.

Він також вважає, що його сина незаконно взяли під варту: «Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою без вмотивованого рішення суду, і тільки на підставах та в порядку, встановленим Законом».

Автор листа додає, що суд не бере до уваги медичні документи, які засвідчують погіршений стан здоров’я підсудного, його все одно продовжують тримати в ізоляторі.

Богдан Мариконь хоче звернути увагу громадськості на те, що суд ведеться упереджено, а його сина тримають під вартою, ігноруючи стан здоров’я хлопця.

Ужгородця вигнали з його дачі, а поліція не реагує

До редакції «РІО» надійшов лист від ужгородця Володимира Луціва. Він розповідає, що у липні 2015 року група невідомих пограбували його дачу (розташована в Оноківцях) та понищили майно. Сума збитків складала 10 тисяч гривень.

Цікаво те, що Луців переконує, що невідомі облаштували в його будинку нові двері й нові замки, відтак господарі не можуть потрапити до свого заміського будинку.

«Вхідні двері та всі наші речі викинуто на вулицю. Наше майно мокне і гниє на обійсті. Чотирнадцять місяців нас не допускають до своїх речей. Правопорушники зустрічають нас грубою лайкою і погрозами фізичної розправи», — пише читач.

Він каже, що понад рік поліція та прокуратура не реагують на звернення його родини. Чоловік вказує, що крадії також пишуть свої зустрічні заяви.

«Ми з дружиною ветерани праці. 40 років платимо податки на утримання правоохоронних органів. А тепер, коли ми вперше звернулися, щоб захистити своє чесно зароблене майно, нам кажуть, захищайте себе самі, бо у поліції нема повноважень. Хоча в Законі України «Про Національну поліцію» записано, що поліція зобов’язана захищати приватну власність від злочинних посягань», — додає автор листа.

Пан Луців акцентує, що є факт крадіжки, самовільне проникнення на його приватну власність, залишається почати досудове розслідування. Він тільки запитує, чому поліція і прокуратура цим не займаються...

Про екологічні відходи. І знову про сортування сміття

До нас написала наша постійна авторка Ольга Пономарьова, яка постійно надсилає актуальні тексти на екологічну тематику. Цього разу вона написала про Всесвітній день рециклінгу (вторинної переробки). Подаємо текст без змін.

«За останні 30 років людство втратило третину наявних на Землі ресурсів. І з кожним роком їх споживання збільшується на півтора відсотка. Тому в світі великого значення набуває економія природних ресурсів, пошуки альтернативи, вторинна переробка сировини Саме для того, щоб привернути увагу влади, громадськості та промислових структур до теми вторинної переробки відходів, 15 листопада проводять Всесвітній день рециклінгу (вторинної переробки), який започаткували у 1997 році в США Національною рециклінговою коаліцією. А вже завдяки зусиллям екологів воно поширилося по всьому світу.

Життя людини супроводжується утворенням великої кількості побутових та промислових відходів, які можна умовно розділити так: макулатура (папір, картон, газети, TetraPak); скло; металобрухт (чорний, кольоровий, дорогоцінний); хімікати; нафтопродукти (оливи, бітум, асфальт); електроніка (вироби, плати, акумулятори, ртутні лампи, батарейки, провід), пластмаси (в тому числі ПЕТ-пляшки, плівка); гума (автомобільні шини та інші); біологічні відходи у вигляді харчових продуктів, жирів; деревина; будівельні відходи (цегла, бетон); промислові відходи (стічні води, металургійні шлами). Значну частину з вказаних відходів можна зачислити до вторинних, тобто таких, що підлягають утилізації як вторинна сировина для виготовлення іншої корисної продукції. Екологи та лікарі-гігієністи вважають, що сміття треба грамотно утилізувати, а ще краще — переробляти, даючи вже використаній сировині друге життя.   Щосекунди в світі з’являється 3,8 кг «екологічно нешкідливого сміття»: недоїдки, яєчна шкаралупа, шкірка від картоплі та інше. Це 29 % від середньостатистичного сміттєвого кошика сучасної людини. Інше сміття: 25 % — картон і папір, 13 % — скло, 11 % — пластик, 4 % — метал і 18 % — інші матеріали. На смітники викидають 7 млн.тонн одягу, з яких тільки 12 % переробляється. Найпоширеніше сміття — сигаретні недопалки. Щороку їх викидається понад 4 млрд. штук. У нашій країні ще з часів радянської влади ухвалювалися урядові документи, спрямовані на вирішення проблеми вторинних відходів: визначення переліку відходів, що можна утилізувати, створення мережі приймальних пунктів, цінова політика на відходи, що здає населення, збирання відходів харчів, які тоннами у містах викидаються до сміттєвих контейнерів. Крім того пропонувалося будівництво об’єктів із вторинної переробки відходів. Закарпаття, як кажуть, не пасло задніх. Працювала картонна фабрика, склотарний завод, планувалося будівництво цеху з виготовлення каналізаційних труб із поліетиленових відходів. На жаль, усе це залишилося у минулому. Тривалий час збиранням вторинних відходів у нас займаються безхатченки, мешканці ромської національності. Хто і скільки на цьому заробляє, пересічний громадянин не знає. Вже в цьому році частина сміттєвих контейнерів загального призначення була замінена на функціональні, а саме для скла та пластику. Але якщо спостерігати за мешканцями багатоповерхівок, одразу ж видно, далеко не всі вони сортують сміття. Скажу вам відверто, робити це заважають площі квартир, де для збирання сміття можна поставити тільки одну ємність, що заважає ще на стадії утворення відходів їх сортувати. А коли в одній тарі несеш до контейнера все накопичене за певний час сміття, тобі не до сортування. Навіть при такому стані справ, не треба забувати, що культура людини оцінюється також і у її відношенні до своїх відходів. Нецивілізоване поводження з ними псує настрій, забруднює навколишнє середовище взагалі, а точніше грунт, підземні та річкові води, атмосферне повітря, порушує родючість сільськогосподарських угідь, вилучає з обігу їх великі площі. Для того, щоб людина з розумінням ставилася до проблеми відходів, враховуючи вторинні, вона повинна знати, з якою метою їх необхідно сортувати, збирати, хто і що від цього виграє».

Англійські назви повсюди в Ужгороді — це сором

Ми також раді отримати листа від нашої найактивнішої дописувачки пані Клари Кевер.

У її листі порушені два питання. Вона вважає, що має бути чітка інформація про пункти прийому макулатури, металобрухту, скла.

А основне питання, про яке розповідає Клара Людвиківна, — англійські назви. Після святкування Дня Ужгорода жінка написала листа у мерію, мовляв, чому всі заходи Дня Ужгорода мали англійську назву. Відповіді від чиновників нема.

«Жоден захід не був названий українською мовою. Два роки тому я писала листи про те, що багато наших магазинів, кафе мають іноземну назву. А тепер уже й заходи, фести називають англійською. І це у нас, де населення майже не володіє іноземними мовами. Інколи назви недоречні, а часом господарі тих же кафе не знають, що означає назва їхнього закладу. Чому обирають саме англійські назви? Чому тоді нема французьких, німецьких?», — обу­рюється пані Кевер.

Вона запитує, чи в інших країнах так само? Вона не чула, щоб в Англії, США називали музичні гурти, кафе, кінотеатри, магазини іноземною мовою.

«Організатори подій, власники кафе ніби змагаються, щоб вигадати найсмішнішу назву англійською мовою. Чому магазини не назвуть «Коровай», «Колобок», «Глечик». Треба оголосити конкурс на дотепні й цікаві назви саме українською мовою. Закарпаття — багатонаціональна область, і було би зрозуміло, якби тут були угорські, румунські, словацькі, русинські назви, але англійські??», — додає авторка листа.

Якби ще ці назви, вивіски були де-не-де, але ж вони повсюди. Клара Людвіківна вважає, що таке явище не робить честі Україні, плямує її культурний рівень нації. Вона не може збагнути такого бездумного наслідування.

Листи оглядала Евеліна Гурницька

***

ДО ТЕМИ
Стережіться! Виноградівська поліція вас не захистить!

До редакції звернувся закарпатець Володимир Волошин, який описує сумну історію мешканки села Великі Ком’яти Марти Кобаль, над якою, за словами Волошина, через спадок знущаються її двоє дочок.

Сам Волошин наразі є довіреною особою Марти Ласлівни. Ми вже писали про цю ситуацію, а зараз маємо продовження.

Автор тексту звинувачує поліцію в упередженості, мовляв, правоохоронці не належно розслідують факти побиття жінки.

У висновку Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП у Закарпатській області (який є у розпорядженні редакції) вказано, що у правоохоронні органи звернувся Юрій Кобаль (син Марти Ласлівни), який повідомив, що двоє його сестер завдали тілесні ушкодження їхній матері та помістили її у психіатричну лікарню. Поліція з’ясувала, що між дітьми жінки є спірні питання щодо розподілу майна.

У рапорті поліції також йдеться, що Марту Кобаль опитала поліція, у своїх показаннях жінка зауважила, що її дві дочки постійно її б’ють. Відтак Марту Ласлівну відправили на судово-медичну експертизу.

«Згідно з висновком, який проводив судово-медичний експерт Виноградівської районної СМЕ, у громадянки Кобаль не виявлено тілесних ушкоджень або слідів від попередніх тілесних ушкоджень», — сказано у тексті слідчих.

Тож підсумок — відсутність складу злочину.

Волошин надав редакції медичні висновки від Обласної психіатричної лікарні Берегова, де вказано, що пані Марта постійно скаржиться на дочок: «Забрали у мене пенсію. Не дають мені паспорт, посвідчення ветерана праці вкрали від мене». А ще у медичній довідці написано про синці на внутрішній поверхні передпліччя в ділянці променезап’ясткового суглоба.

Волошин демонструє висновок і приватного лікаря, який діагностував у Марти Кобаль забій ділянки грудного відділу хребта.

Волошин переконує, що поліція закриває очі на сімейні чвари, у яких страждає літня жінка. Одні експерти констатують, що у пані Марти забоїв нема, інші — що є. Крапки у цій сумній історії ще нема.

ТЕГИ : огляд листів

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат