Європейський грант на мільйон євро на реконструкцію історичної пам’ятки «Совине гніздо» в Ужгороді намагалися «роздерибанити» колишні однопартійці народного депутата від Закарпаття Віктора Балоги.


Ми повідомляли про те, що Ужгород ніяк не міг реалізувати європейський грантовий проект із реконструкції історичної пам’ятки «Совине гніздо». При цьому подібний польський проект у місті Ярославі, який згідно з планом європейців повинен був реалізовуватися разом з ужгородським, уже закінчений.

Голова облради Володимир Чубірко нещодавно зустрічався з мером Ужгорода Віктором Погорєловим, щоб з’ясувати причини затримки реалізації проекту. Міська влада пояснювала це тим, що реалізацію проекту блокує одна з громадських організацій.

І ось зараз журналісти телепередачі «Схеми» провели ревізію реалізації міжнародного проекту щодо реконструкції національної пам’ятки архітектури в обласному центрі Закарпаття — Ужгороді. І ось що виявилося.

«Ціна питання майже мільйон євро. Стільки коштів вирішили виділити в Європейській комісії на реставрацію пам’ятки архітектури в центрі Ужгорода. Проект почали реалізовувати спільно з поляками у 2013 році. У містах-побратимах польському Ярославі та українському Ужгороді мали паралельно привести до ладу місцеві пам’ятки архітектури. Нашим сусідам уже є чим пишатися. На офіційному сайті проекту майорять вражаючі результати відновлення кам’яниць.

А це вже українська реальність: «Совине гніздо» — амбар та винний льох. Пам’ятка національного значення переживає четверте століття. Чого тут тільки не було свого часу — і пивний завод, і готель. Під час Другої світової війни тут розмістили резервні продовольчі склади. Зараз масивна кам’яна будівля дихає на ладан.

Чому за два роки після укладення угод та отримання першого траншу в розмірі до 200 тисяч євро з Брюсселя українська сторона так і не почала реконструкцію історичної пам’ятки?

14 травня 2013 року польські та українські учасники проекту підписали Партнерську угоду. В кінці липня того ж року після офіційного позитивного рішення про виділення гранту був підписаний Грантовий договір між партнером із Польщі та грантодавцем. З українського боку бачимо представників виконавчого комітету Ужгородської міської ради та громадської організації, яка виступає нефінансовим партнером, тобто не може отримувати грантові кошти. Всупереч рішенню грантодавця і умовам Партнерської угоди місцева влада підписує з цією ж громадською організацією ще один договір, який по суті дозволяє небюджетній установі використовувати європейські гроші.

Коли казначейство не пропустило такі платежі, громадська організація звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету.

«У зв’язку з тим, що громадську організацію від цього проекту просто відсторонили, так само, як і мене, враховуючи, що в нас є договір, який описує, що в нас є відносини з мерією, я просто ініціював те, щоб ми подали до суду — змусили мерію виконувати цей договір», — пояснює Михайло Нагоркін, координатор проекту від громадської організації.

У результаті грантові кошти на валютному рахунку заблоковані, суд задовольнив позов про стягнення 1,7 мільйона гривень на користь громадської організації. Виходить, нефінансовий партнер, який не може претендувати на кошти проекту, спокійно виграє суди. Хоча договірні відносини оформлені підозріло. Генеральний договір був підписаний того самого дня, що і Партнерська угода, але перший у місті Ужгороді, а другий документ — у місті Ярославі. Як одній людині підписати два документи в один день, але в різних країнах? Максим Янчий, представник від громадської організації, який підписував угоди, відмовився від коментарів для цього матеріалу.

Юридично громадську організацію прописали у квартирі Віктора Михайловича Сегедія. Чоловік також відмовився від спілкування з журналістами. Та це й не дивно, адже за Віктором Михайловичем стоїть більш впливова особа Закарпаття — Віктор Трикур. Колишній перший заступник голови міської ради Ужгорода та донедавна член партії Віктора Балоги «Єдиний центр» тепер очолює «Закарпатське обласне агентство з залучення інвестицій та господарського розвитку територій». Там нам розповіли, що Віктор Сегедій працює в товаристві Вік­тора Трикура.

Віктор Трикур заперечує будь-який стосунок до транскордонного проекту реконструкції «Совиного гнізда». Утім, факти красномовніші за слова Трикура. Громадська організація юридично прописана за адресою квартири Віктора Сегедія, який спільно з Віктором Трикуром заснував благодійну організацію. Ініціатор подання позову до суду раніше працював і в тій благодійній організації. Угоди від громадської організації підписував бізнес-партнер Віктора Сегедія — Максим Янчий.

Цікавим виявився й той факт, що інвестиціями у виконавчому комітеті займається та сама людина, яка і заснувала громадську організацію, котра судиться за грантові гроші — Ольга Травіна, свого часу член «Єдиного центру» Балоги.

«Це може бути трактовано як конфлікт інтересів, тому я повторюю, що відповідно до моєї заяви я з цією організацією… ну, не маю до неї відношення», — заявила Ольга Травіна.

Навіщо ж узагалі було створювати цю організацію? Певно для того, аби обійти тендерну процедуру і прозорість освоєння коштів. Оскільки термін виконання договорів спливає в серпні цього року, чиновники поспіхом намагаються врятувати репутацію міста. Аби європейці продовжили співпрацю за проектом, українська сторона обіцяє найближчим часом оголосити тендер на реконструкцію «Совиного гнізда».

Про те, як важко отримати європейські інвестиції та чому згодом так легко не виконувати умови їх залучення, ми вирішили запитати у Віктора Балоги. Віктор Балога пообіцяв журналістам «узяти під контроль» освоєння європейських грантових коштів. Того ж дня громадська організація відкликала свій позов до виконавчого комітету міської ради Ужгорода».

У своєму коментарі Віктор Балога звинувачує свого колишнього однопартійця Трикура і називає його корупціонером. Варто нагадати, що Віктор Трикур не лише був однопартійцем Балоги, а й очолював його партію в Ужгороді, то чи помічав Балога корупційні риси Трикура в ті часи?

Залишається сподіватися, що проект таки буде реалізований і європейські гроші не зникнуть.