Але її треба берегти і грамотно використовувати.

Закарпатські річки катастрофічно забруднені. Ця фраза звучить мов заїжджений штамп, але проблема зростає. Небезпечні речовини, які зі стічними водами потрапляють до річок, — це екологічне лихо і ймовірність захворюваності населення. Але і громада має силу, бо все ж починається з нас.

Ми теж можемо впливати на певні процеси й самотужки зробити воду чистішою, принаймні необхідно намагатися її берегти.

Подивіться два фільми «Ерін Брокович» і «Цивільний позов». У них розповідається про дві реальні історії у США. В обох випадках великі корпорації забруднювали поверхневі води, через що люди хворіли на смертельні недуги. У цих випадках журналісти і юристи таки довели, що вода забруднювалася речовинами, які скидали підприємства.

В Америці і Європі свого часу дуже гостро поставили питання води, вони мали мету — налагодити ефективні механізми водозабору і очищення стічних вод. Закарпаття близько до Європи, але з водою цілковита халепа! Як ми писали у кількох статтях у минулих номерах «РІО», очисні споруди краю зношені на 92 %, заборонені перевірки підприємств щодо того, як вони забруднюють стічні води, відповідальності ніхто не несе. Водночас маленьке місто Чоп має проект із будівництва водозабору, там також розробляють проектно-кошторисну документацію щодо реконструкції каналізаційної очисної споруди міста, а також місто організовує масштабний Екологічний форум.

Чудо води

Допоки хтось намагається робити певні кроки, кожен закарпатець водночас має пам’ятати, про вплив забрудненої води на здоров’я і довкілля, а також вчитися не забруднювати цю ж воду і берегти її. Вода має пам’ять і лікувальні властивості, її треба шанувати — на цьому наголошує Михайло Лазорик, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету, кандидат медичних наук, патентознавець, заслужений винахідник України, лікар-гомеопат, автор і співавтор охоронних документів на понад 180 патентів на винаходи, корисні моделі й ліцензії. Його наукова робота протягом тривалого періоду пов’язана з дослідженням крові, мінеральних вод. Один із його патентів присвячений дослідженню впливу молитов на показники крові, зокрема її окремих компонентів — лейкоцитів. Під час дослідження у пацієнта брали кров із пальця та вени до та після молитов, які читав або сам хворий, або людина, якій він довіряв. Виявилося, що молитви викликають зміни у капілярній та венозній крові, але найбільш виражені зміни були саме у венозній. При вивченні здатності крові «пожирати» додані до неї бактерії, виявилося, що після читання молитов рівень окремих показників знижувався на 600 процентів. На це було одержано патент на винахід, який пройшов експертизу у патентному фонді семи країн світу, аналогів не виявили. Молитва впливає і на воду, під час молитви структура води змінюється, вона має пам’ять, відтак і довго зберігається. Науковець у інтерв’ю «РІО» висловив свою точку зору щодо води в області, він говорив такі речі, які офіційно від лікарів не почуєш.

— Ви кажете, вода здатна зцілювати...

— Воду слід вживати, бо вона диктує все, це лікувальний препарат, вона оздоровлює.

Я скажу нестандартну річ, але є методика лікування джерельною водою від багатьох хвороб. Є книжка «Ваше тіло просить води». Її автор — іранець, доктор медицини Ф. Батмангхелідж, який свого часу був ув’язнений у колонії. Його мали розстріляти, але йому запропонували лікувати високопосадовця цієї колонії Він вилікував виразкову хворобу начальника колонії без будь-яких препаратів дозованим прийманням чистої джерельної води. Лікаря помилували. Згодом Батмангхелідж написав цю книжку. Це фантастична річ.

— Поняття «чиста вода» має глибоке значення, йдеться і про її пам’ять?

— Неочищена вода — це трагедія наших хворих і охорони здоров’я взагалі.

Скажу, що, звісно, найкраща вода — з джерела, вона має бути чистою, якщо там, зверху нема, вибачте, корів, туалетів, кладовищ і скотомогильника.

Однак і джерельної води на всіх не вистачить. Ще навколо Ужгорода є такі місця, де люди стоять у чергах за чистою водою, щоправда, вони не знають, як нею лікуватися, але п’ють, бо чиста.

Треба зважати, де ми беремо воду, куди її скидаємо, куди вона далі прямує. У воді є таке поняття «пам’ять», вона пам’ятає, де вона раніше була й несе у собі ці речі. Пам’ять води несе у собі не тільки те, що ми спустили в унітаз, деякі люди залишають у воді і свою агресію, скидають свої погані думки, потім ця вода з агресією може потрапляти до нас.

Ми не знаємо насправді, що було з водою до того, як вона потрапила до нас. Як ці негативні речі потім нейтралізувати? Від нас і інформацію про таку воду приховують. Ми ще якось переживемо, а що буде з майбутнім поколінням?

— Цікавий також феномен води на Водохреще...

— Я повинен сказати, що Водохреще припадає на той момент, коли Сонце перебуває найближче до Землі. Під впливом сонячних променів вода різко змінюється, за ці дні вона набуває нової енергетики. Тоді така ж змінена вода буде текти у кранах. А молитва під час Водохреща надає своєї потужної енергетики. Така вода зберігається довгий час, не кисне, отже, вода має пам’ять.

— До речі, що скажете про воду в наших кранах?

— Природа не створила механізм розпаду, нейтралізації тих усіх речовин, які сьогодні потрапляють у воду. Ці всі порошки, засоби миття йдуть у загальний потік, змішуються, потім воно майже все повертається і ми це п’ємо, використовуємо для гігієнічних цілей. А залишки цього бруду осідають у землю і можуть повторно забруднювати воду.

При хлоруванні води знищуються деякі мікроби, а їх рештки залишаються у воді, тому є рація, щоб додатково очищувати воду з допомогою спеціальних фільтрів. Однак фільтр не очищує від усього. Окремі фільтри очищують від бактерій, інші можуть ловити важкі метали або інші шкідливі речовини, тому слід знати характеристики цих фільтрів і способи очищення, які в них використовуються. До прикладу, хімічні способи — це використання хлору, фізичні — це використання ультрафіолету, кип’ятіння (самостійне у чайнику або самим фільтром). Варто пам’ятати, що кип’ячена вода вбиває усі корисні елементи. Використання такої «очищеної» води вимиває з організму необхідні йому компоненти.

Серед пристроїв, які використовують для очищення води, є апарат, який використовує вугілля, ультрафіолет та технології електронного моніторингу всіх компонентів, які є у воді. Він самостійно регулює очищення і блокує утворення шкідливої, непридатної для використання води. Він має чотири Міжнародні сертифікати за певними стандартами. Назвати апарат не маю права, але можете звернутися до мене за інформацією.

Дуже важливо також, які водогони. У першу чергу, слід ретельно контролювати забір води і виведення стічних вод. Ці водогони мають бути віддалені один від одного, аби при розриві одного з них не було потрапляння стічних вод у крани.

Мають бути сучасні очисні споруди стічних вод. Стічні води мають очищуватися дуже ретельно за новітніми технологіями і не потрапляти до річок і джерел. Ті, що є в області, дуже застарілі й сумнівні щодо ефективності. Стоків багато, все це загнано у труби, це треба все-таки чистити.

— Яка ваша думка про розрекламовану питну воду в пляшках?

— Питна вода у пляшках є корисною, але треба знати, де вона забирається, де розливається, яка технологія розливання.

Якщо вона справді з джерела, як пишуть на етикетках, то добре, але який етап минув між джерелом і пляшкою, я не знаю.

Водночас забір води у пляшки викликає виснаження джерел, треба думати про майбутні покоління, що ми залишимо їм.

— Люди схильні марно розтрачувати воду, чи не так?

— Вода — це дар Божий. І ставитися до неї варто, як до Божого дару. Катастрофа у тому, що ми використовуємо воду неекономно. Побутує думка, що треба приймати ванну кілька разів на день, без кінця мити руки — це абсолютно неграмотна річ. Якщо ви по кілька разів на день миєтеся під душем, то здираєте захисний шар шкіри і ваше тіло стає доступним для патогенних мікробів. Різні серветки також знімають захисний шар. Наголошую, що вода після миття надходить у стоки, вода чиститься чи не чиститься, а потім знову потрапляє до нас.

Спробуйте зараз сказати, що не треба кілька разів на день приймати душ, то скажуть, що ви розводите антисанітарію.

Щодо збереження води вдома, то варто старатися її марно не розтрачувати на довгі ванни, тривалі вмивання. У нас вода є, поки є, а як не буде? Треба намагатися використовувати одну й ту саму воду не один раз, а двічі.

— Розтрачують воду і глобально...

— У нас часто вулиці поливають водою навіть після дощу, а потреби у цьому зовсім нема.

Зараз біда і в тому, що вирубують ліси, через це на горах не буде води, не буде і в низинах. Вирубки лісів призвели до того, що нема охоронної дії, вирубали наголо, коли ж цей ліс виросте? Води не буде.

Почали будувати міні-ГЕС — загнали воду в труби і роблять електрику. Це дуже красиво, але як же з рибою? Це створює неприродне середовище для риби. Чому не брати енергію із Сонця, це ж простіше. Або «крутіть вітряки».

— А наскільки бізнес може шкодити мінеральній воді? Ми ж її теж втрачаємо...

— По-перше, треба берегти мінеральні води, які ми маємо. Не слід використовувати їх хижацьким методом. Але розлив мінеральних вод — це великі гроші для когось і виснаження надр для майбутніх поколінь. Через певний час ми просто не будемо мати мінеральної води. У нас сильно зменшені запаси мінеральних вод, науковці б’ють на сполох.

Понабудовували санаторії, які використовують цю воду для ванн. Там, де у Закарпатті є вода, позабудовували хати зі свинями і коровами, зливають скиди, вода забруднюється. Люди понабудовували міні-готелі, лазні. Ми по-варварськи вивозимо мінеральну воду.

А ще ми часто неправильно вживаємо мінеральну воду як питну. Її варто випивати буквально грамів сто як лікувальну, бо через три тижні вона перестає давати лікувальний ефект — організм звикає і не реагує на воду. Люди, які щодня купують і п’ють мінеральну воду вдома, — просто безграмотні й шкодять своєму здоров’ю. У нас вважають за шик — поставити на стіл мінеральну воду замість простої питної. Але гість може вибирати між мінеральною і питною водою, завжди має бути альтернатива.

— А як влада Союзу ставилася до питання води?

— До води і раніше ставилися так само безладно, як зараз. Тоді гроші були, теж крали. Але водночас був захист, працювали санепідемстанції, регулярно брали проби води, досліджували її, цей процес був налагоджений. Перевіряли якість води і дбали про її очищення. Тоді більше звертали увагу хоча би тому, що у разі чого, можна було полетіти з партії, з посади.

У ті часи більше довіряли перевіркам, які систематично проводилися. Найстрашніше, що сьогодні за гроші все можуть підписати. Зараз санепідемстанцію практично закрили, щоб «не було корупції», а результати цього … почекаємо…

Евеліна Гурницька