Владика Ніл про символіку найрадіснішого християнського свята
і його відзначення в часи воєнного конфлікту.

Близько з другої години ночі й до самого полудня Воскресної неділі закар-патці, як і християни східного обряду в усій Україні та світі, нестимуть кошики на освячення до церкви. Незадовго до цього вони перебувати-муть у приємній передсвятковій метушні, намагаючись якнайкраще підготуватися до Пасхи. І хоча релігійні свята переважно незмінні у традиціях відзначення, сучасний Великдень зазнає суттєвих змін в умовах суцільної комерціалізації: люди переймаються передусім зовнішніми атрибутами, забуваючи про суть самого свята, яка далеко не в кольорових кошиках із зайчиками і ягнятами.

Найрадісніший християнський празник українці другий рік поспіль відзначають у стані неоголошеної війни. Здавалося би, що приводів для радості в таких умовах та ще й на фоні економічної й політичної криз небагато, але в основі Великодня є беззаперечна і дуже важлива для нашого усвідомлення істина — перемога Ісуса над смертю. Тож про те, з якими думками маємо сприймати Великдень у воєнних умовах, чи заслужли ми цього, а також про те, як готуватися до Пасхи і жити після неї — у розмові з помічним єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії владикою Нілом.

Ісус воскрес із першим променем недільного ранку

— Як сьогодні змінюється сприйняття і святкування Великодня? Чи є щось у цьому святі, що ми призабули?

— Святкування Пасхи у слов’янських народів відбувається по-особливому. Тому ми так багато говоримо про Пасхальний кошик і те, аби гарно приготуватися в господарському розумінні до цього свята. Й узагалі слов’яни дуже тепло відзначають Великдень. Коли я навчався в Італії, святкував Пасху в Римі, то бачив, що вони не мають таких гарних традицій святкування, як у нас. Можливо, там скромніше це відбувається. Вони мають особливі страви, але не святкують Великдень так, як ми. У нас гарним є сам обряд освячення страв. І якщо задумаємося над тими молитвами, які читаємо у час освячення кошиків, то бачимо, як вони поєднуються з розумінням свята — перемогою Ісуса над смертю. Радість Великодня і багатий стіл випливають з Ісусової перемоги. Ісусова перемога — у значенні Воскресіння, вона здобута не для Нього, а для нас. Бо своїм Воскресінням Він долає гріх людини, пекельні окови і приносить нам радість визволення. Тому апостол Павло каже: «Ісус — це наша Пасха». Свято символізує перемогу Ісуса, бо Він є центром нашої Пасхи. Апостол Павло наголошує, що Ісус є сама Пасха, Він — Пасхальний агнець.

— Чому святкуємо Пасху два дні?

— Традиційно недільний день — це День Воскресіння. Після нього маємо перший і другий дні. Тиждень, який триває після Пасхи, ми називаємо Світлим, бо протягом усього тижня в іконостасі відкриті Царські ворота. Протягом року вони закриті й відкриваються лише в час Літургічних відправ, а в Пасхальний період ворота відкриті й священики одягають найкращі світлі ризи, що є знаком перемоги Ісуса. Гарна символіка є у тому, що з Воскресінням Ісуса Царські ворота відкрилися. Колись у Старому Завіті Адам і Єва були вигнані з Раю і на сторожі Раю покладено Херувима з вогняним мечем. А з перемогою Ісуса ці ворота знову відкрилися. Про все це йдеться у Пасхальному співі, особливо у співі утрені, який найкраще показує серцевину свята.

— Коли маємо освячувати кошики згідно з церковною традицією? Чим зумовлена розбіжність в освяченні вночі й вранці?

— Ісус воскрес із першим променем недільного ранку. Тому ми намагаємося робити Всеношне чування, щоб зустріти перший промінчик недільного світанку, коли Ісус виходить із гробу. Тому вночі освячуються Пасхальні кошики, хтось освячує вже вдосвіта, а хтось пізнього ранку. Це не має такого великого значення, різниця зумовлена звичкою.

Великоднє яйце підказує нам: Бог є тим, що дарує життя

— Як маємо готуватися до Великодня?

— Для людей, котрі несуть людям Христове Євангеліє, для священиків, єпископів важливо донести до людей думку про духовне приготування. Церква завжди рекомендує в часі Великого посту сповідатися, очистити своє серце, приготуватися до цього свята завдяки самовідреченню, яке обов’язково є у Великому пості: відмова від того, що тобі смачне, приємне. Ми багато наголошуємо на тому, щоб не споживати м’ясо, але найголовніше — провести цей час у молитві, частіше відвідувати церкву й читати Святе Письмо. Бо ці речі дуже важливі.

Пасху, яку ми святкуємо, не можемо зрозуміти без Пасхи, яку святкував єврейський народ. Це була Пасха Старого Завіту, яка є прообразом Пасхи Нового Завіту. Тому дуже важливо відвідувати літургію, де ми чуємо читання Старого Завіту, а Страсний тиждень глибоко готує нас до переживання Ісусових страстей. Пасха — це водночас Ісусове страждання і Воскресіння, Його перемога. Тому дуже важливо підготуватися духовно, через сповідь, щоб очистити своє серце, думки, а це вимагає зусиль від людини.

— У сучасних кошиках дуже багато різних страв та інших святкових атрибутів. Що ми повинні класти до кошика згідно з церковною традицією?

— Найголовнішим елементом, звичайно, є Пасхальний хліб, який люди давніше випікали в печах. Наприклад, моя бабуся завжди випікала паску в печі. До паски ставимо шовдар, обов’язково — яйця, сир. Сьогодні звикли додавати солодощі для дітей.

— Чи доречно ставити вино до кошика?

— Вино є елементом радості. У єврейській і нашій традиціях ми вживаємо вино під час Служби Божої. Цей напій має символічність у тому, що плід виноградної лози Ісус вживає під час Тайної вечері, коли каже: «Пийте з неї всі, це є кров моя Нового Завіту». Тому в псалмах часто чуємо слова пророка Давида про те, що вино веселить серце чоловіка. Вино символізує і передсмак небесної слави, тому я вважаю, що воно є доречним елементом до кошика.

— Чим зумовлений символ Великоднього яйця, що привносить цей атрибут у свято?

— Коли ми дивимося на яйце, то завжди знаємо, що всередині є приховане життя. У цьому сенсі воно завжди символізує те, що в житті дуже важливо мати очі віри. Потрібно дивитися на світ не тільки тілесними очима і бачити так, як бачимо, а бачити у цьому світі невидиму руку Бога, а також пам’ятати про найважливіше: Бог є тим, що дарує життя. За переказами, Марія Магдалина показувала яйце римському імператорові й так намагалася пояснити таємницю Ісусового життя.

Важливо пам’ятати про те, що є люди, які нас захищають, а також ті, які страждають, і намагатися бути відкритими для них

— Другий рік поспіль святкуємо Великдень у стані війни. Чи заслужили цього українці?

— У Вербну неділю ми робили збір коштів для людей, які постраждали від подій на Донбасі, а також для військових, організований Найсвятішим Отцем Франциском. Таку допомогу збирала Католицька церква в усій Європі, а також Греко-католицька й Римо-католицька церкви в Україні. Зрозуміло, що ми, живучи на Заході, не усвідомлюємо того, що пережили ці люди, бо доволі віддалені від них. Близько лінії розмежування ситуація зовсім інша. Крім цього, знаємо, що й далі гинуть наші воїни і конфлікт триває. Тому я гадаю, що дуже важливо пам’ятати про те, що є люди, які нас захищають, а також ті, які страждають, і намагатися бути відкритими для них.

Наші священики допомагають постраждалим в АТО з початку конфлікту. Мені важко й порахувати ту кількість грошей, інших речей, якими ми допомагали військовим. На початку березня ми з нашими священиками повезли дві машини швидкої допомоги для бійців АТО. Крім цього, повезли вареники, які наліпили студенти. Також у лікарні, де лікують наших військових, передали медикаменти. Там ми спілкувалися з лікарями, які дуже раділи допомозі. Я був приємно вражений тим, наскільки місцеві люди відкриті.

Варто робити все те й далі, що роблять наші священики. Це зближує нас, наша солідарність відкриває серця людей, що дуже добре. Цей найкращий прояв боротьби з російською пропагандою: показати, що тут живуть люди з християнськими цінностями.

Я думаю, що жоден народ не заслужив того, що ми сьогодні переживаємо. Так, як і сирійці, народ Іраку не заслужили того, що відбувається в їхніх державах. У певному розумінні це є нашим очищенням. Ця ситуація більше консолідує людей усередині України. Ми почали любити свої прапор, гімн. Це дуже піднесло наш народ в усвідомленні того, ким ми є. Але звичайно, що це є агресія і вона в жодному разі недопустима. Тому так багато критики з нашого боку щодо країни-агресора.

— Як житти після Великодня? Чи повинно змінювати нас це свято?

— Свято Великодня — це особливий момент натхнення й ми переживаємо його дуже гарно. Але протягом усього життя потрібно залишатися християнином, жити Словом Божим, намагатися наслідувати Ісуса Христа в щоденному житті, а не бачити Його тільки раз на Пасху. Це свято нам говорить про те, що нас чекає в небі, якщо будемо добрими учнями Ісуса. Мені дуже подобаються Його слова: «Хай не тривожиться ваше серце. Вірте в мене і в Отця мого вірте, бо я йду приготувати вам місце». Для кожного з нас є приготоване місце біля Воскреслого Господа. Але від нас залежить, чи ми здобудемо це місце.

Наталія Каралкіна,
фото Яноша Немеша