Водні ресурси є національним багатством країни, однією з природних основ її економічного розвитку. Від них залежать усі сфери життя в господарській діяльності людини. Басейнове управління водних ресурсів річки Тиси забезпечує на території Закарпаття реалізацію державної політики у сфері управління, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, експлуатації водогосподарського комплексу. Щороку в першу неділю червня святкується День працівників водного господарства, а воно зародилося на Закарпатті 170 років тому.


Перші водогосподарські організації та гідротехнічні споруди

На території теперішньої Закарпатської області водне господарство започаткувалося ще в ХIХ столітті, коли будівництво об’єктів велося Австро-Угорською імперією та Чеською Республікою. На той час паводки річок Боржави, Латориці й самої Тиси затоплювали значні території. Для їх захисту в 1846 році під головуванням графа Альберта Лоняї було створене Товариство з регулювання вод жупанату Берег (пізніше Берегівське товариство), а в 1865-му — Сернянське водорегуляційне товариство боротьби з повенями та внутрішніми водами. Основні роботи у краї проводило Берегівське товариство, зокрема з 1847 по 1863 рік були збудовані правобережні водозахисні дамби Тиси і Боржави, які будувалися силами самого населення.

У 1874-му будуються захисні дамби на Латориці, а з 1886 по 1894 роки — головні магістральні канали Берегівської системи.

Перші меліоративні роботи

За часів Чехословацької адміністрації (з 1919 р.) все водне господарство на території краю потребувало значного покращення. Більшість низинних земель були перезволоженими і їх неможливо було повноцінно використовувати. За меліорацію взялися в 1921 році — спочатку проводилося берегоукріплення річок, а на землях — дренажні роботи.

На найближчу десятирічку було передбачено 14 регуляцій потоків і будівництво дамб, 17 ділянок осушення, будівництво 10 ділянок дренажу, прокладання водопроводів та інші роботи. Великий обсяг робіт здійснений у 1935 році, зокрема зміцнення каналу Верке та правого берега Тиси, регуляція Ріки в Хусті, Тиси в Сокирниці, Латориці та інших річок. Розпочаті роботи з осушення земель Чорного Мочара.

Цікаве інженерне рішення було застосоване на Боржаві. У с. Боржава в 1891—1893 роках будується   гребля Поаре, а на правобережній дамбі — шлюз, які дозволили подавати воду з Боржави через канал Верке в Берегово і головні канали Берегівського та Ужгородського районів. Ця система працює і донині, рятуючи від погіршення екологічної та санепідеміологічної ситуації, адже наразі головною функцією каналу Верке є розбавлення стічних та недостатньо очищених вод м. Берегова, підприємств та населених пунктів району.

У 1939 році управління водним господарством краю частково перейшло до Міністерства транспорту та громадських робіт Угорщини і в цей період проводилася реорганізація існуючих на той час водорегуляційних чеських «дружеств» у товариства.

Після воз’єднання Закарпатської України з Українською РСР в 1946 році на базі колишнього Сернянського товариства було організовано Мукачівське, а Берегівське товариство перейменоване в Берегівське управління експлуатації гідромеліоративних систем. У 1948-му створено Севлюське управління експлуатації гідромеліоративних систем. Після організації трьох управлінь на Закарпатті розпочато будівництво гідромеліоративних систем.

За 1946—1955 роки на цих системах в області провели значні роботи з будівництв і реконструкції водозахисних дамб на р. Тисі, на р. Батар і каналі Новий Батар, на річці Боржаві загальною довжиною 114 км і з об’ємом земляних робіт 1860 тис. куб. м. Варто знати, що будівництво і очищення від намулу внутрішньогосподарської мережі на меліоративних системах виконувалися вручну меліоративними бригадами землекористувачів.

Після проведення за період 1840—1960 рр. значних водогосподарських робіт частково була здійснена віковічна мрія населення низинних районів про захист їх від стихійних бід, які інколи повторювалися два-три рази за рік.

Меліоративні системи та протипаводкові заходи

Побудовані в області системи виявилися технічно недосконалими, мали ряд недоліків, тому необхідно було проводити їх реконструкцію та перебудову.

В 1955 році розпочинаються роботи з меліорації масиву Чорний Мочар на площі 13,5 тис. га, проводилося осушення земель відкритою сіткою каналів, будівництво 4 регулювальних водосховищ, каналу Високобережний, Кідьош та інших каналів. Реконструкція масиву була завершена в 1963 році.

В 1959-му проводиться реконструкція Латорицької осушувальної системи, зокрема регулювання р. Латориці та її правобічних приток, осушення заплави на площі 10,8 тис. га та будівництво 4 насосних станцій. У цей же період триває вдосконалення експлуатаційної діяльності. На базі колишніх Берегівського, Мукачівського і Севлюського управлінь експлуатації організовується Закарпатське управління експлуатації гідромеліоративних систем.

Із 1959 року в області розпочато осушення земель гончарним дренажем. Значні обсяги водогосподарських робіт, починаючи з 1961 року, були виконані з реконструкції Сальвінської осушувальної системи. З 1970 року проводилася реконструкція Берегівської осушувальної системи. Крім будівництва гончарного дренажу і гідротехнічних споруд будувалися насосні станції.

У 1973 році організовується Виноградівське управління експлуатації осушувальних систем зі створенням Сальвінської, Батарської та Іршавської експлуатаційних дільниць і дільниці гірських річок. У 1972 році прийнята в експлуатацію Батарська осушувальна система.

У 1986 році завершується реконструкція Берегівської осушувальної системи, яка стала однією з найбільших і найсучасніших польдерних систем України з площею осушених земель 49,9 тис. га.

Загалом на кінець 80-х років у області майже повністю було завершене осушення земель гончарним дренажем. Кошти, вкладені державою в меліорацію земель, дали вагомі результати. Якщо до осушення урожай зернових одержували по 16—25 ц із га, то в середньому за 1986—1989 роки після завершення меліоративних робіт їх урожайність становила понад 46 центнерів.

Значні роботи в області були проведені з будівництва зрошувальних систем на площі 14,8 тис. га.

У 1993—1994 роках проведено вдосконалення виробничої діяльності управлінь за басейновим принципом. У 2011 р. Закарпатське виробниче управління меліорації й водного господарства реорганізовано у Басейнове управління водних ресурсів річки Тиси (БУВР Тиси). Зараз п’ять міжрайонних управлінь водного господарства здійснюють експлуатацію водогосподарського комплексу Закарпатської області, який складається з 770 км водозахисних дамб, 303 км берегоукріплень, 1339 км каналізованих русел та каналів, 1032 гідротехнічних споруд, 34 насосних станцій, 7 водосховищ, 70 водомірних гідрометричних постів, 183 тис. га осушених земель.

З метою захисту населення та території від шкідливої дії вод із 2001 року в області реалізується Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси. Попри недостатнє фінансування програми (профінансовано заходів на загальну суму 605 млн. грн., що становить 41 % передбачених коштів), у області побудовано та реконструйовано 130 км захисних дамб та 52 км берего­укріплень, відрегульовано 8 км русел річок та відремонтовано 66 гідротехнічних споруд. Новозбудовані об’єкти в умовах розвитку високих паводків, які проходили на р.Тисі та її притоках у 2008 і 2010 роках та були близькі до історичного паводка 2001 року, забезпечили надійний захист 98 населених пунктів та 72 тис. га сільськогосподарських угідь.

Транскордонне співробітництво в басейні Тиси

Охорона й раціональне використання водних ресурсів, а також захист територій і населення від руйнівної дії вод є важливими та невідкладними завданнями, ефективне вирішення яких може бути забезпечене лише шляхом тісної співпраці та провадження узгодженої водоохоронної та водогосподарської діяльності з нашими сусідніми країнами. Розвитку міжнародного співробітництва з питань водного господарства на прикордонних водах сприяло укладення в дев’яностих роках минулого століття двосторонніх Міжурядових угод уже незалежної України з Угорською Республікою, Словацькою Республікою та Румунією. Головною метою угод є розвиток взаємовигідного двостороннього співробітництва для вирішення на міждержавному рівні таких завдань, як раціональне використання водних ресурсів, розвиток мережі моніторингу якісного й кількісного стану водних ресурсів, системи обміну інформацією, здійснення контролю за проходженням повеней і паводків.

БУВР Тиси активно співпрацює з сусідніми країнами також у рамках реалізації проектів Програм транскордонного співробітництва Європейської комісії. Впродовж останніх років спеціалістами водного господарства реалізовано десять міжнародних проектів технічної допомоги загальною вартістю понад шістдесят мільйонів гривень.

Важливим напрямком співпраці на прикордонних водах є створення системи прогнозування і моніторингу паводкової ситуації в басейні р. Тиси. З 1999 по 2003 роки за допомоги уряду Угорської Республіки була введена в експлуатацію автоматизована інформаційно-вимірювальна система АІВС «Тиса». Спеціалісти БУВР Тиси ведуть контроль у реальному часі й обмін інформацією щодо гідрометеорологічної ситуації в басейні р. Тиси з допомогою 50 автоматизованих вимірювальних станцій і радіо-, супутникового та релейного зв’язку. У 2012 році у БУВР Тиси впроваджено міжнародний стандарт ISO 9001 щодо гідрографічних вимірювань, збору даних та експлуатації АІВС «Тиса». Наразі в управлінні йде робота над впровадженням моделей для прогнозування розвитку паводкової ситуації на річках Закарпаття.

БУВР Тиси